Безтурботний - Ю. Несбе

Судячи з виразу обличчя Расколя, він цілком тримав удар.

— У проміжку між тією зустріччю та обідом в останній вечір вона все підготувала. Замовила абонемент на номер мобільного Харрі Холе на одному з серверів у Єгипті і внесла до ноутбука тексти всіх повідомлень, запрограмувавши дати і час їх відсилання. Якось удень вона проникла в підвал і відшукала мою комірку. Тим же ключем вона відчинила двері моєї квартири: їй потрібно було що-небудь із моїх особистих речей, те, що я б одразу визнав. Аби потім залишити цю річ у квартирі Гуннеруда. Вона зупинилася на моїй із Сестринцем фотографії. Наступним пунктом програми значилися відвідини свого колишнього коханця та штовхача. Цілком можливо, Альф Гуннеруд злегка здивувався, побачивши її знову. Чого вона хотіла? Напевно, купити або позичити у нього пістолет. Адже вона знала, що у нього є ствол, один із тих пістолетів зі збитими номерами, якими в той момент Осло був буквально завалений. Вона пішла до туалету, а він у цей час дістав із тайника «Беретту-М92Р». Ймовірно, він думав, що Анна у нього довше затримається, але… вийшовши з туалету, вона раптом заквапилась і сказала, що їй час іти. У будь-якому разі ми можемо уявити собі, що саме так і було.

Расколь зціпив щелепи,так що губи у нього, як помітив Харрі, стали тоншими. Харрі відкинувся на спинку дивана:

— Потім, згідно із планом, їй належало проникнути до заміського будинку Албу і залишити запасний ключ від своєї квартири у шухляді нічного столика. Особливих труднощів це не складало, адже вона знала, що ключ від вхідних дверей лежить у ліхтарі. Крім того, вона вирвала із фотоальбому фотографію Вігдіс із дітьми й узяла її з собою. На цьому підготовка закінчилася. Тепер залишалося тільки чекати. Чекати, що Харрі прийде на обід. У меню значилися ямс із японе-чилі та кола із гідрохло-ридом морфіну. Останній інгредієнт користується особливою популярністю серед насильників, оскільки він леткий, відносно позбавлений смаку, його легко відміряти і діє він передбачено. Жертва прокидається з провалом у пам’яті та в усьому винить алкоголь, переживаючи всі симптоми страшного похмілля. І в якомусь сенсі можна сказати, що мене зґвалтували. У мене був такий густий туман у довбешці, що їй не склало ніяких труднощів витягнути з моєї кишені мобільник, а потім виштовхати мене за двері. Коли я виїхав, вона пішла за мною, проникла в мою комірку в підвалі й підключила мобільник до ноутбука. Повернувшись додому, вона прослизнула по сходах до себе. Астрід Монсен чула її кроки, але вирішила, що це була фру Гундерсен із четвертого поверху. Тим самим вона повністю підготувала свій останній вихід, перш ніж самій написати епілог. Вона, зрозуміло, виходила з того, що я так чи інакше займусь її справою, призначить мене начальство чи ні, й тому приготувала для мене ще два попереджувальних знаки. Вона взяла пістолет правою рукою, адже я знав, що вона лівша. А ще поклала фотографію в туфлю.

Губи у Расколя здригнулись, але він не вимовив ані звуку.

Харрі провів рукою по обличчю:

— Останній мазок на свій шедевр вона нанесла, натиснувши на спуск.

— Але чому? —прошепотів Расколь.

— Анна була людиною крайнощів. Вона вирішила помститися всім, кого вважала винним у тому, що втратила сенс свого життя. Любов. А винними були Албу, Гуннеруд і я. І ви, тобто сім’я. Кажучи коротко, перемогла ненависть.

— Bullshit[66], — сказав Расколь.

Харрі обернувся, зірвав із стіни фотографію Расколя і Стефана й поклав її на середину столу:

— Адже у вашій сім’ї завжди перемагала ненависть, чи не так, Расколю?

Расколь закинув голову, осушив склянку і широко всміхнувся.

Події наступних секунд відклалися в пам’яті Харрі мовби під час прискореної зйомки. Після закінчення цих секунд він виявився лежачим на підлозі в залізних обіймах Расколя, що обхопив його за шию. Очі палив виплеснутий в обличчя кальвадос, від його смороду було не продихнути, а до горла приставлена пляшка з відбитою шийкою.

— Знаєш, що може бути гіршим за високий тиск, Спіуні7 — прошепотів Расколь. — Тільки дуже низький. Отже лежи тихо.

Харрі глитнув і спробував щось сказати, але Расколь іще сильніше стиснув йому горло, і він зміг тільки застогнати.

— Сунь-цзи вельми прозоро говорить про любов і ненависть, Спіуні. У війні перемагають і ненависть, і любов. Вони нероздільні, мовби сіамські близнята. А програють лють

і співчуття.

Расколь іще більше підсилив хватку.

— Моя Анна ніколи б не вибрала смерть, — голос його здригнувся. — Вона любила життя.

Харрі нарешті вдалося вимовити, вірніше, прошипіти кілька слів:

— Так само — як ти — свободу?

Расколь трохи ослабив хватку, і Харрі з хрипом наповнив повітрям ниючі легені. Стукіт власного серця віддававсь у нього в голові. Але принаймні він знову чув шум машин, що проїздили мимо.

— Ти зробив вибір, — прохрипів Харрі. — Ти здався властям, аби спокутувати провину. Ніхто тебе не зрозумів, але це твій вибір. Те ж саме зробила Анна.

Харрі спробував поворушитись, але Расколь сильніше притиснув пляшку до його горла:

— У мене на те були свої причини.

— Я знаю, — сказав Харрі, — інстинкт спокутування провини такий же сильний, як і інстинкт помсти.

Расколь не відповів.

— А ти знаєш, що Беате Льонн теж зробила свій вибір? Вона зрозуміла, що ніщо вже не поверне їй батька. Лють її пройшла. Вона просила передати тобі привіт і сказати, що прощає тебе. — Уламок дряпнув його по шкірі. Пролунав такий звук, немов поряд хтось писав на грубому папері. Поволі виписуючи свої останні слова. І залишалося тільки поставити крапку. — Отже тепер твоя черга вибирати.

— Між чим вибирати, Спіунії Залишити тобі життя чи ні?

Харрі перевів дихання, прагнучи не втрачати витримки:

— Звільнити Беате Льонн. Розповісти, що ж сталося того дня, коли ти застрелив її батька. І звільнити себе самого.

— Самого? — Расколь засміявся своїм легким сміхом.

— Я знайшов його, — сказав Харрі. — Тобто його знайшла Беате Льонн.

— Знайшла кого?

— Він живе в Йотеборі.

Сміх Расколя миттєво урвався.

— Уже дев’ятнадцять років, — вів далі Харрі. — Відтоді, як дізнався, хто справжній батько Анни.

— Ти брешеш! — крикнув Расколь і заніс руку з пляшкою над його головою. У Харрі пересохло