Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

— Волошина, прошу, — відхилившись, Максим Олександрович сів на свій викладацький стіл, відкинув голову і ввічливо запросив мене жестом руки пройти до кафедри. Я, підхопивши доповідь і непомітно розстебнувши верхній гудзик блузки, бо стало якось душно з появою психолога — вийшла, ставши поряд з викладачем. Зараз почнеться мій персональний ад.

— Отже, послухаємо найцікавішу, у чому я анітрохи не сумніваюся, — уїдливо сказав він, голосно виголошуючи ці слова на весь кабінет, — доповідь про мого улюбленця Фройда. Прошу, Алісо, починайте, — звернувся він до мене. Я, набравши в легені повітря, почала якнайкраще вчитуватися в текст, нічого по ньому не знаючи, але готуючись розповісти напам'ять.

Моя розповідь розтяглася на шість-сім хвилин, і весь цей час одногрупники галасували, ігноруючи мої старання. Максим Олександрович, навпаки, свердлив мене поглядом, опускаючи його до вирізу сорочки, нервово ковтаючи. Чомусь заткнути групу він не намагався.

— Це все? — тихо спитав він, коли я замовкла на останньому реченні. Я кивнула головою, посміхнулася, готуючись до гарної оцінки.

— Дай я подивлюся на твої записи? — Не припиняв допит він. — Значить, п'ять аркушів А4, повністю списаних текстом про психоаналітика, — чоловік з неприязню розглянув мій кривий почерк і відкинув готову доповідь на інший кінець свого столу, закривши журнал нашої групи. — І весь текст ти прочитала. Цілком весь.

— Але ж зазвичай доповідь читають, а не вивчають і… — і скільки за всі дні нашого знайомства викладач перебивав мене? Він починає мене дратувати.

— Я вимагаю від студентів не просто знань, а й справжнього інтересу до психології, а натомість бачу лише ліниво написаний текст, щоб отримати виділені 5 балів на семінарське заняття? Ти зовсім не намагаєшся щось знати, просто списуєш із Інтернету і вважаєш, що хороша оцінка тобі забезпечена. Ти читала це з виглядом вмираючого лебедя, і складалося таке враження, що людина, про яку ти розповідаєш, жила таким самим сумним життям, як і ти, — Максим Олександрович, напевно, втомився говорити на одному подиху, тому притих.

Викладач після тривалої паузи продовжив:

— Половина тексту — непотрібна інформація… — він оглянув мене спопеляючим поглядом. Досить часто викладач став робити це. Такими темпами я буду шашликом до кінця семестру. — Гаразд, не хочу з тобою більше говорити, — ні, ви подивіться, йому говорити зі мною не подобається, які ми ніжні, — сподівався, що завдяки тобі ці пройдохи хоч щось запам'ятають, а доведеться розповідати все самому. Сідай.

— Один? — Запитала я, схрещуючи пальці за спиною. Психолог просунув руку в піджак, вийнявши звідти пачку цигарок і, діставши одну, сподівався закурити. Але запальнички в кишені не було.

— Є в когось запальничка чи сірники? — ігноруючи мене, звернувся до групи викладач. На мій подив Філ скочив зі свого місця і простяг запальничку Кирилову. Натиснувши кнопку, невеликий язик полум'я перекотився на кінець його сигарети. Повернувши запальничку її власнику, Максим Олександрович закурив, і дим, що розлітається, потрапляв мені в обличчя.

— Три я тобі поставив за доповідь від руки, — байдуже відповів він. — Сідай уже, не псуй мені ауру.

Вся група без слів провела мене поглядом. Поліни сьогодні не було, а значить і поплакатися мені не буде кому. Дурна думка про те, що викладач цілком мав рацію, доводила до істерики. Як же я хотіла покричати в голос, але аудиторія наповнена людьми і деканат, що знаходиться прямо під нами не дали мені цього зробити.

— Фройда хибно вважають засновником психоаналізу, він лише склав «2+2», удосконалив інформацію і висунув свою теорію, засновану на сексуальних потягах людини… — вловила краєм вуха, коли мені набридло потопати у власній депресії. —  Фрейда називали шарлатаном і сексуальним маніяком через відкриття ним сексуальної етіології неврозів. Він стверджував, що в основі кожного випадку істерії лежить один чи декілька епізодів передчасного сексуального досвіду, але через якийсь час Фройд зрікся цієї теорії, бо це могло мати радикальні соціальні наслідки, адже якщо вона є правильною, то це свідчить про повсюдність «збочених дій щодо дітей», —  не зупинявся психолог. Він з таким ентузіазмом та енергією розповідав історію психоаналізу, через що навіть найгірші студенти слухали всі його слова та думку з цього приводу.

Закінчивши захоплюючу розповідь, яку я слухала з роззявленим ротом, викладач викинув недопалок у відро для сміття. Його погляд швидко пробігся аудиторією.

— Можете бути вільними, — м'яко попередив він, втішивши учнів. До дзвінка залишалися якихось нещасних п'ять хвилин.

Одногрупники швидко скочили з місць, натовпом прямуючи до дверей аудиторії. А от я не поспішаю, мене чекає розмова, а скоріше монолог, щодо системи оцінювання нашого прекрасного, чуйного, а головне інтелектуально - розвиненого психолога.

  — Чого чекаєш, Волошина? — неохоче звернувся до мене викладач. Він викурював сигарету, і мені хотілося задихнутися в цьому приміщенні. Як же йому йде паління, це взагалі законно? Я несміливо опустила очі в підлогу, наближаючись до нього. Ситуація напружувалась.

— Я хочу отримати 5 балів! — він насупився.

— Я ж сказав, що ти не особлива… — він ще довго читав мені нотації.

— Ну, будь ласка, — ненавиджу принижуватися. Я рідко говорю «будь ласка», а якщо вже доводиться, то це чи мама, чи Льоша. Чоловік недовго думаючи кивнув головою. Я вкрай здивувалася різкою зміною настрою.