Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

class="p1">Згідно з переказами, Будда дозволив жінкам стати черницями після того, як один із його головних учнів-чоловіків попросив про це. Хоча статеве утримання є одним із критеріїв досягнення спокути, у можливості стриманості жінкам було спочатку відмовлено. Подібні сексистські погляди, які лягли в основу скептицизму Будди висвячувати жінок-сподвижниць, відображали той факт, що жіноча стриманість протягом усього життя зазвичай не така сильна, як чоловіча. Обов’язок жінки підкорятися чоловікам часто стоїть на перешкоді будь-якому прагненню до життя, повного стриманості. Вони мусять бути дружинами чоловіків, які можуть не захотіти практикувати стриманість. Буддизм має двояке ставлення до цнотливих жінок. Поширеним поняттям є «вперта діва», яка відмовляється брати шлюб, а обирає краще смерть. Буддійські жіночі монастирі іноді пропонують притулок таким жінкам, проте на практиці буддизм часто надає перевагу подружньому обов’язку жінки, а не її потребі досягти порятунку9. Те, що жінки позбавлені перспективи вічної невинності, утім, уважається за нещастя. У китайському буддизмі шлюб часто розглядається як страждання для жінок. Трансгендерний бодхісаттва Ґуаньїнь10 відіграє в цьому контексті цікаву роль. Згідно з текстом «Чиста земля», Ґуаньїнь — це божество, яке рятує людей від шістьох душевних страждань і веде їх до чистої землі, де вони досягають просвітлення. Крім того, воно рятує їх від безнадійних ситуацій у цьому світі, як-от тюремне ув’язнення, утоплення, напади диких тварин і грабіжників11. За деякими легендами, Ґуаньїнь рятує жінок від безнадійного стану, який являє собою шлюб12.

Як і в буддизмі, християнське вчення щодо сексуальності очевидне: найкраще взагалі не займатися сексом. Акцент, який християнство ставить на гетеросексуальному шлюбі як ідеалі, змушує нас повірити, що воно завжди дотримувалося цього погляду. Проте це не так. Якщо ми повернемося до раннього християнства, то побачимо, що гетерошлюб спершу розглядався не більш як рішення, викликане необхідністю.

Найбільшим бажанням святого Павла було, «щоб кожен був схожий на нього», тобто сексуально стриманим13. Утім, він розумів, що абсолютна заборона призведе до скорочення послідовників. Саме тому його посилання до народу було таким: «Звертаюся до неодружених і вдівців: Це добре для вас залишатися такими, як я. Проте якщо ви не можете стриматись, одружуйтеся!»14 Інакше кажучи, слід уникати гетеросексуальних зносин. Якщо ми не можемо контролювати себе, краще все-таки бути одруженим. Отже, можна практикувати секс — і це безпосередньо не призведе до погибелі. Шлюб не самоціль, а тільки практична домовленість — «щоб уникнути розпусти»15.

Незважаючи на достатньо велику кількість сучасних релігійних, літературних і кінематографічних міркувань на цю тему, існує мало (а то й зовсім немає) доказів щодо того, чи був Ісус одружений або принаймні сексуально активний. Він не мав ані коханок, ані дружини чи дітей. Він навіть заперечував батька й матір, а також своїх братів16.Отже, він не був моделлю хоч якоїсь сексуальної поведінки, шлюбу або сім’ї. Ісусові найближчі учні також відмовилися від сексу та сім’ї, щоб слідувати за ним. Цілком зрозуміло, що Ісус уважав шлюб не пріоритетним у нашому житті: «Якщо хтось приходить до мене, але не ставить вище батька та матері, дружини та дітей, братів та сестер… не може бути моїм учнем»17.

У пошуку настанови в питанні різних сфер свого життя все більше й більше сучасних християн міркують: «А що б зробив Ісус?» Відповідь на це досить туманна в різних сферах, крім сексу. Якщо ви запитаєте: «З ким ліг би Ісус?», відповідь проста: «Ні з ким. Якщо ви хочете бути подібним до Ісуса, ви повинні не займатися сексом взагалі».

В ідеї непорочного зачаття втілений християнський скепсис щодо сексу. Але це не було початковим християнським розумінням зачаття Ісуса. Ні в листах Павла, найстаріших наявних християнських текстах, ні в Євангелії від Марка немає жодного натяку на те, що Ісус був зачатий без сексу. Павло, однак, мав на увазі, що Ісус вперше був «названий сином Божим, коли воскрес із мертвих». Отже, він не народився відразу Божим Сином. Він «походить із Давидового роду»18. Оскільки у Біблії немає нічого, що вказувало б на причетність Марії до цього роду, тільки Йосип міг мати такий родовід19. Вірування в непорочне зачаття спершу з’являється в Євангеліях, написаних після Євангелія від Марка, найімовірніше, щоб підкреслити статус Ісуса як Сина Божого і частково через негативне ставлення до сексу ранніх християн. У Євангелії від Матвія розповідається, що Марія «була знайдена з дитиною Святого Духа», хоча родовід Ісуса сходить до Давида через Йосипа20. Згідно з Євангелієм від Луки, Марія отримує послання від Архангела Гавриїла: «Святий Дух знайде тебе, й сила Всевишнього осінить тебе. Тому народжена дитина буде святою й називатиметься Сином Божим»21. Незважаючи на певні суперечності в Біблії, непорочне зачаття стає центральною християнською догмою. Серед вірян, однак, є й ті, хто сумнівається в цьому. Дослідження 2007 року показало, що, наприклад, у Сполучених Штатах 21 відсоток протестантів і 28 відсотків католиків не вірять у непорочне зачаття22.

Те, що стриманість краще, ніж шлюб, пропагувалося не тільки Ісусом і Павлом. Цей погляд поділяла більшість ранніх отців церкви. Августин, великий отець західної церкви, вважав, що гетеросексуальний статевий акт — це продовження первородного гріха. Святий Павло теж визнавав, що людство повинне страждати через гріх першої людини — Адама23. Проте Августин першим стверджував, що первісний гріх має сексуальний характер. Первісний гріх стосується всіх нас не через генетичну спадщину, а через сексуальне бажання самого акту репродукції24. Це бажання, навіть у шлюбі, слід розглядати як гріх. Хоча цей гріх можна пробачити25. Подружжя повинне усвідомлювати, що секс, навіть у шлюбі, гріховний, і їм має бути соромно за це26.

У християнській традиції вигнання з Едему тісно пов’язане із сексом, але це те, що Бог намагається виправити за допомогою заборони статевих стосунків. Християнська ворожість до сексу не є ворожістю до тіла. Усе зовсім навпаки. Сексуальне утримання допомагає зберегти тіло, це один із чинників, який сприяє відновленню первісного безгрішного та безсмертного стану, який ми мали в Едемі. Отже, статева стриманість сприяє отриманню фізично досконалого тіла у Воскресіння, наприкінці історії.

У первинній християнській традиції люди, які утримувалися від сексу, вочевидь кращі за тих, хто цього не робить. Ісус називав себе божественним нареченим27 — це означало, що особлива увага приділялася жіночій невинності. Вічні діви ставали Христовими нареченими, й досі церемонія посвячення жінок у черниці нагадує шлюбну. Північно-африканський отець церкви Тертуліан пояснював, що «ви в шлюбі з Христом, йому ви довіряєте своє тіло»28. Те ж саме притаманно поширеним давнішим віруванням в регіоні Середземного моря, де регулювання