Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

— Я не дозволю тобі завдати шкоди Еніці або нашим дітям. І я зупиню тебе, навіть якщо це буде останнім, що я зроблю. Вентресс знову кинулася в атаку, але цього разу Обі-Ван був готовий. Він використав свої навички, щоб змусити її втратити рівновагу і відступити. Удар за ударом, він поступово переважав ворога, використовуючи свою мудрість та досвід.

— Ти програєш, Вентресс, — сказав він, наближаючись до вирішального моменту. — І коли це станеться, ти зрозумієш, що зла ніколи не переможе. Вентресс відступила, її обличчя перекосилося від злості. Вона знала, що не зможе перемогти Обі-Вана в прямому бою, і вирішила, що час для відступу.

— Це ще не кінець, Обі-Ван, — промовила вона, відступаючи в тінь. — Але пам'ятай мої слова: я завжди буду десь поруч. З цими словами вона зникла, залишаючи Обі-Вана стояти в тиші, його серце все ще колотилося від адреналіну. Він знав, що це не остання зустріч з Вентресс, але зараз його головне завдання було повернутися до Еніки та переконатися, що з нею все в порядку.

Він зробив глибокий вдих і вимкнув світловий меч, відчуваючи, як напруга поступово спадає. Його думки знову повернулися до Еніки, і він знав, що повинен бути сильним для неї та для їхньої майбутньої дитини. З рішучістю він вирушив назад до свого корабля, готовий повернутися до тих, кого любить і захищати їх за будь-яку ціну. На Корусанті, у теплий сонячний день, Еніка, Асока та Шмі вирушили до міста. Рей, маленький хлопчик з ясними очима, переповнений енергією, щебетав без упину, тримаючись за руку Еніки.

— Я хочу бачити всі іграшки! — вигукнув він, коли вони минали велике вікно магазину з дитячими товарами.

— Спочатку ми зайдемо за тунікою для тебе та Еніки, а потім можемо подивитися іграшки, — заспокоїла його Шмі, лагідно посміхаючись. Вони зупинилися біля магазину одягу для джедаїв, де Еніка вибирала туніку. Асока допомагала їй, уважно вивчаючи різні тканини та крої.

— Ця туніка здається надзвичайно зручною, — сказала Еніка, приміряючи світло-бежеву тканину.

— Так, майстре, вона вам дуже пасує, — підтвердила Асока, милуючись вибором Еніки. Завершивши покупки в магазині одягу, вони вирушили до магазину з іграшками, де Рей ніби забув про все на світі, бігаючи від однієї іграшки до іншої.

— Дивіться, дивіться! — вигукнув він, показуючи на модель зорельота. — Це такий же, як у дядька Обі-Вана.Еніка, Асока і Шмі з усмішками спостерігали за ентузіазмом Рея, його очі блищали від захоплення. Еніка відчула теплоту в серці, спостерігаючи за невинною радістю дитини, і тихо сказала:

— Так, Рей, це дуже схоже на корабель дядька Обі-Вана. Ти хочеш, щоб ми придбали його для тебе?

Рей кивнув з великою енергією, його обличчя сяяло від щастя.

— Так, будь ласка! Я буду гратися з ним кожен день і уявляти, що я теж джедай! Асока, спостерігаючи за цією сценою, відчула, як її серце наповнюється радістю. Вона знала, що ці моменти є важливими не тільки для Рея, але й для всіх них, адже вони допомагають зберігати зв'язок і спокій навіть у важкі часи.

— Добре, Рей, — сказала вона, підходячи ближче і нахиляючись до хлопчика. — Але не забудь, що бути джедаєм — це не лише про кораблі та битви. Це також про мудрість, співчуття і допомогу іншим. Рей серйозно кивнув, ніби зважуючи її слова.

— Я буду добрим джедаєм, як дядько Обі-Ван і всі ви, — сказав він з рішучістю, що зворушила Еніку.Після того, як вони придбали іграшку, група вирушила до невеликого кафе, де вони могли відпочити та насолодитися часом разом. Вони сіли за столик на відкритій терасі, де сонячне світло м'яко огортало їх, створюючи атмосферу спокою і затишку.

— Як ти себе почуваєш, Еніко? — запитала Шмі, підливаючи чаю в чашку своєї  дочки   

Еніка подякувала матері за чай і взяла чашку в руки, відчуваючи тепло, що розтікається по її пальцях.

— Почуваюся краще, мамо, особливо завдяки всій вашій підтримці. І ці прогулянки дуже допомагають відвернутися і набратися сил. Асока, сидячи поруч, кивнула.

— Майстре, ви виглядаєте набагато краще, ніж кілька тижнів тому. Відпочинок і позитивні емоції точно йдуть вам на користь. Рей, зайнятий новою іграшкою, підняв голову і з усмішкою додав:

— І скоро ти будеш гратися зі мною, так? Еніка посміхнулася на слова хлопчика.

— Звичайно, Рей. Як тільки я повністю одужаю, ми обов'язково проведемо багато часу разом.

Шмі, погладжуючи дочку по плечу, додала:

— Ти сильна, Еніко. І ми всі тут, щоб підтримати тебе, коли це потрібно. Обі-Ван буде пишатися тим, як ти справляєшся. Еніка кивнула, вдячна за слова матері. Вона знала, що попереду ще багато викликів, але з такою підтримкою вона почувалася готовою до будь-яких випробувань.

— Дякую вам усім, — сказала вона, дивлячись на кожного з них з любов'ю. — Я знаю, що з вашою допомогою ми подолаємо все. Асока, піднявши чашку чаю, запропонувала:

— Тоді піднімемо чашки за майбутнє, за нашу родину і за те, що ми разом подолаємо всі труднощі.

Всі підняли свої чашки, відчуваючи єдність і силу в цьому моменті.

— За майбутнє, — повторила Еніка, дивлячись на своїх близьких з теплом у серці. Після того, як вони закінчили чай, група вирушила назад до храму, насолоджуючись теплим сонячним днем і компанією одне одного. Асока підтримувала Еніку під час прогулянки, розповідаючи різні смішні історії зі своїх тренувань, намагаючись підняти настрій усім.

Коли вони повернулися до храму, Еніка відчула себе втомленою, але задоволеною. Вона знала, що попереду ще багато роботи щодо відновлення, але з такою підтримкою вона почувалася набагато сильнішою.

— Асока, дякую за цей день, — сказала вона, коли вони заходили до приміщення. — Твої жарти та розповіді дуже підняли мені настрій.

Асока усміхнулася, відчуваючи гордість за те, що змогла допомогти.

— Завжди радий допомогти, майстре. І якщо вам щось знадобиться, ви знаєте, де мене знайти.

Еніка кивнула, відчуваючи справжню вдячність за свою ученицю і всіх, хто був поруч. Вона знала, що з такою підтримкою вона зможе подолати все і бути готовою до нових викликів, які чекають на неї в майбутньому.