Адвокат негідників - Джон Гришем

Я не проводжу перехресного допиту пані Кінґ. Її відпускають, вона повертається на місце поруч із трьома своїми дітьми у першому ряду. Чудова сім’я у всіх перед очима, а надто перед очима присяжних.

Наступний свідок — судмедексперт, патологоанатом-криміналіст, доктор Ґловер, ветеран подібних баталій. У моїй кар’єрі було немало жахливих справ про вбивства, тож ми з доктором Ґловером вже стикалися перед присяжними. Навіть у цій самій судовій залі. Він проводив розтин Шона Кінґа наступного дня після смерті, і має фото на доказ цього. Місяць тому ми з Манчіні ледь не побилися через фотографії з розтину. Зазвичай їх не показують, бо вони настільки жахливі, що спричиняють упередженість. Однак Макс переконав Повільно, що три фото із м’якіших є доказовими. На першому Шон лежить на столі, голий, тільки середина тіла прикрита білим рушником. На другому — обличчя крупним планом, знято зверху. На третьому — його поголена голова, повернута праворуч так, щоб було видно помітні набряки від кількох ран. Близько двадцяти фото Повільно розважливо заборонила показувати, бо вони настільки специфічні, що жоден притомний суддя не дозволив би демонструвати їх присяжним: відпилювання верхньої частини черепа, зблизька сфотографований ушкоджений мозок, і останнє — вийнятий мозок лежить на лабораторному столі.

Фотографії, дозволені до показу, проектуються на високий широкий екран. Манчіні розпитує доктора про кожен знімок. Причиною смерті стала травма від удару тупим предметом, завдана багатократними ударами у верхню частину обличчя. Скільки саме ударів? Що ж, у нас є відео. Це ще один вдалий хід Макса — представити зображення, коли свідчення дає медичний експерт. Світло тьмянішає. Дивлячись на великий екран, ми знову переживаємо трагедію: двоє бійців у центрі рингу; обидва впевнені у перемозі; Шон Кінґ піднімає праву руку Краша, той видається здивованим; плечі Тадео опускаються — він не вірить; тоді раптом він атакує Краша збоку відверто підступним ударом; до того, як Шон Кінґ може зреагувати, Тадео потужно б’є правою його в ніс, тоді лівою; Шон Кінґ падає назад і впирається у сітку клітки, осідає, беззахисний, без свідомості; Тадео накидається на нього, як тварина, б’є безперестанку.

— Двадцять два удари в голову, — каже доктор Ґловер загіпнотизованим жорстокістю присяжним. Вони дивляться, як міцного здорового чоловіка забивають до смерті.

А мій клієнт-ідіот гадає, що може вийти звідси вільним.

Відео закінчується моментом, коли Норберто кидається в ринг і хапає Тадео. На ту мить голова Шона Кінґа звисає на груди, його обличчя залите кров’ю. Краш непритомний. Починається хаос, ще хтось кидається до клітки. Коли розгоряється безлад, екран гасне.

Лікарі зробили все, що могли, аби зняти сильний набряк мозку Шона Кінґа, але зарадити не вдалося. Він помер через п’ять днів, так і не прийшовши до тями. Замість відео з’являється зображення комп’ютерної томограми, і доктор Ґловер розповідає про струс мозку. Наступний знімок, і він розповідає про крововилив усередині Півкуль. Наступне зображення — велика субдуральна гематома. Свідок вже багато років обговорює з присяжними розтини і причини смерті, тож він знає, як свідчити. Він не поспішає, пояснює деталі, намагається уникати таємничих слів і фраз. Це, певно, один із найлегших для нього випадків, адже є відео. Жертва була абсолютно здоровою, коли заходила в клітку. Звідти його винесли на ношах, а чому — відомо всьому світу.

Сперечатися зі справжнім експертом перед присяжними — завжди справа нелегка. Найчастіше адвокат і програє суперечку, і втрачає довіру. Зважаючи на факти у цій справі, до мене з самого початку довіри вкрай мало. І я не хочу її втрачати. Підводжуся і ввічливо кажу:

— Запитань немає.

Коли я сідаю, Тадео шипить на мене:

— Ти що робиш, чувак? Виходить, ти на їхньому боці.

— Припини, добре? — крізь зуби ціджу я. Мене вже дістала його самовпевненість, до того ж він явно мені не довіряє. Сумніваюся, що це можна виправити.

Під час обідньої перерви отримую текстове повідомлення від Міґеля Запате. Вранці я бачив його в судовій залі серед нечисленної зграйки родичів і друзів у задньому ряду — вони дивилися уважно, хоч і сіли якнайдалі. Зустрічаємося в коридорі і виходимо з будівлі. До нас приєднується Норберто, колишній менеджер Команди Запате. Напарник йде трохи позаду. Упевнююсь, що вони розуміють: Тадео відмовляється від дуже вигідної угоди про визнання провини. Він міг би вийти через вісімнадцять місяців і знову повернутися до боїв.

Але у них є краща пропозиція. Присяжний номер десять — Естебан Суарез, тридцять вісім років, водій вантажівки у продовольчій компанії. П’ятнадцять років тому він легально емігрував з Мексики. Міґель каже, що має приятеля, який його знає.

Маскую свій подив — ми занурюємося в небезпечні води. Звертаємо у вузьку вуличку з однобічним рухом, високі будівлі якої не пропускають сонячного світла.

— Звідки твій приятель його знає? — питаю я.

Міґель — вуличний розбишака, дрібний наркоторгівець банди, глибоко задіяний у незаконному обігу кокаїну, але не дотичний до відповідних прибутків. У мутній схемі дистрибуції Міґель зі своїми хлопцями застрягли десь посередині, рости їм нікуди. Саме там був і Тадео, коли ми зустрілися менше двох років тому.