Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
на симпатичного мужика, мов корова на нові ворота, замість того, щоб дивитись на дорогу, от тобі і вся причина.

РАЗОМ ПОВЕЧЕРЯЛИ

Стоїть часовий на посту і дуже захотів в туалет, а пост залишать заборонено. Він тут же швиденько зробив своє діло, став і стоїть. Аж дивиться, йде генерал, забрав у солдата автомат і до нього:

– Ану їж дермо, а то застрелю.

Діватися було нікуди і солдату прийшлось з’їсти дермо.

Генерал до солдата:

– Молодець, солдат, – і віддав йому автомат. А як солдат взяв автомата, як тут же скомандував до генерала:

– А тепер ти їж, інакше застрелю.

А на вечірній перевірці генерал провіряв взвод і раптом помітив того днювального і йому підморгнув. А товариш, який стояв поруч, помітив це і до солдата:

– А звідки ти його знаєш?

– Та вчора разом вечеряли.

1980 р.


БІЛЯ ЮВЕЛІРНОГО МАГАЗИНА

– Ти кого це так довго чекаш?– Гаврило до Петра.

– Дружину.

– І давно?

– Та вже десь більше години.

– Багато грошей взяла?

– Десь гривень двісті.

– Е, дружище, з такими грошима, як ти їй дав, тобі ще прийдеться довгенько чекати.

– І це ж чому?

– Бо що вона зможе купити за такі гроші?


В КОРЧМІ

Сидить чоловік в корчмі і постукує пальцями то з одної сторони стола, то з другої. Приходить офіціантка і запитує:

– Що ви робите, шановний?

– Відганяю крокодилів.

– Яких крокодилів? Їх же тут нема.

– А тому і нема.

1980 р


НА ПРИЙОМІ У ДОКТОРА

Приходить хворий до доктора. Доктор:

– Ну що там у вас? – розповідайте.

– Та оце прихватив якусь французьку хворобу: не то два пера, не то три пера.

Доктор уважно оглянув і до пацієнта: – У вас не французька, а японська хвороба.

– Яка, докторе?

– Хана ..бую.

5.10. 2012 р.


Я Ж ТОБІ КИВАВ

Приходить п’яний чоловік до свого дому і жме на дзвінок.

Дружина підійшла до дверей і запитує:

– Хто там?

У відповідь – тишина. Чоловік знову тисне на дзвінок і знову тишина. Він упав і заснув. Ранком відкриває жінка двері, аж дивиться чоловік. спить. Вона до нього:

– Я ж тебе запитувала, хто там? – чому ж ти не відповідав?

– Я ж тобі кивав.

1980 р.


ТРИЧІ ІМПОТЕНТ

Зібрались три подруги і одна другій хвалиться:

– А в мене чоловік імпотент.

– А в мене тричі імпотент.

– Як це тричі? – перепитала третя, що мовчала. – Такого не буває.

– Як так не буває? Буває, ще й як буває.

– Щось я вас ніяк не розумію.

– А що тут розуміти? Член в нього вже давно не піднімався.

А це якось взимку, коли замерзла річка, він вирішив її перейти на другу сторону, посковзнувся. Поламав руки і язика відкусив.

– І що?

– І що, і що? От і став тричі імпотентом.

1980 р.


ХТО ЇВ ІЗ МОЄЇ ТАРІЛКИ?

Бродила Ала Пугачова по лісу голодна і холодна. Аж раптом дивиться стоїть будиночок, а коли зайшла в нього, то побачила на столі три тарілки і в кожній їжа. Вона попробувала з першої миски – їжа їй не сподобалась, вона підійшла до другої. Їжа була трохи смачнішою. А коли вона попробувала з третьої, то їжа їй показалась смачною і вона її з’їла. Потім дивиться стоять три кроваті. Прилягла на першу – тверда, друга – напівтверда, підійшла до третьої – лягла і заснула. Аж чує десь опівночі в будиночок прийшли його господарі: Лещенко, Захаров і Боярський.

Лещенко:

– Хто їв із моєї тарілки?

Захаров:

– А хто лежав на моїй постелі?

Боярський побачив Пугачову в своєму ліжку і говорить:

– Ладно, хлопці, тушіть світло, лягаймо спати, а завтра у всьому розберемось.


НАДПИСЬ НА РОЗДОРІЖЖІ

Їде молода жінка по дорозі і раптом на роздоріжжі об’ява:

– Прямо поїдеш – машина поламається, поїдеш наліво – любов знайдеш, направо – уб’ють.

Жінка призупинилась, трохи подумала і повернула туди де вбивають. Перестрічає її здоровенний бандит і до жінки: Тобі що жить набридло?

– Ой, слухай, чоловіче, так як зараз люблять, то краще хай убивають.


ПРЕЗИДЕНТОМ ТИ НЕ БУДЕШ

Чоловік до дружини:

– Я хочу бути Президентом.

– Президентом ти не будеш ніколи.

– Це ж чому? – здивувався чоловік.

– Бо ти не вмієш красти і брехати.


У ПЕРШУ БРАЧНУ НІЧ

Якраз після весілля мати вирішила поцікавитись, чим будуть займатися її любі донечки? Підійшла до дверей меншої і чує неймовірний сміх, потім підійшла до дверей середньої доньки – там тишина, і нарешті пішла до найстаршої, а та

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: