(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

Я щиро не міг зрозуміти, чим мене так зачепило це дівчисько. Катерина ще й практично завжди присутня на моїх лекціях у суботу. Ось чому вона це робить? Якась особлива форма знущання з мене? Ще й виглядає з кожною суботою все краще та краще, а її спідниці іноді стають недозволенно короткими.

Катя завжди сідає на задні парти, поряд із Костею та Гнатом. Вона відкриває ноутбук та починає щось дуже швидко друкувати. Цікаво чим вона займається? Очевидно, що з клавіатурою на "ти", її пальчики так швидко бігають клавішами. А я мріяв знайти інше застосування її довгим тонким пальцям.

Сьогодні середа і в мене щойно був семінар із Костіним гуртом. Я більше не міг тягнути, бо розумів, що не запропонуй я зараз Кості роботу, то швидше за все його заберуть у мене з-під носа в іншу контору. Я нагадав собі, навіщо влаштувався в університет і, залишивши Костянтина після пари, запропонував йому приєднатися до команди. Хлопець був дуже радий моїй пропозиції та навіть не намагався це приховувати. Мені навіть стало трохи соромно, що я довго тягнув.

Доїхавши до офісу та зустрівши Дімку, який щось активно втирав Алісі, нашій помічниці. Я тепло посміхнувся Алісі, вона була чудовим працівником і чудовою людиною. Рішення взяти дівчину на роботу було досить спонтанним, просто в якийсь момент ми з Дімкою почали працювати 24/7. Зустріч і нарад ставало дедалі більше, ми навіть не могли правильно скласти свої розклади.

Аліса допомагала одночасно мені та Дімі, вона забрала на себе левову частку адміністративної роботи, яку ми терпіти не могли. Дарма що Аліса була надзвичайно цінним співробітником, вони з Дімкою явно не могли порозумітися. Їхні постійні суперечки з одного боку смішили, а з іншого напружували.

— Алісо, що з презентацією для інвесторів? Переговори вже завтра, а вона ще не готова, — почув я невдоволеного Дімку, що нависав над дівчиною.

— Я скинула її тобі та Ромі понад годину тому. Не треба мене звинувачувати, якщо ти не перевіряєш вчасно повідомлення, — відбила Аліса. Вона взагалі була жвавою дівчиною, ніколи не боялася вказати Дімці, що він неправий, а на це явно не кожен співробітник нашої компанії наважиться. — Рома, ти бачив моє повідомлення?

— Так, — кивнув я, — але ще не дивився, був у дорозі. Впевнений, що там все добре, адже ми вносили лише мінорні виправлення.

Кілька годин ми витратили на обговорення стратегії завтрашніх переговорів. Аліса чудово впоралася з презентацією, навіть Діма не знайшов чого причепитися.

Ближче до восьмої, втомлені, але задоволені, ми втрьох спустилися в хол. Аліса попрощалася з нами та одразу попрямувала до кав'ярні, на першому поверсі бізнес-центру. Машинально я провів її поглядом і відразу перестав дихати. Аліса підійшла до столика, за яким сиділа... Катерина.

Принцеса знову сиділа перед ноутбуком і була чимось зайнята, але з ентузіазмом привітала Алісу, вона явно чекала на нашу помічницю.

Катя знову була в сукні, мабуть, вирішивши остаточно звести мене з розуму. Чому всі дівчата носять джинси, а вона практично завжди у спідниці? Я не міг відвести погляд від її колін.

— Рома, — гукнув мене Дімко. — А ця не та дівчина, яка була з твоїм студентом? Катя, здається?

— Вона, — видихнув я та впевнено попрямував за кавою.

Зробивши замовлення, ми з Дімкою обмінялися поглядами та, кивнувши один одному, попрямували до дівчат.

— Привіт, — привіталися ми практично одночасно, підійшовши до їхнього столика.

— Доброго вечора, — пробурмотіла Катя, судячи з усього, вона не очікувала нас тут побачити.

— Ви не проти, якщо ми до вас приєднаємось? — спитав я, хоч Дімко вже нахабно сів за столик.

Дівчата переглянулися, явно думаючи, як нам відмовити. Нічого не придумавши, вони невпевнено кивнули, і я опустився на стілець навпроти Катерини. Яка ж гарна. Тонкі риси обличчя, виразні зелені очі, розкішне довге волосся, до якого мене так і тягнуло доторкнутися. Я проковтнув.

— Кать, — звернулася Аліса до скам'янілої дівчини. — Це мої боси — Діма та Рома, я тобі розповідала про них.

— Ми знайомі, — сказала Катерина з легкою усмішкою. — Роман Олександрович викладач Кості. А відсьогодні ще і його роботодавець, Костя у захваті від вашої пропозиції. Усі вуха продзижчав мені сьогодні.

Знову вона про Костю каже. Хоча про що ще їй говорити, коли нас пов'язує лише він?

— Але ти мені розповідала тільки про одного дуже набридливого боса, — Катя блиснула очима у бік Дімки. — Я якось прослухала, що в тебе їх двоє. Як ви ділите Алісу, поділіться секретом?

— Чому це я набридливий бос? — одразу обурився Дімка.

— А чого ти взяв, що Катя говорила про тебе? — відрізала Аліса.

— Ну, — сказав Діма. — Я не думаю, що ти стала б скаржитися на Ромку, враховуючи, що його практично не буває в офісі та ти в основному тільки займаєшся його розкладом. То чому це я набридливий бос?

— Хоча б тому, що зараз зриваєш мені сеанс скарг подрузі на свого начальника, — так, Алісі явно палець у рот не клади.

Я спостерігав за Катериною, вона посміхалася, слухаючи перепалку наших друзів. Зараз дівчина розслабилася, спершись на спинку стільця і стискаючи в руках чашку кави. Чомусь мені здавалося, що вона зараз думала про те, про що і я — Аліса та Діма подобаються один одному, просто не знають як у цьому зізнатися.