Жорстоке небо - Максим Іванович Кідрук

ШІСТЬ ДЗВІНКІВ!

Вона відчула, як у неї підкошуються коліна. Простір стікав, розпливався перед очима. Гомін і голоси велетенського термінала долинали, наче крізь товщу води. Відчуття скидалося на страшний сон, на якусь збочену, мефістофелівську форму дежавю. «Хоча ні, — подумала Діана, — це ніби переглядати старий фільм, точно знаючи, коли й де загинуть персонажі, і раптом самій опинитися на місці одного з героїв».

Вона швидко набрала Марселя. Француз відповів відразу.

— Я в Лондоні, — тремтячим голосом сказала Діана. — Щойно приземлилася, — їй хотілося говорити, відтягуючи той момент, коли озветься Марсель. — Що сталося?

— Це якийсь жах, — прохрипів чоловік.

Українка безсило опустилась у крісло зали очікування. Долоні похололи.

— Ротко?

Лакруа мовчав. Діана нетерпляче викрикнула, привертаючи до себе увагу пасажирів:

— Це Ротко?

— Так… — зрештою витиснув француз.

— О, Боже! Що з ним?

— Я телефонував тобі з лікарні. Коли я приїхав, почався страшний переполох. До пілота нікого не впускали, я довго не міг дізнатися, що діється, поки зрештою… — Марсель умовк.

— Зрештою що?

— Радиславу погіршало. Дві години тому його повезли до реанімації і…

— Він мертвий? — ледь не плачучи, запитала Діана.

— Так, Радислав Ротко помер, — підтвердив Марсель Лакруа. — Менше за годину тому. Лікарі нічого не змогли вдіяти.

— Fait chier! FUCK! Що з ним скоїлося? Через що настала смерть? — Діана зблідла і знавісніло кусала губу. Пасажири, що займали кілька довколишніх крісел в очікуванні свого рейсу, з острахом позирали на молоду жінку, яка відчайдушно лаялася і пополотніла так, що, здавалося, от-от втратить свідомість.

— Доктор Бланкард сказав, що почалось усе із нападу сильного кашлю, який спричинив утруднення дихання і який вони ніяк не могли зняти, а потім Радиславу стало геть погано, відкрились кровотечі у шлунково-кишковому тракті, лімфатичних вузлах черевної порожнини, і за півтори години він помер… Це все, що знаю.

— Це не проста смерть! — не вгавала українка. — Невже ти не бачиш, Марселю? Це все не просто так! Пошкодження бортового самописця, дивна поведінка Жерара Пеллеріна, і… — вона згадала, що не розповідала Марселю про виявлену в записі розмов неув’язку, та затихла, урвавши речення на півслові, — …й от тепер Радислав!

— Діано, я думаю, ти перебільшуєш, — обережно промовив француз. — Я говорив із доктором Бланкардом, натякаючи, що йому слід розглянути різні причини смерті Радислава. Бланкард пообіцяв провести детальну експертизу, але зазначив, що не вірить у те, що смерть пілота могли зумовити якісь зовнішні фактори, — чоловік хотів додати, що в поведінці Пеллеріна немає нічого дивного, все можна пояснити, але, пам’ятаючи, як жорстко повівся з Діаною диспетчер, вирішив даремно не роздражнювати жінку.

— Марселю, зателефонуй до поліції! Нехай припруть Пеллеріна до стінки і дізнаються, хто блукав летовищем на ранок після катастрофи. Я впевнена, що ця людина виведе нас на тих, кому була вигідна смерть Радислава.

Марсель Лакруа прокашлявся:

— Слухай, я розумію: ти схвильована і розчарована через смерть Радислава, та зараз ти заганяєшся. Не знаю, як це працює у вас в Україні, але у Франції ти не можеш набрати поліцію і попросити, щоб вони приперли когось до стінки. Потрібні факти, потрібні реальні докази, а не голослівні припущення. Я бачив тіло Радислава; воно не зрешечене кулями і не покремсане півметровим ножем. Діано, я зможу звернутись до поліції лише тоді, коли доктор Бланкард скаже, що для цього є підстави.

Діана сердито замотала головою, не усвідомлюючи, що Марсель її не бачить.

— Я думаю, що запис розмови в кабіні змінено, — різко випалила вона. — Можливо, не повністю, але я впевнена, що його змінено таким чином, щоб приховати реальну причину катастрофи.

Чоловік раптом збагнув, що розмова не має сенсу. На його думку, українка цілковито віддалилась від реального світу, оточивши себе химерними вигадками. Вона сплітала факти із власними емоціями і затаєними обрáзами, втративши здатність об’єктивно сприймати й аналізувати дійсність. Запис сфальсифіковано? Ким? Коли? Задля чого? Марсель з гіркотою усвідомив, що розчарувався в Діані.

— Доведи це, — із сумом у голосі сказав він.

— Я доведу, — твердо відказала Діана. — От побачиш, що доведу, — і розірвала зв’язок, ізпересердя жбурнувши мобілку на сидіння сусіднього крісла.

Вона не сіла на рейс BA 326 до Франції. Після смерті Радислава Ротка їй було нічого робити в Парижі. Відтепер доля рейсу 1419 вирішуватиметься за межами столиці Франції.

За чверть до шостої за гринвічським часом Діані зателефонував Анатолій Рева, певно, хотів довідатись, чому вона не прийшла на призначену зустріч. Діані лестило, що президент концерну «Аронов» так переймається її відсутністю, але, клянучи себе за слабкодухість, не відповіла. Обманювати Діана не хотіла, а пояснити, чому посеред тижня вона опинилась в головному аеропорті британської столиці, не змогла б.

Того вечора рейсів до Києва більше не було. Найближчий літак відлітав завтра о 9:40 ранку — рейс BA 882 «British Airways», що прибував до України о 14:55 за київським часом. За 156 євро Діана придбала квиток, розуміючи, що вибору немає і доведеться ночувати в Терміналі 5 аеропорту Хітроу. Вона знала, що в терміналі є готель, але грошей на нього не мала, тому перебивалась ніч, скрючившись у кріслі в залі очікування.

Наступного ранку, втомлена, лиха і невиспана, із занімілою від тривалого сидіння в незручній позі спиною, — але при цьому рішуче налаштована йти до кінця, — вона поверталась до України.

58

20 лютого 2013, 16:39 (UTC +2) Київ

Ще в Борисполі, щойно літак із Лондона опинився на смузі, Діана зателефонувала Олексію Рудику, своєму хрещеному і давньому батьковому товаришеві, який разом із Родіоном Столяром працював над розробленням «сорокчетвірки». Вона коротко розповіла про несподівану смерть Ротка, після чого, не вдаючись у подробиці, домовилася про зустріч. Олексій сказав, що чекатиме її.

Дорогою додому Діана зателефонувала Гені, зізналася, що прилетіла до України, однак попросила один додатковий день посидіти з дітьми. Геннадій погодився. Заскочивши у квартиру, Діана поспіхом прийняла душ, захопила потрібні папери, викликала інше таксі та поїхала до хрещеного.

За півгодини старий авіатор відчинив перед захеканою і розхристаною похресницею двері своєї квартири у висотному цегляному будинку неподалік станції метро «Кловська».

Олексій Рудик, відчутно постарілий від часу смерті Родіона