Адвокат негідників - Джон Гришем

Учасники процесу збираються в судовій залі, ніби вчора нічого не трапилось, чи принаймні нічого такого, що могло б якось вплинути на процес. Усе відомо всього кільком людям — мені, прокурору, судді, Напарнику — а всі інші нічого не знають, та й не повинні знати. Я пошепки звертаюсь до Тадео. Він своєї думки не змінив; він може виграти цей процес.

Ми йдемо до кабінету судді на ранкову нараду. Щоб підстрахуватися, повідомляю судді і Максу, що хочу, аби рішення мого клієнта внесли в протокол. Тоді з плином часу не виникатимуть сумніви у його рішенні відмовитися від угоди. Пристав приводить його, без усіляких кайданок. Він усміхається і поводиться дуже ввічливо. Його приводять до присяги, він каже, що має ясний розум і усвідомлює, що відбувається. Фабіно просить Манчіні нагадати умови угоди про визнання провини: п’ять років за визнання провини у ненавмисному вбивстві. Її Честь зазначає, що не може пообіцяти якогось певного виправного закладу, але має думку, що пан Запате непогано почувався б у окружному виправно-трудовому закладі неподалік звідси. — усього за шість миль. Його мама може часто його навідувати. Більше того, вона не контролює умовно-дострокові звільнення, але як суддя, яка виголошуватиме вирок, вона має повноваження рекомендувати раннє звільнення.

Чи розуміє він усе це? Він каже, що розуміє, і продовжує твердити, що не визнає провини ні в чому.

Я оголошую, що радив йому піти на угоду. Він каже — так, він розуміє мою пораду, але він її не приймає. Вимикаємо запис, судовий репортер перестає фіксувати. Суддя Фабіно складає пальці докупи, як досвідчена вихователька дитсадочка, і до нестерпного детально розказує Тадео, що вона ще ніколи не бачила угоди настільки вигідної для будь-якого підсудного, обвинуваченого у смерті іншої людини. Іншими словами, хлопче, ти справжній ідіот, раз відмовляєшся від такої угоди.

Він незворушний.

Тоді Макс пояснює, що він, професійний прокурор, ніколи ще не пропонував такої поблажливої угоди про визнання провини, як ця. Вона справді екстраординарна. Близько вісімнадцяти місяців терміну, повний доступ до тренажерної зали, а забезпечення виправного закладу просто чудове, і ти повернешся до боїв, не встигнувши й отямитись.

Тадео тільки хитає головою.

Заходять присяжні, кидають очікувальні, неспокійні погляди. Атмосфера в судовій залі наелектризована, адже ця драма ось-ось розгорнеться, але я не почуваю нічого, крім знайомого напруження всередині. Перший день завжди найскладніший. Мине кілька годин, ми зануримося в рутину, і напруження потроху спаде. Однак поки що мене аж нудить. Якось один літній адвокат сказав мені, що якщо настане день, коли я зайду до судової зали і без страху подивлюся на присяжних — значить, настав час покинути цю роботу.

Макс цілеспрямовано підводиться і прямує до майданчика перед боксом присяжних. Він усміхається своєю звичайною привітною посмішкою і бажає доброго ранку. Перепрошує за вчорашню затримку. Нагадує: його звати Макс Манчіні, головний прокурор Сіті.

Ми тут із сумного приводу, адже він стосується втрати життя. Шон Кінґ був добрим чоловіком, мав люблячу сім’ю, тяжко працював, а щоб заробити кілька додаткових баксів — виступав рефері. Не викликають сумнівів ні причина смерті, ні хто саме його вбив. Підсудний, який сидить отут, намагатиметься ввести вас в оману, ніби закон не поширюється на тих, хто тимчасово чи назовсім втрачає голову.

Маячня. Без нотаток його трохи заносить, я вже зрозумів, що Макс помітно губиться, коли відступає від сценарію. Досвідченіші адвокати, які виступають у судових залах, справляють враження, ніби говорять експромтом, хоча насправді вони цілими годинами вчать напам’ять і виголошують свої слова. Макс до них не належить, та він не настільки безнадійний, як більшість прокурорів. Він робить дуже розумний крок, обіцяючи присяжним, що невдовзі вони побачать знамените відео. Він змушує їх чекати. Він міг би показати відео навіть на цій початковій стадії процесу — Повільно вже про це сказала. Але він зацікавлює їх. Хороший крок.

Його вступна промова недовга, адже справа — залізна. Я імпульсивно підводжуся і повідомляю Її Честі, що відкладу свою вступну промову до початку власне захисту — наші правила допускають таку можливість. Макс підстрибує і запрошує свого першого свідка — вдову, пані Беверлі Кінґ. Це гарна жінка, одягнута стримано, вона трохи боїться місця свідка. Макс висловлює їй стандартні фрази співчуття, за кілька хвилин вона у сльозах. Хоч ці свідчення не стосються вини чи невинуватості, до цього завжди вдаються — наголосити, що жертва є мертвою, і що в нього чи у неї лишилися люблячі родичі. Шон був вірним чоловіком, відданим батьком, чудовим працівником, годувальником родини, люблячим сином своєї матері. Крізь схлипування вимальовується картина, і вона, як завжди, драматична. Присяжні весь час зітхають і зрідка кидають погляди на Тадео. Я вуха йому прогудів, щоб він не дивився на присяжних, а чемно сидів за столом і безупину писав у блокноті. Не хитай головою. Не демонструй