Володарка останньої фортеці - Анна Ліє Кейн

- Асгейр одружиться з Інгрід Хаген цього літа.

Вдруге за день світ зробив оберт навколо своєї осі. Мені вдалося не впасти тільки через те, що я сиділа.

- Ти впевнений на рахунок Інгрід, брате? - вкрадливо поцікавився Болдр.

- Цілком, - рішуче й безапеляційно відповів король. - Її рід має дуже сильний вплив на аристократів. Не варто створювати собі ворогів, краще триматимемо їх ближче. Тим більше Асгейр шалено кохає те руде дівчисько. Оскільки він молодший, він має одружитися останнім.

- Останнім? - Зацікавилася Рагна, поки я намагалася вирівняти дихання. - Мій королю, невже ви теж збираєтеся обрати наречену?

- Збираюся, - згідно кивнув Торгнір і зненацька глянув на мене. По моєму тілу пройшлася хвиля тремтіння. - Резеда-Сандро, як думаєте, настав час мені вже вибрати королеву?

- Якщо так вам велить ваше серце та обов'язок, Ваша Величність. Я не маю права вказувати королю.

В очах Торгніра читалося задоволення. Він поставив лікоть на стіл, опустив на кулак підборіддя і глянув на Фаріда.

- Чутки не брехали, вона справді диво як мила.

- Необроблений алмаз, - сказав у відповідь остров'янин. Король знову звернувся до мене:

- Яка королева мені підійде?

Я глянула на притихлих змій, потім знову на Торгніра. Навпроти мене сидів кіт, що полював на мишку. Він не був голодний, скоріше просто насолоджувався грою. Мені варто було вигадати щось, щоб потягнути час. Попри всі передбачення Арне та малюнки Коррадо, я не стану королевою. Саме в цей момент прийшло усвідомлення, що навіть якщо Асгейр вирішив більше не повертатися до Вомон-ле-Тіссен і вибрав замість мене іншу, мені простіше буде скинутись з найвищої вежі палацу, ніж дозволити іншому чоловікові доторкнутися до себе.

- Думаю, будь-яка з мілаїрських дам буде неймовірно щаслива стати вашою дружиною, - відповідь прозвучала тихо, але чітко. Король дивився на мене так, ніби за столом, крім нас двох, більше нікого не було.

- Ви теж відтепер мілаїрська пані, леді Резеда-Сандро. І я вирішив, що ви станете моєю дружиною.

Баронесам стало погано. Одна з них навіть спробувала зомліти, до неї тут же підскочили служниці та почали обмахувати хустинками. Торгнір лише байдуже ковзнув по них поглядом і повернувся до мене, чекаючи реакції.

- Брате, не варто, - спробував напоумити монарха другий принц, але Торгнір лише змахнув рукою, змушуючи родича замовкнути. Я не знайшла, що сказати й мене випередив розгніваний чоловічий голос:

- Герцогині Резеді-Сандрі, - Назаріо важко підвівся з місця і з викликом глянув на Торгніра. - Зробив пропозицію стати його дружиною Асгейр Гунар, і вона її прийняла.

Від того погляду, яким Торгнір нагородив Бруно, вже мені захотілося зомліти, але мій констебль не здригнувся. У залі утворилася дзвінка тиша і в ній король неквапом підвівся на ноги.

- Асгейр передумав.

- То нехай прийде і скаже про це сам! – не здавався Назаріо. - Своєю пропозицією та зміною рішення він ображає мою пані!

Обриваючи гнівну фразу констебля, король стукнув по столу долонею. Від гучного різкого звуку всі в залі здригнулися. Слуги втиснулися в стіни, навіть вогники на свічках злякано пригнулися, а Торгнір прогарчав:

- Вам повідомляє про це король Мілаїри й одного мого слова має бути достатньо. А за подібну неслухняність ти завтра ж буде страчений. Схопіть його!

- Ні! - я підскочила з місця, побачивши як мілаїрські солдати кинулися до зблідлого Назаріо. Скоріше схилилася перед королем: - Прошу не треба, мій королю! Констебль лише дбав про те, щоб ви не заплямували себе союзом зі зганьбленою герцогинею, - підняла погляд, так і не розігнувшись, і побачила як король, жестом зупинив воїнів і з цікавістю дивиться на мене. Закріплюючи успіх, продовжила: - В Ольдовії, якщо від жінки відмовився чоловік їй загрожувала смерть, тому мій констебль і висловився так різко.

- Підніміться, Резеда-Сандро, - король повільно рушив в обхід столу. Я слухняно вирівнялася і подивився на нього. Кожен його крок відгукувався лунким ударом у грудях. На сьомому кроці я раптом усвідомила, що допоможе мені вибратися з пастки.

- Я не можу стати вашою дружиною, - прошепотіла, дивлячись на чоловіка з жалем. - Навіть вашу пропозицію розглянути не в праві. Я не прийняла вашої віри.

Підійшовши до мене ближче, Торгнір задумливо насупився. Цей аргумент був вагомим. Не міг же монарх одружитися з дівчиною, яка вірить у Діла. Це б загрожувало неабияким скандалом. Пару хвилин король міркував, потім кивнув своїм солдатам:

- Констебля в колодки та в підвал, посидить кілька днів, - потім знову вдивився мені в очі: - А питання з осіннім вирішити легко.

Я спробувала посміхнутися і сказала слабким голосом:

- Тільки в мене буде одне прохання...