Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
НАГОРОДА
Після закінчення школи поїхали Микола з Петром до столці.
Влаштувались на роботу, а через деякий час і баришень собі понаходили, які Петра нагородили таким... орденом, що в голос і вимовити соромно. Ото і поїхав у село Микола сам. А коли Петрова мати узнала, що приїхав Микола, то покинула роботу і мерщій до Миколи і питає:
– Ну і як там мій Петінька?
– Та слава Богу нівроку. От тільки тріпером його нагородили.
Мати ніколи не чула і не знала що таке тріпер, і подумала, що чимось надто цінним, ніби орденом і говорить до Миколи:
– Ти ж, Микольцю, як приїдеш у Київ і побачиш мого Петра, то передай від мене привіт, і скажи йому, хай же він ту нагороду береже і не напивається, щоб чого доброго не загубив, або щоб її не вкрали.
П’ЯТНАДЦЯТЬ
В одному божевільному будинку хворі кожен день розповідали одні і ті самі анекдоти. Але невдовзі це все їм набридло і вони вирішили всі анекдоти пронумеровати. Ну, наприклад, під № 1 був анекдот про БАМ, під № 2 був анекдот про Чапаєва і т. д.
Ото, хтось із них піднімався і називав цифру №7 і всі починали сміятись і т.д. Аж одного разу в цей божевільний будинок приїхав лектор. Він довго розмахував руками, щось розповідав і, нарешті, сказав: антракт і назвав цифру 15. В цей час до лектора підійшов божевільний і тут же при всіх вліпив йому по писку. Лектор до нього:
– За віщо?
– А чому ти при жінках розповідаєш непристойні анекдоти?
20.5.1970 р.
ТРИ ПОДРУГИ
Якось зібралися три бабусі, одній з яких було – 65, другій – 70, третій– 75 років і хваляться:
– А в мене ще всі зуби,– сказала та, – якій 65.
– А в мене ще ні жодної сивої волосини,– сказала семидесятилітня.
– А я ще дівчина,– сказала та, якій було за 75.
ПРОКУРОР ПРОГРАЄ
На одного чоловіка прийшла жалоба в прокуратуру, що той ніде не працює, а кожен день – то в кав’рні, то в ресторані. За які, мов такі шиші? Ото визвав його прокурор і питає:
– От і розказуйте, де ви берете гроші на розваги?
– Є така гра на спор і я завжди виграю.
– Не може такого бути,– заперечив прокурор,– щоб людина завжди вигравала. Ви що ясновидець?
– Хочете, можу і з вами засперечатись на певну суму, що рівно через тиждень у вас на попі виросте прищ.
– Добре,– сказав прокурор, але пам’ятайте, що ви уже програли.– І на яку суму ви збираєтесь сперечатись?.
– Та на яку завгодно.
– Гаразд! Я згоден, – відповів прокурор.
Одним словом домовились на сто гривень і назначили дату зустрічі. На тім і розійшлись. Через тиждень зустрілися. Прокурор радіє, що прища нема, а значить – його виграш.
– Ну що ж, знімайте труси,– сказав юнак,– я на слово не вірю – та ставайте ближче до вікна, щоб краще було видно. Покрутив він прокурорською попою перед вікном і сказав, що прища дійсно нема.– От бачите, а ви говорили, що завжди виграєте.
– А я й зараз виграв. Ген, бачите, під вікном скільки зівак. Так от з ними я засперечався на п’ятсот крб, що прокурор сьогодні у вікні будете показувати свою голу попу.
Віддав прокурору сто крб. і на тому розійшлись.
СИНОК З МАМОЮ В ТРАМВАЇ
Синок з мамою їде в трамваї і всю дорогу бешкетує, гупає.
– Перестань!– мати сина просить.
– А от і не перестану.
– Чому?
– А як ти таткові говориш, щоб він не пісяв в умивальник, він же тебе не слухає і я теж не буду.
19.5.1976 р.
НАЙСТАРІШИЙ ДІДУСЬ
Група геронтологів вирішила вияснити причину довголіття.
Запросили у елітний клуб довгожителів. Підійшли до першого і запитують:
– Діду, скільки вам років?
– 98.
– Ви маєте дружину, палите, п’єте?
– Маю жінку. Не п’ю і не пив, не палив і не палю, але жінок любив і люблю.
Підійшли до другого:
– А вам скільки років?
– 117.
– А ви палите, п’єте?
– Не палив і не палю. Правда, чарочкою винця іноді балуюсь перед сном.
– А з дружиною теж балуєтесь?
– Аякже. Особливо коли треба йти по воду. Ото жінка бере за кінець, піднімає його, а потім кидає. І на чию сторону впаде, той і по воду іде,– посміхається.
Потім дивляться – сидить дідок такий старий-старий, ледь губами плямкає.Вони підійшли до нього і запитують:
– А ви, дідуню, п’єте?
– Пив, п’ю і буду пити.
– А цигарки палите?
– Палив, палю і буду палити.
– А жінок любите?
– Жінок не любив, не люблю і не буду любити.
– А скільки ж вам років?
–