Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - Даг Ейстейн Ендше

завжди намагалися змусити суспільство, незалежно від релігійної належності, слідувати їхнім релігійним гетеросексуальним переконанням. Ситуація ще більше загострюється через те, що існує відмінність в тому, якою мірою самі релігійні угруповання очікують, що люди будуть дотримуватись усіх правил.

Хоча можна провести багато паралелей між різними релігіями, не існує ніяких абсолютних напрямів. Деякі релігійні вказівки завжди будуть стикатися з іншими. Тому неможливо жити у відповідності до всіх релігійних норм щодо правильної гетеросексуальності. І це може стати приводом для відчаю для гетеросексуалів з екуменічними ідеями.

Обмежена невинність

У травні 2008 року в готелі «Бродмур», Колорадо-Спрінгс, відбувся розкішний бал, де чоловіки середнього віку танцювали з юними дівчатами. Такі весняні бали, які проводяться в багатьох інших місцях Сполучених Штатів, є, наскільки це можливо, сексуально невинними. Усі дівчата незаймані, а чоловіки — це їхні батьки, вітчими або майбутні свекри. Після офіційної вечері, під час якої чоловіки зазвичай спілкуються один з одним, а дівчата зосереджені на їжі, чоловіки зачитують обіцянку «перед Богом захищати чистоту доньки як авторитетне лице й опікун». Увечері кожна пара покладає квіти біля підніжжя гігантського хреста, прикрашеного фатином. Дівчата ж обіцяють собі мовчки. Одна з них, шістнадцятирічна Каті Свідлер, зарікається: «Я обіцяю Богові та собі, а також своїй сім’ї, що залишуся чистою в думках і вчинках, поки не одружуся». Такий танцювальний вечір, який дістав назву «бал цноти», організовують євангелістські християни, щоб гарантувати незайманість дівчат до їхнього вступу в шлюб3.

Євангелістські бали цноти проводилися не для того, щоб утримувати жінок від сексу назавжди. Їхня ціль — посприяти тому, щоб дівчата залишалися «чистими» до одруження. Бали цноти насправді є лише однією складовою всеосяжної програми, яка включає рок-музику, статеве виховання, відповідне законодавство, політичну пропаганду тощо, спрямованої переконати людей утримуватися від дошлюбного сексу. Підрахунки показують, що близько 12 відсотків американської молоді в 1995 році офіційно дали подібні обіцянки4. Дослідження 2005 року виявило, що більшість тих обіцянок була марна: 88 відсотків мали дошлюбний секс5. Хоча ці танцювальні вечори, офіційні обіцянки чистоти та рок-музика, яка спомагає невинності, є зовсім недавнім явищем, вони відбивають релігійний ідеал, який має достатньо давню історію.

Відправною точкою християнства завжди було те, що не треба займатися сексом поза шлюбом. А ще краще взагалі про нього забути. Але, як вказував Павло, шлюб необхідний для тих, хто не може дотримуватися сексуальної стриманості. Він вірив, що секс до шлюбу не може бути правильним вибором для християнина. «Ті, що живуть у розпусті», у жодному разі «не успадкують царство Боже»6.

Недвозначна вказівка Павла про повне утримання до шлюбу була, однак, чимсь новим для більшості людей стародавнього світу. Більш звичними сприймалися відмінні правила для чоловіків і жінок: тоді як жінка мала залишатися незайманою до шлюбу, неодружений чоловік міг робити все що заманеться. Така традиція не обмежується тільки давниною, вона живе й досі в багатьох сучасних релігіях. Це статеве упередження щодо дошлюбного сексу часто пов’язане з тим, що дів­чата беруть шлюб дуже рано, часто в період статевого дозрівання, що вочевидь зводить до мінімуму ймовірність дошлюбного сексу. Звичай рано віддавати дівчат заміж, тому що їхня невинність важливіша за чоловічу, дуже ефективний спосіб регулювання жіночої сексуальності. Незважаючи на те що християнство в принципі підтримало повну заборону на дошлюбний секс для обох статей, незабаром стало очевидно, що на практиці християни дотримувалися більш традиційних поглядів. Сьогодні бали цноти відображають дискримінацію за ознакою статі, оскільки чогось подібного для юнаків не існує.

У більшості релігій звичним є те, що за сексуальні проступки жінок карають жорсткіше за чоловіків. Певні фізичні відмінності, очевидно, зіграли важливу роль у тому, як релігії ставляться до обох статей. Дівоча пліва як доказ цноти стала причиною різного відношення до жіночої та чоловічої невинності. До того ж сама жінка стає живим доказом того, що вона накоїла, якщо дошлюбний секс закінчився вагітністю. І навіть коли, згідно з поглядами певної релігії, чоловіки та жінки рівні у цій площині, втрата цноти та можливість завагітніти сприяють тому, що незаміжні жінки перебувають під пильнішим контролем, ніж їхні неодружені брати. В Ісламі релігійна вимога надання доказів щодо незайманості означала, що жінок значно легше, ніж чоловіків, засудити за незаконний секс.

Той факт, що не завжди легко визначити, хто є батьком дитини, сприяв тому, що багато релігій намагаються перешкодити жінкам мати більш ніж одного партнера чоловічої статі, щонайменше одночасно. Релігії надали чоловікам значно вищого статусу, ніж жінкам, і поклали на них контроль жіночої сексуальності, щоб вони мали впевненість, що саме вони є батьками своїх дітей.

У багатьох культурах існує кліше, що секс передбачає пасивного й активного учасників. Це вплинуло на бачення більшості людей щодо того, якою має бути сексуальна поведінка справжнього мусульманина, християнина або індуїста. Тоді як «активний» чоловік завойовує партнерку задля підвищення свого соціального статусу, «пасивна» жінка має бути захищена від чоловіків-завойовників. Юнак, який зваб­лює незаміжню сестру сусіда, у той самий час буде захищати свою незаміжню сестру від інших чоловіків. У цій сексуальній царині часто важко відрізнити, що люди вважають релігійними правилами, а що менш контрольованими релігіями уявленнями про честь і сором. Межі часто розмиті. Проте загалом чоловік із великою кількістю статевих партнерок не становить великої моральної проблеми в багатьох релігіях, тоді як жінка аналогічної сексуальної поведінки є великою проблемою.

В Єврейській Біблії не існує загальної заборони на дошлюбний секс. Стать і сімейний стан визначають, дозволений дошлюбний секс чи ні. Чоловікові заборонено мати статеві контакти з неодруженими жінками та чоловіками; мати ж статеві контакти із заміжніми жінками дозволяється7. Одружений цей чоловік чи ні, немає ніякого значення. Навіть зґвалтування засуджується, тільки якщо воно скоєне щодо одружених або заручених жінок, оскільки у цьому разі ґвалтівник «позбавляє честі жінку іншого чоловіка»8. Чоловік, пійманий під час акту з незайманою та незарученою дівчиною, повинен заплатити її батькові п’ятдесят срібних шекелів і побратися з нею9. Позбавити дівчину цноти означає звести нанівець її шанси взяти шлюб, через що значно зменшується її ринкова вартість. І оскільки незаміжня дівчина є власністю свого батька, він має отримати компенсацію.

Заручена дівчина, як і заміжня, може бути засуджена на смертну кару за секс із будь-ким, крім її майбутнього чоловіка. Навіть якщо незайману заручену дівчину зґвалтують у межах міських стін, згідно з правилами її разом зі злочинцем мають побити камінням10. Неодружені та незаручені жінки загалом не можуть бути покарані за секс. Проте якщо дівчина прагнула вийти заміж, дошлюбним сексом вона піддавала себе великому ризику. Її чоловік