Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

Прибувши на Корусант, Обі-Ван негайно вирушив до медичного відділення храму, де перебувала Еніка. Його серце билося швидше, коли він підходив до її кімнати. Він хотів побачити її, переконатися, що з нею все добре, і розповісти їй про свою місію. Обі-Ван зарився в біляве волосся дружини, притуляючи  її до себе, наскільки дозволяв  животик. Обі-Ван почував, як його серце наповнюється теплом і, коли він обіймав Еніку, відчуваючи м'якість її волосся і тепло її тіла. Він був нарешті вдома, після довгих тижнів відсутності, і кожна мить була для нього неоціненною.

— Я так сумував за тобою, — прошепотів він, цілуючи її на чоло. — прошепотів  він, цілуючи її на чоло. — Як ти почуваєшся? Як наші майбутні джедаї ?

Еніка подивилася на нього з любов'ю і ніжністю в очах. 

— Ми троє чекали на тебе. Все добре, мій любий. Лікарі кажуть, що все йде за планом, і я відчуваю багато сил. Асока допомагає мені багато чим, і ми навіть встигли відвідати місто.

Обі-Ван кивнув, його обличчя висвітлювалося щастям. — Я радий чути, що все гаразд. І я так вдячний Асоці та всім, хто був поруч з тобою, коли мене не було.

Асока, яка стояла біля дверей, посміхнулася, відчуваючи вдячність за слова Обі-Вана. — Майстер Обі-Ван, я завжди рада допомогти. Це було чудово провести час з майстром Енікою і допомогти їй.

— Дякую тобі, Асока, — відповів Обі-Ван, поглядаючи на неї з вдячністю. — Твоя підтримка була надзвичайно важливою.

Еніка, тримаючи Обі-Вана за руку, відчувала, як їхній зв'язок зміцнюється з кожною миттю, яку вони проводили разом.  Асока розуміла  що  парі потрібно  побути  у двох, вона тихо вийшла з квартири.Він протягнув її до себе для поцілунку цілий місяць він не торкався своєї дружини

Відчуваючи тепло його долоні у своїй, Еніка не могла повірити, що знову опинилася так близько до Обі-Вана після такої тривалої розлуки. Вони стояли в центрі їхньої затишної кімнати, оточені м'яким світлом, яке ледь торкалося стін старовинних книг і м'яких тканин, що декорували простір.Обі-Ван дивився на неї із глибокою ніжністю і трепетом в очах.  Їх губи зустрілись у довгому, сповненому емоцій поцілунку, який здавався відновлювати зв'язок, що був випробуваний часом і відстанню.

Їхні руки почали невпинно досліджувати одне одного, ковзаючи по тканинах одягу, поки не знайшли шлях під них. Обі-Ван обережно зняв з Еніки її тонку туніку, дозволяючи їй відчути легкий подих повітря на своїй шкірі. Вона відповіла, допомагаючи йому позбутися його вбрання, і вони обоє відчули, як повітря кімнати стало ще гарячішим від їхньої пристрасті.

Їхні тіла злилися в гармонійному танці, кожен дотик приносив нову хвилю задоволення і близькості. Обі-Ван ніжно провів рукою по спині Еніки, відчуваючи її тепло та ніжність. Він бачив у її очах любов і пристрасть, які відображалися в кожному її русі. Еніка відчувала, як серце її прискорюється в такт з кожним дотиком Обі-Вана. Вона обіймала його, відчуваючи міць та силу його тіла, яке було знайомим і одночасно новим для неї після такої довгої розлуки. Вона затамувала подих, відчуваючи, як він ніжно цілує її шию, залишаючи легкі сліди своїх губ на її шкірі. Їхні тіла просувалися ближче одне до одного, шкіра до шкіри, поки вони не опинилися на ліжку, обіймаючи одне одного з такою силою, що здавалося, ніби вони намагаються стати одним цілим. Обі-Ван, відчуваючи її тендітність, був надзвичайно обережним, але водночас його бажання було непереборним. Еніка, відчуваючи його ніжність і турботу, повністю віддалася своїм відчуттям. Вона обхопила його руками, відповідаючи на кожен його рух з однаковою пристрастю. Їхні тіла знайшли гармонію, рухаючись в унісон, кожен дотик і поцілунок посилювали їхній зв'язок.Обі-Ван відчував, як його серце наповнюється щастям і любов'ю, дивлячись на свою дружину, яка була зараз настільки близькою і такою бажаною. Він обіймав її, відчуваючи її тепло і ніжність, і кожен момент був настільки цінним, що він не хотів, щоб це закінчувалося. Їхня любов була як зірка, що спалахнула у темному просторі, наповнюючи їхній світ світлом і теплом. Вони знали, що їхній зв'язок ніколи не буде розірвана, і кожна мить, проведена разом, була неоціненний.

В ту ніч вони втратили відчуття часу, занурившись у світ, де існували лише вони, їхні почуття і невимовна близькість, яка об'єднала їх знову. Це був  момент повернення до інтимності та любові, яке вони обоє так довго чекали.

Обі -Ван стояв біля вікна дивися на нічний Корусант,  він не медитував  він просто стояв, вдихаючи холодне нічне повітря та розмірковуючи про те, як життя може бути непередбачуваним і чарівним. Він думав про Еніку, яка спала у їхньому ліжку, і про маленьких Джедаїв, які скоро приєднаються до їхньої родини. Відчуття щастя і відповідальності переповнювали його серце.

За вікном нічне місто Корусант світилося мільйонами вогнів, як зірки на нічному небі. Обі-Ван згадував свої численні пригоди, завдання і відповідальності як Джедай, але зараз, у цей момент, він відчував лише глибоку вдячність за те, що міг бути тут, з Енікою, на межі нового етапу в їхньому житті. Він повернувся до ліжка, де Еніка лежала, її обличчя виглядало спокійним і щасливим у сні. Обі-Ван акуратно ліг поруч, обережно обійняв її, уникаючи тиску на її  живіт що слугував  тимчасовим домом для їх дітей  Час, що вони провели разом цієї ночі, був лікувальним і відновлювальним для обох. Відновлення їхньої близькості та любові після довгої розлуки було магічним, зміцнюючи їхній зв'язок і готуючи їх до майбутніх викликів і радостей. Обі-Ван заснув, тримаючи Еніку за руку, їхні пальці переплелись. В цей момент він знав, що незалежно від того, що принесе майбутнє, вони зможуть його зустріти разом, з любов'ю і взаємопідтримкою. Їхня любов була їхньою силою, і вони були готові захищати одне одного і свою сім'ю, незалежно від того, які випробування чекали їх попереду.

«Невразливий «спокійно висів в космічному простацтві,  посеред порожнечі космосу.