Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

його. Закриємо йому очі. Поховаємо й плакатимемо на його похороні, а потім подбаємо за його жінку й дочок.

Почувши такі відверті слова, пані Абандандо нарешті все зрозуміла й заголосила.

Доктор Кеннеді знизав плечима. Цим селянам неможливі щось утовкмачити. А водночас він зрозумів, що в словах огрядного чоловіка є своя жорстока правда. Його роль скінчилася. Так само вишукано ввічливо лікар сказав:

— Будь ласка, почекайте, поки сестра впустить вас, її треба ще зробити деякі процедури з пацієнтами. — Він пішов від них коридором, метляючи полами білого халата

Вони почекали, поки сестра була в палаті. Нарешті вона вийшла і запросила їх туди, притримуючи двері ви чиненими. Сестра прошепотіла:

— Він марить від болю й гарячки, намагайтесь не хвилювати його. Усі, крім дружини, вийдете через кілька хвилин

Вона впізнала Джоні Фонтане, коли той проходив повз неї, і очі її широко розплющилися. Джоні нагородив кволою вдячною усмішкою, а вона видивлялася на нього відверто заклично. Джоні зазначив її собі на майбутнє пішов слідом за всіма у палату, де лежав хворий.

Дженко Абандандо мав нелегке змагання з смертю, й тепер, переможений і безсилий, лежав на високо піднятому ліжку. Від нього вже лишились майже самі кістки. Замість пишного смоляного чуба до тім'я липли гидкі ріденькі пасма. Дон Корлеоне сказав підбадьорливо:

— Дженко, дорогий друже, я привів своїх синів, щоб засвідчити тобі шану, глянь, навіть Джоні, з самого Голлівуду.

Умирущий вдячно підвів на дона запалені очі. Він дозволив молодикам потиснути його кощаву руку. Дружина й дочки вишикувались вздовж ліжка, беручи по черзі за руку й цілуючи його в щоку. Дон привітався за руку з давнім товаришем.

— Не залежуйся, — сказав він заспокійливо, — видужуй, й поїдемо разом в Італію до нашого старого села. Будемо грати в боччі перед шинком, як наші батьки колись грали.

Умирущий поворухнув головою. Він наказував молодикам і своїй родині відійти від ліжка. А другою кістлявою рукою міцно тримався за дона. Він, видно, хотів щось сказати. Дон похилив голову й сів на стілець біля ліжка. Дженко Абандандо щось мимрив про їхнє дитинство. Раптом його чорні, як вуглини, очі набрали хитрого виразу. Він щось зашепотів. Дон нахилився нижче. Усі вражено дивилися, як сльози котяться по обличчю дона Корлеоне. Тремтячий голос хворого гучнішав, виповнював усю кімнату. Страшним, надлюдським зусиллям Абандандо відірвав голову від подушки і, втупивши в дона невидющі очі, наставив на нього висохлий кістлявий палець.

— Хрещений Батьку, Хрещений, — благав він ледь розщілино, — врятуй мене від смерті, молю тебе. М'ясо горить моїх кістках, і я вже чую, як черви їдять мені мозок. Хрещений, зціли мене, ти маєш таку силу, зглянься на сльози моєї бідної жінки. У Корлеоне ми гралися з тобою вдвох іще малими, невже ти даси тепер мені померти? Я страшуся пекла, в мене стільки гріхів!

Дон не озивався. Абандандо благав далі:

— Сьогодні весілля твоєї дочки. Ти не можеш мені відмовити.

Дон заговорив розсудливо й спокійно, намагаючись пробитися до свідомості хворого крізь те блюзнірське марення.

— Друже мій, — говорив він, — я не маю такої сили. Коли б я мав її, то був би милосердніший від бога, повір мені. Але не бійся смерті, не бійся пекла. Я замовлятиму молебень за твою душу кожного вечора і кожного ранку. Твоя жінка й діти молитимуться за тебе. Хіба Господь покарає тебе, коли стільки людей прохатиме для твоєї душі милосердя?

Обличчя скелета набуло якогось хитрого, майже безсоромного виразу. Абандандо спитав лукаво:

— Значить, ти уже все влаштував?

Відповідь дона була холодна й невтішна:

— Це блюзнірство. Отямся.

Абандандо впав знову на подушку. Божевільний блиск надії в його очах погас. До палати зайшла сестра й почала рішуче випроваджувати всіх. Дон підвівся, але Абандандо простягнув руку.

— Хрещений, побудь тут зі мною і допоможи мені стрінути смерть. Коли вона побачить тебе коло мене, може, вона перелякається й відступиться від мене. А може, ти замовиш слівце, натиснеш на неї якось, га? — Вмирущий моргнув, начебто він тепер піддражнював дона, говорив не зовсім серйозно — Зрештою, ти ж її кровний брат. — Та раптом, ніби злякавшись, що дон образиться, стиснув його руку. — Побудь коло мене, нехай я потримаюся за твою руку. Ми перехитруємо цю суку, як перехитрували багатьох. Хрещений, не зраджуй мене.

Дон жестом руки наказав усім вийти з палати. Вони залишилися удвох. Дон узяв у свої широкі долоні висхлу руку Дженко Абандандо. Лагідно, заспокійливо втішав він товариша, наче вони обидва чекали смерті. Неначе й справді дон був спроможний вирвати життя Дженко Абандандо з обіймів цього найогиднішого і найзлочиннішого зрадника людей.

***

Для Конні Корлеоне весільний день закінчився добре Карло Ріцці виконав обов'язок молодого вміло й палко підігрітий вмістом сумочки з подарунками, що перевищили двадцять тисяч доларів. Правда, молода куди охочіше розлучилася з дівоцтвом, ніж із своєю сумочкою: щоб забрати її, Карло довелось підбити Конні око.

Люсі Манчіні чекала вдома на дзвінок від Сонні Корлеоне, впевнена, що він подзвонить і вони домовляться пре зустріч. Нарешті сама подзвонила йому додому, та коли почула жіночий голос, поклала трубку. Звідки їй було знати що майже всі гості на весіллі помітили, як Люсі й Сонні зникли в саду на фатальні півгодини, і вже розходилися плітки про те, що Сонні Корлеоне знайшов нову жертву Що він «обробив» дружку власної сестри.

Амеріго Бонасера приснився страшний сон. йому прима рилося, ніби дон Корлеоне в гостроверхій шапці, комбіне зоні й великих рукавицях розвантажує перед його похорон ним закладом посічені кулями трупи й кричить: «Затям Амеріго, щоб нікому ані слова, і поховай їх швидше». Він так голосно й довго стогнав уві сні, що жінка розштовхала його: «Що ти за людина, — буркотіла вона, — де це бачено, щоб верзлися чоловікові кошмари після весілля?»

Полі Гатто й Клеменца довезли Кей Адамс до її нью-йоркського готелю. Велику розкішну машину вів Гатто. Клеменца сидів на задньому сидінні, а Кей на передньому, поряд з водієм. Обидва чоловіки здавалися їй страшенно цікавими, вони говорили точнісінько як мешканці Брукліну н кінофільмах і були надзвичайно галантні з нею. Дорогою вона розмовляла то з одним, то з другим і на