Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

осіб Християнсько-демократичної партії, які виявилися геями. Коли в 1992 році стало відомо, що лідер Молодіжної Християнсько-демократичної партії Андерс Гослянд гомосексуал, він отримав вимогу від правлячої партії негайно піти у відставку через те, що має хлопця-коханця. У 2008 році провідний політик із міста Сарпсборг Оле Хенрік Грьон заявив, що він гомосексуал. У відповідь голова Християнсько-демократичної партії Сарпсборга Інгер Маріт Сверресен поставила вимогу, щоб він пішов у відставку, оскільки вже мав партнера чоловічої статі48.

Час від часу з’являлися нові християнські рухи, які вимагали абсолютного утримання. Так звані шейкери, члени руху, заснованого в Англії в XVIII столітті та поширеного в США у XIX столітті, дотримувалися сексуальної стриманості як необхідної умови на шляху до порятунку. Оскільки секс був коренем зла у релігійному, економічному, політичному й соціальному відношеннях, тільки через утримання від сексу можна було відновити первісний людський стан, який існував до гріхопадіння49. Згідно з Анною Лі, засновницею шейкерів, сексуальна стриманість була також необхідною для відновлення рівності між чоловіками та жінками, яка існувала в Едемському саду50. Оскільки шейкери з очевидних причин не мали нащадків, рух повністю залежав од новоприбулих. У зв’язку з цим кількість членів поступово зменшувалася. Сьогодні існує лише невелика кількість шейкерів.

Хоча поняття утримання, як ми побачимо пізніше, було загалом відкинуте іудаїзмом, робилися спроби впровадження таких ідей в елліністичному іудаїзмі, проте ця тенденція зникла з появою рабиністичного іудаїзму. За словами іудейського історика Йосипа Флавія І століт­тя н.е., ессеї були групою аскетів чоловічої статі, які жили без шлюбу та сексуальних стосунків51. Ессеї, які, як уважалося, написали Кумранські рукописи, були переконані в тому, що вони останнє покоління. Уся їхня увага та зусилля були спрямовані на неминучу фінальну битву зі злом.

Іудейський філософ Філон розповідав про так званих терапевтів — групу єврейських чоловіків і жінок, які утримувалися від сексу52. Знову ж таки утримання було визнане необхідним для того, щоб приділити Богові абсолютну увагу, проте вони не розділяли переконання ессеїв про останнє покоління. Хоча невідомо, чи ці терапевти взагалі існували, принаймні Філон убачав утримання релігійним ідеалом. Після цих давніх аскетичних експериментів іудаїзм перестав поділяти ідею щодо обов’язкового прагнення сексуальної помірності.

Як ми вже згадували, Іпполіт був покараний богами, коли вирішив залишитися незайманим. Але, незважаючи на те що давні релігії взагалі вимагали сексуальної активності від людей, існують винятки. Деякі грецькі жриці повинні були утримуватися або протягом усього життя, як жриці Артеміди Гімнії в Аркадії та Геракла у Феспіях, або поки вони були служницями божими, як жриці Посейдона на острові Калаврія53. Існувала безліч указівок і заборон для жерців і жриць; деякі з них пов’язані із сексуальним утриманням, це слід розглядати в загальному контексті, що релігійні особи повинні були дотримуватися правил, які не стосувалися звичайних людей. У випадках, коли правила потребували обов’язкової сексуальної стриманості, санкції за їх порушення були особливо жорстокими. Весталки, римські жриці богині священного вогню Вести, повинні були зберігати свою цноту протягом усього тридцятирічного терміну служби. Завершивши службу, вони здобували право брати шлюб уже як жінки середнього віку. Якщо весталка зайнялася сексом, будучи ще жрицею, її довічно зачиняли в невеличкій кімнаті під землею, де вона мала тільки ліжко, деякі продукти харчування та напої. Фактично вона була похована живцем і за деякий час помирала від голоду, спраги або задухи54.

Іслам теж підтримував думку, що Ісус народився в результаті непорочного зачаття55, проте вічна сексуальна помірність не підтримувалась як зразкова. Деякі течії ісламу, в яких сповідувався целібат, наприклад у частині містичного суфійського руху, наполягали, що треба відмовитися від усього зайвого задля пошуків Бога. Але й тут було виявлено більш традиційне ісламське розуміння, згідно з яким сексуальна стриманість — це не те, чого варто прагнути56.

В індуїзмі також абсолютне утримання поступово почали розглядати як щось позитивне. Згідно із Законами Ману, написаними між 200 роком до н.е. та 200 роком н.е., чоловік, який досяг Брахмана й практикував повну сексуальну стриманість, забезпечив собі місце на небі, навіть якщо він, найімовірніше, не подбав про продовження свого роду57.Термін «брахмачар’я», який у широкому сенсі означає загальну стриманість, використовується в індуїзмі, а також у буддизмі саме у зв’язку з позитивними аспектами сексуального утримання58. Уникання сексу розуміється як спосіб, за допомогою якого люди успішно долають звичайні людські обмеження, як фізичні, так і духовні. Довічна практика целібату пов’язана, зокрема, з численними аскетами-чоловіками, які перебувають у різних святих місцях. Серед цих аскетів майже ніколи не буває сподвижників жіночої статі, оскільки немає відповідної традиції вічної жіночої стриманості. Основним завданням жінок є вийти заміж59.

Ідея, буцімто релігія виступає проти сексу, як і більшість інших спрощених припущень щодо релігії, правдива й водночас неправдива. Тоді як первісне християнство та буддизм підкреслюють ідеал цілковитого утримання як те, що дозволяє автоматично досягти абсолютного вищого стану, індуїзм, іудаїзм, іслам та інші релігії мають зовсім іншу точку зору. Загальне осудження сексу притаманне християнству та буддизмові, хоча сьогодні вказані релігії дедалі менше звертають на це увагу. Проте ця загальна опозиція сексові, як і раніше, найважливіша причина того, чому релігійні фахівці цих двох конфесій не можуть вступати в статеві стосунки. Будь-який сексуально доброчесний священик, чернець чи черниця й досі залишаються нагадуванням цих основоположних християнських і буддійських вірувань, згідно з якими секс є гіршим за стриманість.

4. Секс із самим собою

Наприкінці XIX століття Джон Харві Келлог, адвентист сьомого дня та винахідник кукурудзяних пластівців, був стурбований тим, що сексуальне бажання спричинило біблійне гріхопадіння. Особливо він був занепокоєний щодо «таємного гріха» мастурбації, який був не тільки небезпечними воротами подальшого сексуального бажання, а й тим, що може призвести до різних гінекологічних захворювань, епілепсії та божевілля. Переконання, що такі недуги можуть виникнути в результаті мастурбації, було вельми поширеним, навіть у медичному світі, аж до початку ХХ століття.

Достатньо важко змусити людей не мастурбувати, проте Келлог не впадав у відчай. Він зосередив свою увагу на тому, як позбавити дітей і молодь від цієї форми сексу. Для стримування статевого потягу серед молоді він винайшов не тільки поживні кукурудзяні пластівці, а й низку більш практичних заходів, які уважав ефективними. Одним із методів був одягати на статеві органи маленькі клітки. Особливо рекомендувалося робити обрізання хлопчикам: «Операція повинна бути виконана лікарем без анестезії, щоб короткий біль мав позитивний вплив на психіку, особливо якщо це буде пов’язано з ідеєю покарання». Запобігання мастурбації було основною причиною обрізання крайньої плоті в Сполучених Штатах у ХІХ століття. Що ж