Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
37.

ДИВНА ЛОГІКА

– Петро, ти Люду мав?...

– Ні.

– А ти, Степане?

– Ні.

– От – бл..дь.

5.7.1960 р.


БОЖЕ, ЯКА В НЕЇ ПАМ’ЯТЬ?

З курорту потягом в одному купе їхало чотири дами.

Одна з них говорить:

– Оце приїду додому і розповім своєму чоловікові все, чим я тут займалась.

Друга жінка:

– Яка наглість!

Третя жінка:

– Яка дерзість!

Четверта:

– Боже, яка в неї пам’ять!


ЩО ТРЕБА ДЛЯ КЛІЗМИ?

Грузин поступав у ВУЗ і провалився. Друзі запитують:

– Чому ж ти не поступив у ВУЗ?

– Бачите, на перші два запитання я відповів, на третє також, але цього вияснилось замало.

– І що ж тебе запитали?

– Спочатку мене запитали моє прізвище. Я відповів:

Махарадзе. Потім мене запитали, як мене звати? Я сказав, що Авас.– Яке ж було третє запитання?

– Потім мене запитали, що треба, щоб поставити клізму? Я відповів, що жопа. Вони переглянулись і сказали:

– Іди гуляй.

11.11.1976 р.


В ТРОЛЕЙБУСІ

В тролейбусі їхав старий чоловік і раптом заходить пожила огрядна жінка, яка сіла навпроти і так розставила ноги, що чоловіка аж перекосило. Він терпів-терпів, а потім їй говорить:

– Слухай, бабуся, ти б закрила своє кладовище...

– Не переживай, дідулька, твій покійничок однаково вже не підніметься.

11.11.1976 р.


НІМИЙ І ДІВЧИНА

Їхав німий у трамваї і ось на зупинці у трамвай зайшла надто чарівна дівчина і сіла навпроти нього. Німий як глянув – у нього аж дух перехопило від її краси. Ото сидить він і думає, як же їй назначити побачення. Але поки він думав, то вона направилась на вихід. Він за нею. Зупинив. І тут же двома пальцями руки злегенька доторкнувся до її грудей і сказав:

– У, у, у...

– Дурний якийсь, – подумала дівчина, показала йому дулю, ноги на плечі і втікати від нього. Німий тут же за нею, а в цей час проходив міліціонер. Він якось зумів йому пояснити, що ця дівчина його образила. Міліціонер тут же зупинив дівчину і до неї: – Громадяночко, ви навіщо образили чоловіка? Він вам хотів назначити побачення на вуглу молочного магазину на дві години дня, а ви йому що?

– А що я йому? На дві години я прийти не змогла, от і сказала, що прийду пів на третю.

28.11.1960 р.


ЗРОБІТЬ, ЯК У ВАШОЇ ЖІНКИ...

Одна жінка полізла на дерево, а коли злазила, то нечаянно зачепилась квіточкою за сучок і її роздерла. Тож прийшла до доктора і просить:

– Докторе, зробіть мені таку як у вашої дружини.

Доктор оглянув жіночку і їй говорить:

– Тоді вам прийдеться і ще раз полізти на те саме дерево і ще раз зачепитись за той же сучок.


А Я НА РОБОТІ

Приходить надто вродлива жінка у кабінет до начальника кадрів, привіталась, стала і стоїть. Начальник:

– Роздягайтесь.

– А ви?

– А я на роботі.

– То ж по вашому я прийшла до вас гуляти?


ХОЧ БИ ХАТУ ПІДМЕЛИ

Одна жінка приїхала додому з командировки раніше часу і застала чоловіка з коханкою. В кімнаті був повний безпорядок, сміття. Жінка нічого не сказала ні чоловіку, ні коханці, а ніби про себе:– І невже це за десять діб моєї відсутності ви не могли познімати павутину зі стелі, повитирати пил зі столу, або хоч би підмести хату?

1960 р.


ЛІКАР – ГЕРОЙ

Надумався лікар стать героєм. Ото собі і думає. Ну чим я гірший від якоїсь там ланкової, чи від якогось бригадира, що вони можуть бути героями, а я ні? А тому вирішив приймати хворих у два рази більше від норми. Ось приходить перший хворий. Він до нього:

– Що болить?

– Очі.

– Купи окуляри.

Заходить другий пацієт.

– А у вас що?

– Ревматизм, пане, докторе.

– Не ходи в гумових чоботях. Слідуючий.

Заходить учень.

– А в тебе що?

– Проковтнув ручку.

– Пиши олівцем. Слідуючий.

Заходить підстаркувата жіночка.

– А що у вас, жіночко?

– Чоловік мене не хоче.

– У вас що немає сусіда?

– Є.

– То чого ж ти прийшла до мене? Сходила б до нього.

Слідуючий! Що вже більше нема нікого?

23.1.1960 р.


ПАН І ЦИГАНЧА

Їде пан з кучером на бричці, аж назустріч циганча іде. Пан до кучера:

– А що, Іване, а давай запитаємо в нього, чи вміє він людей дурити? – і нахилились до хлопчини.

– А скажи но ти нам, хлопче, чи ти дурити людей вмієш?

– Ні, я ще не навчився. А от мій батько вміє,– відповів шалапут.

– А

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: