Українська література » » Конґо. Реквієм - Жан-Крістоф Гранже

Конґо. Реквієм - Жан-Крістоф Гранже

---
Читаємо онлайн Конґо. Реквієм - Жан-Крістоф Гранже
на кшталт Шарко, але там йому не довіряли: фахівцем з нейрології у цій парі був Юссено.

Нарешті В’яр витягнув із ніздрі ту подобу паперового ріжка й підвівся. Ерван пересмикнув затвор. Цей звук завжди справляв враження навіть на таких, як В’яр.

— Я зроблю кави, можна?

Той самий номер: бобо претендує на витонченість смаку. Що може бути страшнішим за фашика в однострої? Фашик із прищіпками для холош на велосипеді.

— Хочеш чашечку? — він зупинився біля кавомашини.

— Я хочу продовження історії.

— Рістрето Інтенсо, будь ласка…

— Заливайся хоч сцяками лами, якщо тобі смачно, але доведи до пуття свою балачку. Над чим працювали Ляссе з Юссено?

В’яр узяв філіжанку й сів на канапу: він повертався до свого образу. Ерван, зі свого боку, вирішив сховати пушку. Вже створив відповідний настрій, не потрібно більше гратися в ковбоя.

— Подробиць я не знаю. Контроль жорстокості, здається. Те, що називають «інгібітором». Вони планували розробити щось на кшталт вакцини від агресії. Програму назвали «Фармакон».

— Що це означає?

— Гадки не маю. У технічному плані я ніколи точно не знав, як це відбувається. Знаю лише, що в підсумку нічого насправді не працювало. Програма остаточно заглухла по смерті Юссено. Мене просто попросили прибрати за ним.

— Яка була роль держави?

— Фінансування й підтримка обох Німбусів.[134] Якби їхня робота дала успішні результати, то мала б дивовижне застосування. Спосіб заспокоїти злочинців у в’язниці чи вгамувати рецидивістів — раз і назавжди.

— А приватні лабораторії — який був їхній інтерес?

— Те, що спрацювало б із правопорушниками, в інших дозах могло б стати корисним для агресивних індивідів або тих, кому важко впоратися зі своїми імпульсами.

Досі Ерван стежив за логікою подій і міг здогадатися, що трапиться далі:

— Насправді Ляссе не припинив досліджень 2006 року. Він продовжив експерименти й випробовував свої препарати на пацієнтах Шарко.

— Якщо й так, то без дозволу держави. Ніхто не прикривав би його махінації. Кажу ж: Юссено був головним. Без нього Ляссе — лише звичайнісінький псих.

В’яр увімкнув дурника — вочевидь набагато більше знав про самостійні дослідження Ляссе в Шарко. Нічого: Ерван попросить звіт у самого науковця.

— Що сталося з Фарабо?

— Та я нічого не знаю, ну скільки можна! Мабуть, він став одним із піддослідних кроликів у «Фармаконі». Відкинувся 2009-го. Ляссе, мабуть, перевищив дозу… Справу зам’яли: у Фарабо не було родичів, він уже десятки років жив на утриманні держави. Поталанило.

— Фарабо живий. Це він скоїв убивства у вересні. Він убив п’яту з моєї групи.

— Ти мариш.

Прокручуючи в голові всю історію, Ерван, навпаки, впевнився у своїх здогадах:

— Ляссе всіх надурив. Він інсценізував смерть Фарабо, щоб і далі ставити на ньому експерименти. Одна проблемка: піддослідний кролик змився минулого вересня і тут-таки вбив людину. Із допомогою Ізабель Баррер, яка також лікувалася в Шарко, він знайшов схованку й зміг повбивати людей, наближених до мого батька. Фарабо здавна плекав жагу помсти. Хотів знищити того, хто заарештував його сорок років тому. Переховувався на хаті в Лувесьєнні. Одрі Вінавскі заскочила його там, і він її зарізав.

В’яр іронічно свиснув, у такий спосіб висловлюючи своє ставлення до цієї спроби відтворення подій. Мсьє Бобо достатньо довго працював фліком, щоб знати: реальність часто банальна й не так логічно все в ній пов’язане, як у сценарії фільму.

— Тобі складно буде це довести, — підсумував він і підвівся, щоб зварганити собі ще кави.

— Не збираюся нічого доводити, хочу лише зупинити цього психа. Фарабо втік, але забув пігулки, які мають його заспокоювати. Зараз це спраглий крові шаленець, якого слід будь-що-будь знайти.

— Ти зірвав ці слова просто в мене з язика. Забудь про свої дикі казки та повертайся на землю. В будь-якому разі це не Фарабо. Фарабо мертвий і спалений, повір мені. Скільки мороки лише з тим, щоб замовчати причину смерті й закрити справу просто на очах в адміністрації лікарні й тюрми… Повертайся до роботи з фліками, які риють землю носами. Ви схопите цього чувака за допомогою пошуку свідків, блокпостів і…

Ерван збирався перебити його, коли в кишені завібрував телефон. Лоїк. Бери слухавку.

— У мами щойно стався інфаркт.

116

Такого він зроду не бачив. Меґґі обклали квадратними пластинками, що нагадували великі плитки білого шоколаду. Ці дивні бинти вкривали тулуб, живіт і ноги. Відкритими залишилися тільки руки й обличчя.

— Охолоджувальні подушки, — пояснив лікар. — Вони дають змогу знизити температуру тіла на кілька градусів. Ми призначили вашій матері терапевтичну гіпотермію. Зараз загальна температура тіла складає тридцять чотири градуси.

— Навіщо? — запитав Лоїк.

Вони з Ерваном прибули одночасно й застали в головах ліжка заплакану Ґаель.

— Це сповільнює біохімічні процеси в організмі, — відповів лікар, — зокрема споживання кисню. До того ж, холод захищає мозок від потенційних внутрішніх пошкоджень, які могли б призвести до ускладнень чи завадити вашій матері отямитися. Якби я мусив вдатися до порівняння, то сказав би, що ми помістили її в стан гібернації…

Ерван трохи запізно усвідомив, що перед ними не той лікар, який був напередодні. Мабуть, фахівець з реанімування.

— Нічого не розумію, — знову втрутився Лоїк. — Ви помістили її в штучну кому, тоді вивели з неї, а тепер вона сама знепритомніла, так?

— Ходімо зі мною. Поговорімо ліпше в коридорі.

Вони вийшли за медиком, залишили Ґаель, застиглу на стільці. Ерван пригадав термін, використаний психіатром із Вільжуїфа, «декомпенсація». Уже кілька тижнів сестра своєю незворушністю компенсувала травми, які мусила витримати. Тепер вона знову з головою поринала в свою хворобу: анорексію та хронічну кволість.

Вони стали в коридорі, загорнуті в паперові халати, ніби цукерки в фантики.

— Я казав вам по телефону: загальний стан вашої матері стабілізувався, і ми

Відгуки про книгу Конґо. Реквієм - Жан-Крістоф Гранже (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: