Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider
— Дякую вам, майстре Еніка. Я зроблю все можливе, щоб бути кращою джедаєм, і підтримувати вас під час вашого одужання. Еніка взяла Асоку за руки, дивлячись їй в очі з великою теплотою і вдячністю.
— І я завжди буду поруч, щоб підтримувати тебе, моя дорога Асока. Ми продовжимо цей шлях разом, допомагаючи одна одній і учачись на кожному кроці. В саду появився Шейл біля якого йшли Ніл і Лірой. Еніка хотіла встати, щоб поздоровитися старшим другом, але той зупинив її. А замітивши Еніку Лірой підбіг і обняв подругу батька
— Батько взяв мене сьогодні в храм похвастався 5 річний хлопець.Ніл залишився стояти біля майстра Еніка з усмішкою дивилася на Ліроя, обіймаючи його у відповідь.
— Це чудово, Лірой! Ти, мабуть, дуже пишаєшся своїм батьком, так? Шейл, старший джедай, який був добрим другом Обі-Вана та Еніки, кивнув, дивлячись на сина з гордістю.
— Лірой завжди був допитливим до нашої роботи, — сказав Шейл, сідаючи поруч з Енікою. — Я думаю, він буде прекрасним джедаєм, коли настане час. Ніл, який залишився стояти трохи осторонь, з повагою нахилив голову перед Енікою.
— Майстре Еніка, я радий бачити вас. Як ви себе почуваєте? Еніка посміхнулася Нілу, відчуваючи його турботу.
— Дякую, Ніл. Я поступово оговтуюся. Завдяки всій підтримці, яку я отримую від друзів і родини, я відчуваю себе значно краще. Лірой, все ще тримаючи Еніку за руку, подивився на неї з цікавістю.
— Майстре Еніка, ви зможете знову тренуватися зі мною, коли видужаєте? Еніка посміхнулася, відчуваючи тепло у своєму серці від невинного запитання дитини.
— Звичайно, Лірой. Як тільки я повністю одужаю, ми зможемо тренуватися разом. Але поки що ти повинен слухати свого батька і тренуватися з ним, добре? Лірой кивнув, його очі сяяли від радості.
— Я буду старатися, майстре Еніка! Шейл, спостерігаючи за взаємодією, посміхнувся і звернувся до Еніки.
— Ми всі тут, щоб підтримати тебе, Еніка. І якщо тобі щось знадобиться, не соромся звернутися до нас. Ми одна велика родина.Еніка почувалася глибоко вдячною за цю підтримку. Вона знала, що попереду чекають нові виклики, але з такими друзями вона відчувала себе впевненою і захищеною.
Ніл, стоячи поруч і посміхаючись, підійшов ближче, тримаючи на руках кілька квітів.
— Майстре Еніка, ці квіти для вас, — він простягнув їй букет. — Хотіли додати трохи кольору до вашого дня. Еніка прийняла квіти з вдячністю. — Дякую, Ніл. Вони прекрасні. Завжди приємно бачити вас усіх. Як справи у Храмі?
— Все спокійно, майстре, — відповів Ніл, виглядаючи задоволеним. — Ми просто хотіли переконатися, що з вами все добре. Шейл підійшов ближче, його обличчя виражало легке занепокоєння. — Ми чули про ваш стан, Еніка. Якщо є щось, чим ми можемо вам допомогти, будь ласка, скажіть. Еніка усміхнулася, вдячна за їхню турботу.
— Дякую, Шейл. Зараз я перебуваю під наглядом лікарів, і все йде добре. Але ваша підтримка дуже важлива для мене. Асока, яка спостерігала за розмовою, вставила: — Ми проводимо багато часу разом з майстром Енікою, тренуючись і медитуючи. Це допомагає їй відчувати себе краще. Лірой, який все ще тримав Еніку за руку, раптом запитав:
— Ти скучила за Обі-Ваном? Еніка погладила його по голові. — Так, Лірой, я скучила. Але ми завжди тримаємо зв'язок, і він робить важливі справи. Я пишаюся ним.
— Я теж хочу бути таким сміливим, як Обі-Ван, — заявив Лірой з ентузіазмом.
— І ти будеш, — відповіла Еніка. — Кожен день ти стаєш сильнішим і мудрішим. Іноді справжня сміливість полягає в тому, щоб бути добрим і допомагати іншим. Ніл, Шейл і Асока кивнули в знак згоди, усміхаючись до маленького Ліроя, який виглядав надиханим словами Еніки.
— Ну що, — сказала Еніка, — чому б не провести цей день разом? Ми можемо погуляти по саду, а потім у всіх вас є змога розповісти мені про свої останні пригоди. Група друзів погодилася з радістю, і вони вирушили гуляти садом, ділячись історіями та насолоджуючись компанією одне одного. Цей день став для них всіх світлим моментом, наповненим сміхом і спільністю, що стало важливою втіхою для Еніки, яка очікувала на повернення Обі-Вана. Тим часом Обі - Ван зустрівся з деякими проблемами Вентресс. Явно вирішила перекрасити его день
— Ну привіт джедайчік, а де твоя чарівна дружина в мого майстра як раз були на неї плани до речі її пасує вагітність Обі-Ван стиснув світловий меч у руці, його очі звузилися, коли він побачив Асаж Вентресс перед собою. Її саркастичний тон і зухвала усмішка викликали в нього хвилю гніву, але він знав, що не може дозволити собі втратити контроль.
— Вентресс, — промовив він з холодною рішучістю. — Твої провокації не зіб'ють мене з пантелику. Що б ти не задумала, я не дозволю тобі завдати шкоди моїй родині.
Асаж Вентресс нахилила голову, її очі блищали від задоволення.
— О, Обі-Ван, ти такий передбачуваний. Але чи справді ти думаєш, що можеш захистити всіх, кого любиш? Сила має свої обмеження, навіть для такого джедая, як ти.
Обі-Ван знав, що вона намагається гнівати, але він залишився спокійним. Він зробив крок уперед, піднявши світловий меч, готовий до бою.
— Я не дозволю тобі завдати шкоди, Вентресс. І якщо ти спробуєш, то пошкодуєш про це. Вентресс посміхнулася ще ширше, блискаючи своїм червоним світловим мечем.
— Ну що ж, подивімось, чи зможеш ти виконати свою обіцянку, джедай. Бій почався з неймовірною швидкістю та інтенсивністю. Світлові мечі блищали в повітрі, відбиваючи та завдаючи ударів. Обі-Ван зосередив всі свої сили, використовуючи кожен зі своїх навичок, щоб тримати Вентресс на відстані. Її атаки були агресивними та швидкими, але він залишався спокійним і зосередженим.
— Ти недооцінюєш мене, Вентресс, — сказав він, відбиваючи черговий удар. — І це твоя найбільша помилка. Вентресс кинулася вперед, намагаючись пробити його оборону, але Обі-Ван вправно відбив її атаку, змусивши її відступити.
— Ти сильний, Обі-Ван, але твоя сила не врятує тебе від неминучого, — сказала вона, зловісно усміхаючись. — Я завжди знайду спосіб дістатися до того, що тобі дороге. Обі-Ван зробив глибокий вдих, його очі блищали від рішучості.
