Мій чоловік за контрактом - Кетрін Сі

«Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня»

Рік по тому

Стейсі

Діставши свіжоспечені тости, викладаю їх на тарілку, наливаю сік та дістаю з холодильника солодкі та солоні намазки до тостів. 

Коли все готово я піднімаюся на другий поверх і заходжу до кімнати, що виглядає як планетарій. 

— Сонечко, — проводжу долонею по волоссю дівчинки, — Прокидайся… час йти у садочок.

— Я не хочу.

— А на сніданок твої улюблені тости. — повільно відкриваються оченята і Софія починає посміхатися. 

— Мамо, ти така хитра. 

— Не можу погодитися з тобою.

— Тато прокинувся? 

За півроку життя разом я зрозуміла одне, — Ітан та Софія ненавидять прокидатися рано, їх обох потрібно будити. 

— Ні, зараз піду до нього.

— Тоді йди, а я поки що зберуся. 

— Волосся не чіпай, я сама заплету тебе, — промовляю перед тим як вийти з кімнати.

— Гаразд.

Прямую в кімнату навпроти. Як і очікувалося, Ітан міцно спить і навіть не думає прокидатися. Підходжу до вікна і розсуваю штори в різні боки. 

— Ні, — починає ховатися під ковдру. — Ти жорстока!

— А Софі сказала, що я хитра.

— Тоді, ти жорстока і хитра, Стейсі! — намагаюся відібрати в нього ковдру. 

— Якщо ти зараз не встанеш, то запізнишся на роботу! Тайлер не буде постійно пробачати тобі запізнення. 

— Встану, якщо поцілуєш мене.

— Ітан, ми вже проходили це, і не один раз! Ми не можемо зупинитися після одного поцілунку. 

— На цей раз інакше, — висуває голову з-під ковдри, що мені не вдалося забрати. — Просто легенький чмок..

— Гаразд, — наближаюся до нього і цілую в губи. — Нічого собі, ти справді дотримався свого слова. 

— Я б з радістю провів з тобою ще один гарячий ранок, але тоді Тайлер звільнить мене. — повільно встає з ліжка.

— Вірне рішення, — підходжу і обіймаю чоловіка. — Чекаю тебе на кухні, любий. 

— Гаразд, я швидко. 

За десять хвилин ми вже всі сиділи у кухні за столом, та снідали. Мій мобільний задзвонив, це була Абігейл.

— Привіт, — відповідаю на дзвінок.

— Пам'ятаєш про потрійне побачення? 

— Звісно, ти мені тільки адресу напиши. 

— Чудово, тоді до вечора. — завершує виклик. 

— Ітан, ми про дещо забули. 

— Про що?

— Потрійне побачення, — в нього з рук вилітає виделка. 

— А казали, що в мене погана пам'ять, — Софія засуджуючи дивилася на нас. 

— Я й справді забув, Тайлер казав про це, тиждень тому.

— Вочевидь у нас у всіх погана пам'ять.

— За мене не хвилюйтеся, я можу посидіти з бабусею.

Софія точно розумна не по роках, завжди все розуміє, від неї нічого не приховаєш. 

— Аманда давно просила, щоб ми привезли Софі, — погоджується Ітан. 

— Тоді завеземо тебе до бабусі, побудеш з нею декілька годин, в потім заберемо тебе.

— Гаразд.

Після сніданку я відвожу Софію до садочка, Ітан їде на роботу, а я повертаюся у будинок. Після звільнення з посади тренера, я зайнялася освітою. Зараз я заочно навчаюся на політолога, Ітан дуже сильно підтримав мене, коли я вирішила піти навчатися, за що я дуже вдячна йому. 

Ми так давно не бачилися з Абігейл, вона боїться залишити Анжеліку на хвилину, постійно з нею, як і Тайлер. Це сімейство було не готове до народження дитини, але вони роблять, що можуть, Лоренс допомагає їм. За декілька місяців вони звикнуть і більш спокійно будуть реагувати на донечку.

До вечора я встигла повчитися, відвезти Софі до тітки, та трохи привести себе до ладу. Абігейл скинула мені адресу, я поїду туди сама, а Ітан мене зустріне там, тому що, йому доведеться робити дуже великий гак, якщо він заїде по мене. Машина в мене є, я й сама можу дістатися місця призначення. 

Зустріч запланована на сьому вечора, я приїхала за п'ять хвилин до сьомої, машина Ітана вже була на парковці, а він сам стояв біля входу з букетом квітів. 

— Чого це він? — сама до себе. 

Виходжу з машини і ставлю її на сигналізацію, Ітан помічає мене і йде на зустріч. 

— Ти така гарна, — обіймає мене.

— Дякую, — відходить. — Чого раптом квіти купив? 

— Хотів зробити тобі приємно, ми так давно нікуди не виходили відпочити. — віддає букет. 

— Ти такий милий. 

— Абігейл та Тайлера вже всередині.

Ми заходимо до зали, я йду попереду. 

— Чому так темно? — я ледве бачу куди йти. — Ти там де? 

Зупиняюся і неочікувано вмикається світло та підсвітка, я примружую очі від різкої зміни світла. 

— Що відбувається? 

Четверо людей тримають табличку з написом: 

“Ти вийдеш за мене?”

— Ітан, ми точно туди приїхали? — повертаюся до чоловіка і розумію, що ми точно туди приїхали. — Ітан..

— Моя кохана Стейсі, ти вийдеш за мене? — він стоїть на одному коліні і тримає коробку з каблучкою. 

Я геть не очікувала цього, ми жодного разу не говорили про весілля, я й подумати не могла. 

— Ні? — розумію, що мовчу досить довго, Ітан почав нервувати.

— Яке ще “ні”? Звісно, що так, дурнику! 

— Так!! — Абігейл кричить голосніше за мене в той момент поки Ітан одягає мені каблучку. 

— Дякую, — обіймає і цілує мене. 

Я чую як Тайлер намагається заспокоїти Абігейл, що танцює від радощів, також чутно сміх Коула та Каролін. 

— Я кохаю тебе, — як можна міцніше обіймаю Ітана. 

— Я також кохаю тебе, Стейсі. 

Дякую, що читали цю історію ෆ⁠╹⁠ ⁠.̮⁠ ⁠╹⁠ෆ 

Палко обіймаю кожного ♡♡♡

Кінець