Чорний дім - Стівен Кінг

все в його світі було у вогні. Так не можна було б описати навіть Випалені Землі. Джек пригадує Випалені Землі й дивний потяг, який підібрав його і Раціонального Річарда, тоді хворого, слабого Раціонального Річарда, і яким вони їхали величезною червоною пустелею. Там жили дивні створіння, люди-алігатори, птахи з обличчями бородатих мавп, але там достоту не було все у вогні. Випалені Землі — це результат давньої катастрофи, але на той час там уже не було ніяких пожеж. Про що говорила Тенсі? Велике-велике місце, усе у вогні… що здіймається вгору. Що вона бачила, що за пейзаж Ґорґ відкрив її погляду? Вона неначе описувала величезну палаючу вежу або високу будівлю, яку поглинув вогонь. Палаюча вежа, палаюча будівля в палаючому світі — хіба таке може бути на Територіях?

За останні сорок вісім годин Джек двічі був на Територіях, і те, що він бачив, було прекрасним — очищувальним. Найглибша правда, яку знав Джек про Території, — це те, що вони мають священну магію: цю магію він бачив у Джуді Маршалл. Завдяки цій магії Території можуть давати чудове благословення людям. Життя цієї незвичайної, наполегливої, милої серцю жінки, котра висміює кумедного Білла Таунса на великому екрані, урятував предмет з Територій. Через те що Джек був на Територіях — і, можливо, через те, що він тримав у руках Талісман, — майже кожен кінь, на якого він ставить, приходить першим, майже всі акції, які він купує, втричі збільшуються у вартості, майже щоразу, як він сідає грати в покер, виграш у його руках.

Тож про який світ говорила Тенсі? І що означає, що Ґорґ прийшов сюди через палаючу діру?

Коли Джек учора перестрибнув, він відчув якесь нещастя, якусь небезпеку далеко на південному заході, і він підозрював, що саме там варто шукати Двійника Рибака. Убити Рибака, убити Двійника; і не має значення, кого першого, у будь-якому разі інший ослабне. Але… це досі не має сенсу. Коли ти подорожуєш між світами, ти просто робиш сальто, а не розводиш вогонь на краю одного світу і біжиш через нього до іншого.

За кілька хвилин до дванадцятої години гуркіт мотоциклів приглушує голоси з екрану.

— О, містере, ви, мабуть, захочете піти, — каже Мун. — Це…

— Грізна П’ятірка, — каже Джек. — Я знаю.

— Гаразд. Просто деякі наші клієнти бояться їх до смерті, але якщо до них правильно ставитись, то вони поводяться нормально.

— Я знаю, щодо цього не варто перейматися.

— Я маю на увазі, якщо ви купите їм пива чи ще чогось, вони приймуть вас за свого.

Джек підводиться зі стільця і говорить йому буквально в обличчя:

— Лестере, немає причин для хвилювання. Вони їдуть сюди, щоб зустрітися зі мною.

Лестер кліпає. Джек лише тепер побачив, що його брови тонкі, дві вигнуті цівки, як було модно у 1920-х.

— Думаю, мені варто почати наповнювати келихи «Кінґслендським».

Він дістає келихи з-під барної стійки, ставить їх під кран бочечки з «Кінґслендським Елем» і відкорковує клапан. Товстий струмінь янтарної рідини в келиху перетворюється на піну. Звук мотоциклів чується вже перед будівлею, а тоді стихає. Шнобель Сент-Пір, гримаючи дверима, завалює всередину, а за ним і Док, Мишеня, Сонні і Диктатор Білл. Вони схожі на вікінгів, і Джек дивиться на них із захватом.

— Смердючко, вимкни, до дідька, цей телевізор, — гарчить Шнобель. — І ми приїхали сюди не пити, тож виливай пиво в каналізацію. Все одно ти налив його так, що там лише піна. А тоді йди на кухню до мами. Наша справа із цим чоловіком тебе не обходить.

— Гаразд, Шнобелю, — каже Мун тремтячим голосом. — Дай мені лишень секунду.

Шнобель та решта вишикувались у лінію за барною стійкою, дехто з них витріщився на Смердючого Сира, а дехто втупив очі в Джека. Мишеня досі зі своїми тугими кісками, а також смужками під очима, нанесеними якоюсь тьмяно-чорною речовиною, як у футболіста. Диктатор Білл і Сонні знову зібрали свої гриви у хвостики. Ель і піна зісковзують з кухля і стікають у каналізацію.

— Гаразд, хлопці, — каже Мун.

Він прямує до службового приміщення бару. Двері зачиняються.

Члени Грізної П’ятірки розділяються і розтягуються по кімнаті перед Джеком. Більшість із них схрещують руки на грудях, випинаючи м’язи. Джек відсовує тарілку на край барної стійки, підводиться і каже:

— До вчорашнього дня хто-небудь із вас чув про Джорджа Поттера?

Умостившись на край більярдного столу, того, що ближче до дверей, Джек зустрічається поглядом зі Шнобелем і Доком, котрі сидять на стільцях, нахилившись уперед. Диктатор Білл стоїть позаду Шнобеля і притис палець до губ, схиливши голову. Мишеня розлігся на іншому більярдному столі, підперши голову однією рукою. Насупившись та постукуючи кулаками один об один, Сонні снує туди-сюди між барною стійкою і музичним автоматом.

— Ви впевнені, що він не сказав «Похмурий дім», як у романі Діккенса? — каже Мишеня.

— Я впевнений, — каже Джек, нагадуючи собі, що йому не варто дивуватися щоразу, коли ці хлопці демонструють, що закінчили університет. — Він сказав «Чорний Дім».

— Господи, я майже… — Мишеня хитає головою.

— Ще раз, як звали того будівельника? — запитує Шнобель.

— Прізвище Бернсайд. Ім’я, мабуть, Чарльз, іноді його називали Чаммі. А до цього його звали Бір Штайн чи якось так.

— Бірштайн? Бірштайн?

— Саме так, — каже Джек.

— І ви думаєте, що він Рибак.

Джек киває. Шнобель вирячився на нього, неначе намагається простромити поглядом його наскрізь.

— Наскільки ви в цьому впевнені?

— На дев’яносто дев’ять відсотків. Це він підкинув «полароїди» у кімнату Поттера.

— Дідько. — Шнобель зривається зі стільця і стає з іншого боку барної стійки. — Не варто забувати про те, що банально просто. — Він згинається і випростовується з телефонною книжкою в одній руці. — Розумієте, що я маю на увазі? — Шнобель розгортає довідник, поклавши його на барну стійку, перегортає кілька сторінок, гортає назад і проводить товстим пальцем по колонці з іменами. — Жодного Бернсайда. Дуже погано.

— Проте це чудова ідея, — каже Джек. — Я й сам шукав сьогодні зранку.

Сонні зупиняється на півдорозі від музичного автомата, спрямовує палець у бік Джека й каже:

— Як давно було побудовано цей клятий дім?

— Близько тридцяти років тому. У сімдесятих.

— Чорт, та ми всі ще тоді були зовсім