Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

записами відомих артистів, і все підробляли так майстерно, що їх так ані разу й не накрили. Звісно, з цих платівок ні артисти, ні фірми, які мали на них контракти, не отримали ні цента. Майкл Корлеоне зауважив, що Джоні Фонтане втратив немало грошей через цих підроблювачів: адже тоді, якраз перед пропажею голосу, платівки з його піснями були найпопулярніші в країні.

Він спитав у Тома Хейгена, чому дон дозволив цим пройдисвітам оббирати свого хрещеника. «Бізнес є бізнес», — відповів Том, знизивши плечима. Джоні якраз був у неласці, бо розійшовся з дружиною — коханням дитинства, — щоб одружитися з Марго Ештон. Це вельми не сподобалося донові.

— А чому ці люди припинили свої операції? — поцікавився Майкл. — Поліція все-таки натрапила на їхній слід?

Хейген заперечливо схитнув головою.

— Ні, дон перестав їм протегувати. Це було якраз після весілля Конні.

Майкл помітив, що досить часто дон допомагав у скруті тим, до чийого нещастя він сам же почасти й спричинився. Не через хитрість чи свідомий намір, а через величезну розгалуженість свого бізнесу, а можливо, також і тому, що так уже побудований світ: і добро, й зло нерозривно переплітаються в ньому.

Майкл і Кей обвінчалися в Новій Англії, справили скромне весілля, де були тільки її батько, мати та кілька її друзів. А потім переїхали в один з будинків в доновому маєтку на Лонг-Біч. Майкла не переставало дивувати, як легко зійшлася Кей з його ріднею та людьми, що жили в їхніх будинках. І, звичайно, вона зразу ж завагітніла, як і мусила за старими звичаями добра дружина італійця; це також допомогло зближенню в родині. А друга дитина, яка мала народитися через рік після першої, вже зовсім розвіяла будь-яку настороженість.

Кей мала чекати на нього в аеропорту, вона завжди зустрічала його і завжди раділа, коли він повертався з подорожей. І він також. Але не сьогодні. Адже завершення цієї подорожі означало, що йому нарешті треба приступати до операції, яку він готував протягом останніх трьох років. Дон чекатиме на нього. І обидва капореджіме теж. А він, Майкл Корлеоне, мусить віддати накази й ухвалити рішення, які визначать його долю й долю «родини» Корлеоне.

***

Коли Кей Адамс-Корлеоне прокидалася вранці, щоб погодувати дитину, вона щоразу бачила, як один з охоронців автомобілем везе матусю Корлеоне, дружину дона, з маєтку й повертається з нею через годину. Невдовзі Кей дізналася, що її свекруха щоранку їздить до церкви. Повернувшись, вона часто заходила до них, щоб випити ранкову чашку кави й навідати малого онука.

На початку розмови матуся Корлеоне завжди запитувала Кей, чом би і їй не стати католичкою. Її анітрохи не бентежило, що Кей уже охрестила сина за протестантським обрядом. Отож і Кей уважала за доречне поцікавитися, чому свекруха щодня їздить у церкву, чи це обов'язкове для католиків.

Стара відповідала так, ніби лише ця обставина утримувала Кей від переходу в іншу церкву:

— Ні, зовсім ні. Декотрі католики бувають у церкві лише на Великдень та на Різдво. Ходи, коли тобі хочеться.

Кей сміялася:

— А чому ж тоді ви кожного дня буваєте у церкві?

Матуся Корлеоне відповіла дуже просто:

— Я ходжу в церкву, щоб мій чоловік не потрапив отуди, — вона показала пальцем униз. — Щодня молюся за його душу, щоб він був там, — і піднесла руку вгору. Стара сказала це з хитруватою посмішкою, так, ніби робила проти волі чоловіка або ж знала наперед, що це безнадійне діло. Вона сказала все майже жартома, напускаючи на себе вигляд старої сварливої італійки. І, як завжди, коли чоловіка не було поряд, говорила про великого дона дещо не поважно.

— Як здоров'я мого свекра? — ввічливо питала Кей.

Матуся Корлеоне знизувала плечима.

— Вже не той, відколи підстрелили. Полишає всю роботу на Майкла, а сам бавиться в саду зі своїм перцем та помідорами. Немовби він і досі селянин. Але, знаєш, чоловіки — вони завжди такі.

А пізніше до неї заходила Конні Корлеоне, ведучи за собою обох дітей, приходила навідати й поговорити. Кей подобалась ця весела жінка, її очевидна любов до брата Майкла. Конні навчила Кей готувати деякі італійські страви, але інколи приносила з собою страви власного, вправнішого приготування, щоб зробити приємне братові.

Сьогодні зранку вона, як завжди, запитала Кей, що Майкл думає про її чоловіка, Карло. Чи справді він любив Карло, як здавалося? У Карло спочатку завжди були якісь неприємності з «родиною», але в останні роки він виправився. Його справи в профспілці йшли добре, але доводилося багато й довго працювати. Карло щиро любить Майкла, неодмінно додавала Конні. Та що ж, усі любили Майкла, так само, як усі любили її батька. Тепер Майкл був доном. Це й на краще, бо ніхто б не впорався ліпше Майкла з родинною фірмою імпорту маслинової олії.

Кей ще й раніше помітила, що, коли Конні говорила про свого чоловіка у зв'язку з «родиною», їй завжди хотілося почути схвальне слово на адресу Карло. Кей мала б бути зовсім дурною, щоб не помітити, з якою тривогою Конні допитувала, чи Майкл любить Карло. Одного разу ввечері Кей розповіла про це Майклові й сказала також, що ніхто ніколи не згадує Сонні Корлеоне, принаймні в її присутності. Кей якось спробувала висловити своє співчуття донові та його дружині, її вислухали мовчки і навіть не знайшли, що відповісти. Вона намагалася говорити і з Конні про її старшого брата, й знову марно.

Вдова Сонні, Сандра, забрала дітей і перебралася з ними до штату Флорида, де жила її рідня. Влаштували так, щоб вона з дітьми могла жити в достатку, хоч Сонні не залишив по собі ніякої спадщини.

Майкл неохоче розповів про події тієї ночі, коли вбито Сонні. Про те, що Карло налупцював свою жінку, що Конні подзвонила додому, а трубку взяв Сонні й, розлючений, помчав у місто. Отже, природно, Конні й Карло завжди непокоїлися, що «родина» може звинуватити її, ніби вона винна в смерті Сонні. Або звинуватять її чоловіка, Карло. Але ж їх ніхто не звинувачує. Кращий доказ тому — їх оселили в маєтку і дали Карло важливу посаду в профспілках. І Карло також узявся за розум, перестав пиячити, волочитися за жінками, перестав стромляти носа куди не просять.