Мій чоловік за контрактом - Кетрін Сі

— Навіть якби хотіла, не змогла би. 

Нервовий смішок вирвався з мене. 

— Ми з Ітаном сюди часто приходимо, тому мене тут знають. 

— Здивована, що Ітан дозволяє тобі таке їсти, — мовила я.

— Чому ти так думаєш?

— Він виглядає як типовий тренер у спортзалі, от я і подумала, що він постійно годує тебе корисною їжею, — нарешті відкусила шматок бургера. Він виявився м'яким, та трохи гострим. Але, це виявилося смачно. Тайлер також вже жував свій бургер. 

— Ми разом ходимо до спортзали, але жоден з нас, не дотримується правильного харчування, — пояснив чоловік. 

Далі ми їли мовчки, і це було дивно. Буквально всі за сусідніми столиками, щось жваво обговорювали, одні ми мовчали. Нам банально не було, про що поговорити. Якби тут зараз були папараці, заголовок завтрашніх новин був би на кшталт: “Мовчазна парочка” чи “Вчора одружилися, а сьогодні вже набридли одне одному” або ж, ще щось гірше. Мене розсмішили мої думки. 

— Що сталося?

— Не зважай. — мій мобільний почав теленькати, це була Стейсі. — Я відійду, потрібно відповісти. 

— Гаразд. 

Відійшов у туалет я швиденько відповіла на дзвінок подруги. 

— Нарешті, — роздратовано мовила Стейсі, — Ти з іншого континенту бігла до телефону? 

— Ні, просто шукала тихе місце, — перевірила на наявність інших людей у туалеті, на щастя нікого не було. 

— Нічого не хочеш мені пояснити? 

— Залежить від того, чи будеш ти слухати. 

— Абі, не жартуй зі мною, — гадаю, це була фатальна помилка не повідомити Стейсі, що я все ж таки вийшла заміж вчора, — Пояснюй як так вийшло, що ти дружина міліціонера і я дізнаюся про це, від Алекса! 

— Від Алекса? Що цей козел наговорив тобі? 

— Нічого такого, тож краще починай свою історію. 

— Стейсі, ти сама веліла мені діяти за обставинами, і якось так склалися обставини,. — до туалету зайшла прибиральниця. 

— Цікаві вийшли обставини! — дівчина тяжко зітхнула, — Гадаю, нам краще зустрітися і обговорити все. Ти як, не проти? 

— Мені потрібно запитати в Тайлера, — невпевнено мовила я. 

— Точно, він же мільйонер, ти не можеш зіпсувати його репутацію! — ще більш роздратовано мовила Стейсі. 

— Я пізніше наберу тебе, Сі, гаразд? 

— Чекаю дзвінка, — вона завершила виклик і я прибрала телефон від вуха. Мої долоні були спітнілі. Чому я відчуваю провину перед нею? Поглянув на себе в дзеркало я вийшла з вбиральні.

Після нашого обіду, якщо це можна так назвати, ми поїхали назад до офісу. 

Я не знала як краще почати розмову, тож вирішила просто почати:

— Тайлер..

— Що?

— Це трохи дивне запитання.. як ти дивишся на те, щоб ввечері я зустрілася зі своєю подругою? — чоловік мовчав, тож я почала виправдовувати своє запитання: 

— Розумієш, у контракті вказано, що я не маю права псувати твій імідж, а моя подруга трохи.. різка та не думає, що каже.. 

— Гаразд, — перебив він мене, — Але тільки в моєму будинку. В тебе досить велика кімната та ліжко, тож вона може залишитися на ніч. 

— Справді? — радісно мовила я. 

— Так, але, — витримує паузу, — жодного алкоголю! Я ненавиджу його смердючий аромат, та й п'яних людей терпіти не можу. 

— Гаразд, жодного алкоголю. Дякую тобі! — я й не помітила, що почала посміхатися. 

— Згідно з контрактом, я маю познайомитися з усіма твоїми подругами, друзями та родичами, тож якщо в тебе є ще подруги, поклич їх також.

— Стейсі моя єдина подруга, з родичів тільки батько. 

— Що ж, тоді добре, менше роботи мені. 

— Роботи?

— В запам'ятовуванні імен, — пояснив Тайлер. 

— Зрозуміло. 

Діставши мобільний я написала повідомлення Стейсі і відправила його. У повідомленні зазначила адресу, будинку Тайлера, та час зустрічі. Ми проїхали повз головний вхід до офісу і було важко не помітити, що репортерів та журналістів значно поменшало, але все ж, вони ще були. Через це, ми вдруге скористалися чорним ходом, а саме, — через підземний паркінг. 

До кінця робочого дня я сиділа на дивані в кабінеті Тайлера і іноді спостерігала за тим як він працює, решту часу я грала в ігри на своєму телефоні. 

Повернулися до будинку ми близько сьомої години вечора, а Стейсі має прийти десь о пів на восьму. В мене є ж ще час, аби приготувати легку вечерю для Тайлера. Після обіду я навряд чи захочу сьогодні їсти. 

— Я тебе є побажання стосовно вечері? Якщо немає, то я приготую яєчний омлет з овочами та грінки. 

— Я не хочу їсти. 

— На випадок, якщо захочеш.

— Що ж, гаразд, нехай буде,але я більше ніж впевнений, що буду спати до самого ранку. 

— Тоді я швиденько приготую. 

— Я в своїй кімнаті, поклич як прийде твоя подруга. 

— Гаразд, — зав'язала фартух, що тільки що накинула на себе. 

Пощастило, що в Тайлера є заморожені овочі, тож мені не довелося нічого нарізати і я швидко впоралася з приготуванням. Я закінчила якраз в той момент, коли в двері подзвонили. 

На порозі стояла Стейсі, а в руках вона тримала пляшку вина.

— Я забула написати про алкоголь, — подумки вдарила себе по обличчю.

— Що таке?

— Тайлер, ненавидить алкоголь, тож краще залиш його в холодильнику, а завтра забереш.

— Ще чого! — Стейсі пройшла на кухню, — Я прийшла до тебе пити та пліткувати. 

— Краще залиш тут, я однаково не хочу пити. 

— Зануда! — подруга віддала мені пляшку і я вчасно поставила її до холодильника. Тайлер сам спустився до нас. 

— Привіт, — мовив той, — Я Тайлер Вест, тимчасовий чоловік твоєї подруги. 

— Стейсі Лі, — протягла йому руку, — Не тимчасова подруга Абігейл.

— Сілі! — поглянула на неї. 

— Все гаразд, вона дотепно пожартувала. 

— На відміну від тебе у твого, тимчасового, — Стейсі зробила наголос на цьому слові, — чоловіка, є почуття гумору.

— Що ж, не буду заважати і піду до себе.

— Бувай, Тайлере. — Сілі помахала йому рукою на прощання, Тайлер ніяк не відреагував на цей жест. Дивно вона себе поводить, можливо вже випила алкоголю по дорозі?