Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

весілля вибухнуло оплесками й вигуками, в вони втрьох обнялися наприкінці. Гості знову вимагали співів.

Лише дон Корлеоне, стоячи біля наріжного входу до будинку, відчував, що тут щось негаразд. Доброзичливо, щоб не образити гостей, він зауважив з грубуватим гумором:

— Мій хрещеник приїхав за три тисячі миль, щоб зробити нам честь, а ніхто навіть не здогадався промочити йому горло вином?

Відразу ж піднесли з десяток келихів, повних вина. Джоні Фонтане відсьорбнув з кожного і поспішив обняти того хрещеного батька. А обіймаючи, щось шепнув на вухо старому. Дон Корлеоне повів його в будинок.

Коли Джоні зайшов у кімнату, Том Хейген простяг йому на зустріч руку, і Джоні потис її.

— Здоров, Томе.

Проте в цих словах не було звичайної щирої приязні, якою він чарував людей. Тома Хейгена трохи зачепила така холодність. Але він вирішив не звертати уваги. Це ж бо неминуча відплата за близькість до дона. Джоні Фонтане говорив донові:

— Тільки-но отримав запрошення на весілля, я сказав собі: «Мій Хрещений вже не гнівається на мене». Після розлучення я дзвонив тобі п'ять разів, і щоразу Том відповідав, що тебе або немає вдома, або ти зайнятий. Я здогадувався, що ти сердишся.

Дон Корлеоне наповнив чарки з жовтої пляшки «стрега».

— Це вже забулося. Гаразд. Чим я можу тобі допомогти? Чи ти настільки знаменитий і багатий, що я не можу стати тобі в пригоді?

Джоні одним духом випив пекучу жовту рідину й про стяг чарку, щоб наповнити ще раз. Він намагався вдавати веселого.

— Ні, Хрещений, я не багатий, я вже кочуся вниз. Ти правду казав. Мені не треба було кидати жінку й дочок через цю шльондру. Я не ображаюся, що ти на мене розсердився.

— Я турбувався за тебе, ти мій хрещеник, тільки й того, — відповів Корлеоне, знизавши плечима.

Джоні ходив сюди й туди по кімнаті.

— Я втратив розум через оту сучку. Найбільша зірка Голлівуду. Виглядає як ангелятко. А знаєш, що вона робить після зйомок? Якщо гример добре попрацював над її лицем вона лягає з ним у ліжко. Якщо завдяки майстерності кінооператора вона виглядає ще вродливішою, вона закликає його в свою гримерну й віддається йому. Розпоряджається своїм тілом, неначе грішми на чайові. Чортова шльондра.

Дон Корлеоне коротко перебив його:

— А як твоя родина?

Джоні зітхнув.

— Я подбав про них. Після розлучення я віддав Джині й дітям більше, ніж визначили на суді. Провідую їх раз на тиждень. Сумую без них. Інколи мені здається, що я божеволію. — Він перехилив ще один келишок. — Тепер моя друга жінка потішається з мене. Вона не може зрозуміти моїх ревнощів і називає мене старомодним ідіотом. Вона глузує з мого співу. Перед від'їздом я добре налупцював її, але не по обличчю, бо вона саме знімається. Душив її штурхав, як дитину, по руках і ногах, а вона все сміється. — Він запалив сигарету. — Отже, Хрещений, тепер мені й жити не хочеться.

Дон Корлеоне сказав просто:

— Тут я нічого не можу вдіяти. — Він помовчав. — А що з твоїм голосом?

З лиця Джоні миттю зійшла його самовпевнена привабливість, вся самоіронія. Він сказав майже розпачливо:

— Хрещений, я не можу більше співати, щось зробилося з моїм горлом, і лікарі нічого не доберуть.

Хейген і Корлеоне глянули на нього здивовано — адже він завжди був не з тих, що розкисають. А Фонтане провадив далі.

— Ті два фільми, що я в них грав, дали мені купу грошей, я став великою зіркою. А тепер мене викидають. Шеф студії завжди люто ненавидів мене й ось тепер зганяє оскому.

Дон Корлеоне зупинився перед своїм хрещеником і запитав похмуро:

— Чому він не злюбив тебе?

— Таж знаєш, я колись співав оті пісеньки для ліберальних організацій. Тобі це діло не подобалося. Джекові Вольцу теж. Він називав мене комуністом, але йому не дуже вірили. А потім я перехопив дівчину, що на неї він накидав оком. Я пробув з нею лише одну ніч, але вона вклепалася в мене. Що я міг удіяти? А тепер ще й моя хвойда — друга жінка — виганяє мене. А Джині й діти не приймуть мене назад, риба що приповзу на чотирьох, як пес. І співати я не можу! Хрещений, що мені в біса робити?

Лице дона Корлеоне скрижаніло, в ньому не було ані знану співчуття. Він промовив презирливо:

— Почни з того, що поводься як чоловік. — Лють перекривила йому лице, він закричав: — Як чоловік! — А потім нахилився через стіл, схопив Джоні Фонтане за чуба її струсонув його з виразом якоїсь гнівної любові.

— Ради господа святого, невже таке можливо, щоб ти провів стільки часу біля мене і виявився отакою макухою? Голлівудський шмаркач, рюмсає і хоче, щоб його пожаліли! Скиглиш, як дівчисько: «Що мені робити? Ой лишенько, Що ж мені робити?»

Він так несподівано і вдало передражнив Фонтане, що Хейген і Джоні дружно зареготали. Дон Корлеоне був задоволений. Якусь мить він розмірковував: а як би реагували його сини на таку різку нотацію? Сантіно надувся б, потім кілька тижнів огризався. Фредо був би пригнічений. А Майкл холодно осміхнувся б і пішов з дому на кілька місяців. Але Джоні — ну що за хороший хлопчина цей Джоні сміється, збирається на силі, уже вгадуючи справжні наміри Хрещеного,Батька. Ось за це дон і любив його палко. Корлеоне вів далі:

— Ти відбив дівчину в свого боса, людини, сильнішої за тебе, а тепер нарікаєш, що він не хоче тобі допомогти. Що за дурниця! Ти кинув сім'ю, залишив дітей без батька, злигався з повією і тепер скімлиш, що вони не приймають тебе назад з розгорненими обіймами. Ту свою хвойду ти не можеш ударити в обличчя, бо вона, бач, знімається, а потім дивуєшся, що вона глузує з тебе. Ти жив як дурень, така тобі й шана.

Дон Корлеоне передихнув і запитав спокійним голосом:

— Чи послухаєш ти хоч тепер моєї ради?

Фонтане розгублено знизав плечима.

— Я не можу зійтися знову з Джині, бо