Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
– Чому ти сміялась?
– Ай, мамо,– відповіла найменша,– він мені показав сто різних поз, а я йому сто першу, ту, яку мені колись ковать навчив і яка йому так сподобалась, що він не міг ніяк заспокоїтись.
Тут же запитала другу:
– А в тебе чого двері були закриті, а наречений ночував у другій кімнаті?
– Він стукав у двері, але так як мій аеродромчик був зайнятий іншим літаком, я чекала, поки злетить перший…
Звернулась до третьої:
– А ти чого плакала, доцю?
– Ай, мамо, я як подумала, що тепер кожен раз прийдеться віддаватися без грошей, то ніяк не могла заспокоїтись.
1980 р.
І БОГ НЕ ДОПОМОЖЕ
Якось кум кумові пожалівся на свою дружину, що вона в нього така та пересяка, гірше всякої стихії і чорта.
– Так тобі і треба, щоб не був ледачий. А ти б її теє та того, та почастіше, та поплотніше, а то боїшся її, як чорт ладану і молися над нею Богу замість того, щоб її, ну сам знаєш що.
– Якби ж то так було, як ти говориш. Зараз і чорти грамотні.
Ти спробуй чорта зачепи, то і Бог не допоможе.
13.9.1973 р.
ГОЛЬСТРІМ
Прибігає Петька до Чапаєва:
– Василь Іванович, гольстрім замерз.
– Скільки разів я тобі говорив, щоб євреїв у караул не ставив.
ОГИДНИЙ ЧОЛОВІК
Жалується одна жінка на свого чоловіка.
– Ти знаєш, Марійко, та він у мене такий, та перетакий.
– Це ж який такий, та перетакий!?
– Цілий день все щось пише, та читає та телевізор дивиться.
– І що більше нічого не робить?
– Як так ні?.. І дрова рубає.
– Так чим же ти незадоволена?
– А він весь час мовчить?
– Тфу! – дурна. Так це ж взагалі скарб.
– Иги. Тобі скарб, а мені й полаятись ні з ким.
26.12.1973 р.
СВІТЛОФОР
– Як ти міг розлучитися із своєю дружиною? – доймав один сусід іншого. – Ти подивись на ті стегенця, на ті грудоньки, на ті очі. Всі сусіди задивляються і зупиняються, немов перед світлофором автомобілі, аби на неї поглянути.
– Так, так, Грицю, ти правий,– відповів другий,– але наскіль- ки я знаю, ще ні перед одним світлофором ніхто довго не затримувався.
5.9.1980 р.
ВІРНІСТЬ
Їдуть два неофілософи і сперечаються по поводу вірності.
Перший говорить: – Ну як ти думаєш, Гаврило, подружня вірність людям приносить щастя чи ні і чи вона взагалі кому потрібна?
– Звичайно потрібна.
– Кому?
– Кому ж як не дурням.
– А навіщо?
– Щоб люди думали, що вони розумні.
4.4.1978 р.
ПОГАНА ПРИКМЕТА
Збирається новачок на полювання, а старий так і норовить, щоб його хоч трішечки якось зачепить і над ним покепкувати.
– Ти ж дивись, Микольцю, як будеш іти на полювання. то крім пляшки окаянної і сковорідки більше не бери нічого, якщо хочеш, щоб твоє перше полювання було успішним.
– А якщо дуже захочеться їсти?
– Е, справжні мисливці таких питань не задають. Я думаю, що якусь сороку, а на худий кінець хоч ворону, справжній мисливець зможе підстрелити, якщо дуже зголодніє. А ти ж у нас чемпіон по стрільбі.
– Звичайно, але ж сорок не їдять.
– Воно то так, але це тоді, коли люди їсти не хотять, а коли припече, то й ворона пригодиться. Згдай про Наполеона, той кажуть, коли захопив Москву, і ворон їв. А якщо її ще підсмажити на сковорідці, та на свіжому повітрі, та ще чарочку, то і за вуха не відтягнеш. О так то, Микольцю! Так що мотай на вус.
САМ ГАВКАТЬ БУДУ!
Якось, ідучи по базару чую, як один чоловік:
– Гей, хто забувся купити собаку – вівчарку німецької породи, гарно навчена, недорого, всі команди виконує.
– А навіщо таку гарну собаку продаєш?
– Та от є один невеличкий недостаток – не любить жінок, які скрізь сунуть свого носа. Ото тещу і загризла.
– А скільки ти хочеш?
– Тисячу рублів.
– Е, братику, собака в тебе можливо і класна, але за таку ціну я краще сам гавкать буду.
– Напевно ти ще не одружений і в тебе немає тещі.
– Нема.
– Я так і знав.
– А чому ви питаєте?
– От як женишся, тоді ти і більше заплатиш.
13.3.1973 р.
ЗА ВІЛЬНУ ГРУЗІЮ
На чотирьохмоторному літаку летів українець, єврей і грузин.
Раптом вийшов з ладу один мотор і пілот повідомив, що для того щоб долетіти до місця призначення, потрібно щоб хтось один з пасажирів залишив літак, інакше літак упаде і всі загинуть.
Українець, який сидів біля пілота, попрощавшись з пасажирами, відкрив двері і, сказавши, «За вільну Україну» – вистрибнув.
Та не встиг він мабуть
