Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

Що ж до християнства, то Ісус наголошував, що людина може бути звинувачена в сексуальній невірності, навіть якщо не були залучені статеві органи. «Той, хто дивиться на жінку з жадобою, уже вчинив перелюб із нею у своєму серці»4. Згідно з Фомою Аквінським, безумовно, найшанованішим католицьким теологом, дотики та поцілунки між людьми різної статі не вважаються смертельними гріхами, але залежно від мотивації можуть ними стати5. Думка, що невтамоване бажання може становити великий сексуальний гріх, має давнє коріння в християнстві. Проте коли християнські місіонери розпочали проповідувати гріховність різних сексуальних думок, для багатьох народів це стало абсолютно новою концепцією6.

У тому ж дусі вважав Мухаммед: дивитися на заборонені речі або споглядати за чимось із бажанням є зрадою очей, а говорити про недозволене або бажане є зрадою вуст7. Зрада вух — це слухати речі сексуального характеру, а зрада рук — сповнені бажання обійми. Менш піднесена зрада ніг, оскільки вони ведуть до того місця, де планується скоєння акту невірності8. Мухаммед, однак, був толерантнішим від Ісуса щодо людських бажань, допоки вони нездійсненні; присутність невтамованих бажань не каралася релігією.

Крім того, згідно з буддизмом, бажання є проблемною категорією сексуальних меж, проте бажання за своєю суттю більш складний вик­лик, ніж просто секс. Бажання пов’язане з усіма почуттями, кожне з яких намагається затримати нас у стражданнях. Однак, як і інші релігії, буддизм також зазнає впливу розширеної концепції сексу: коли чоловіки отримують задоволення, дивлячись на жінок, навіть просто на їхні зображення, це іноді вважається статевим актом9.

Нагота або просто натяк на наготу є ще однією межею, яка була сексуалізована в багатьох релігіях. Згідно з Біблією, Адам і Єва соромляться власної наготи й покривають себе переплетеним фіговим листям, проте одного разу вони з’їли плід із дерева пізнання та «їхні очі відкрилися»10. Коли Хам, син Ноя, побачив його нагим, прокляв Ной його сина та всіх його нащадків11. Антоній, перший легендарний християнський отець-пустинник, дотримувався тієї ж думки. Він гордився, що ніхто ніколи не бачив його оголеним. Аби не зраджувати свою віру, протягом життя він ніколи не мився. Щоб бути взірцем для християн, він навіть не клав «ноги у воду, якщо не мусив»12.

Християнське ставлення до наготи, проте, зазнало змін. Тоді як папа Юлій ІІ на початку XVI століття нічого не заперечував проти багатьох оголених біблійних персонажів Мікеланджело в Сікстинській капелі, папа Павло IV кількома десятиліттями пізніше був настільки нажаханий наготою, що наказав знищити картини. І тільки люті протести змусили його відмовитися від свого початкового задуму, проте одному з учнів Мікеланджело було доручено домалювати одяг непристойним біблійним персонажам13. У наш час аналогічним чином християнами було докладено безліч зусиль, щоб обмежити зображення наготи у фільмах і публікаціях. Це досі залишається актуальною темою. Тоді як дедалі більше футбольних асоціацій і жіночих інституцій публікують календарі зі світлинами оголених себе, американець Чад Харді влітку 2008 року був відлучений від церкви мормонів за те, що опублікував світлини мормонських місіонерів-чоловіків з оголеним торсом14.

Згідно з ісламом, в ідеалі дорослі не повинні демонструвати свою наготу15 навіть перед людьми своєї ж статі. Проте є винятки, наприклад, оголені тіла у громадських лазнях. Заборона наготи стосується також того, як Коран закликає жінок бути скромно вдягненими, особливо в оточенні чоловіків, які не є близькими родичами16. Пристойні жінки мають бути добре прикритими. Ці правила не такі суворі стосовно чоловіків. Часто на європейських пляжах можна спостерігати, як пов­ністю одягнені мусульманські жінки сидять біля своїх чоловіків, на яких самі лише плавки.

Проте одягу не завжди достатньо, щоб прикрити наготу жінок. Абу Хурайра, один із найближчих соратників Мухаммеда, застеріг від «жінок, які оголені, навіть якщо й одягнені». Такі жінки «пішли хибною дорогою й можуть збити вас зі шляху». Така звичка одягатися зачиняє дорогу в рай, уважав Абу Хурайра17. Вказівка одягатися скромно є причиною дедалі поширенішого використання хіджабу та нікабу (хустки і вуалі), хоча сам Мухаммед не проповідував нічого з цього приводу. Насправді невдовзі після смерті пророка, халіф Умар «за божественного натхнення» винайшов хіджаб18. Однак є великі відмінності, наприклад, між модницями Тегерана у витончених дизайнерських хіджабах і пов­ністю покритими жінками єменської столиці Сана. Восени 2008 року провідний ісламський суддя Саудівської Аравії заявив, що за показ напівголих жінок та іншого «великого зла» по телебаченню власники відповідальних телекомпаній заслуговують на смертну кару19. Подіб­ним чином до 1980-х років консервативні сім’ї Об’єднаних Арабських Еміратів не дозволяли своїм синам одружуватися з дівчинами, якщо їх помітили у товаристві з будь-ким, чоловіком чи жінкою, які не були найближчими членами родини20.

Якщо перейти до іншої крайності, можна виявити більш обмежене розуміння того, що таке секс, ніж те, що загалом визначається людьми. Опитування, проведене в США у 2003 році, показало, що 27 відсот­ків студентів коледжу, які підписали християнський консервативний контракт, згідно з яким вони мали утримуватися від сексу до шлюбу, за рік після цього вважали, що вони дотримались обіцянки, хоча й займалися протягом року оральним сексом. Вони не визнавали це сексом21. Дослідження серед жінок, які виросли в норвезькому баптистському середовищі та брали участь у музичних гуртках християнського спрямування, так званих тенсинг-громадах, показує, як заборона на дошлюбний секс на практиці часто означає «все інше, крім статевого акту, дозволено»22. Гетеросексуальні пари можуть «довести один одного до оргазму», не вважаючи це сексом23. Молода дівчина-християнка, яка щиро впевнена, що не буде займатися сексом до шлюбу, розповідає, однак, як її коханий «був здивований, коли я смоктала йому, як… майже відразу, знаєте»24. Ці, можливо, несподівані межі того, що саме неодружені християни в консервативних середовищах можуть або не можуть робити з особою протилежної статі, навіть якщо вони не наполягають на статевих стосунках до шлюбу, є іноді «зовсім нормальним у їхньому середовищі»25. Таке ставлення до сексу часом створює досить заплутаний понятійний апарат. Американський інтернет-пастор Біл Мак-Джінніс надає гарний приклад плутанини, що виникає. Розглядаючи загальне американське християнсько-консервативне розуміння сексу, він пояснює, якою можливістю для неодружених християн, які хочуть дотримуватися заборони на секс до шлюбу, є «займатися петингом для досягнення оргазму». У цьому немає нічого нового в християнському контексті. Мак-Джінніс навіть покликається на досвід його молодості, яка припала на 1960-ті роки: «Обидва отримали оргазм, проте не втратили цноту». Якщо немає проникнення, тоді це не секс26. Інакше кажучи, виправдання Біла Клінтона зі справи Моніки Левінськи були не просто взяті з повітря,