Володарка останньої фортеці - Анна Ліє Кейн
- Палац до ваших послуг, Ваша Величність, - я ще раз схилила голову та повернулася боком, пропускаючи чоловіка вперед. Але йти він не поспішав. Ще раз оглянув мене, а потім галантно запропонував мені лікоть. Цей жест настільки нагадав мені аналогічний у виконанні Асгейра, що нутрощі звело болючою судомою. Але мені вдалося впоратися з собою та велично покласти пальці на передпліччя чоловіка. Увесь час король не спускав з мене хижого погляду, і від цього я продовжувала почуватися мишею, що потрапила в мишоловку.
"Я виберуся" - заспокоювала сама себе подумки. - “Він людина, а не ших. З крові та плоті, а не з первозданного мороку.”
- Ваша Величність, - наздогнали нас уже в холі ображені голоски. Чоловік здивовано обернувся і запитливо глянув на трьох леді.
- Чому ж ви не представили нас ції... - на мене зневажливо подивилася яскрава брюнетка. Вона кілька секунд боролася з собою, але все ж таки видавила: - Герцогині.
-Тому, що набридло стирчати у дворі, - на межі грубості відповів монарх. - Чи ви хочете, щоб ваш король замерз і захворів?
- Ваша Величність! - Вигукнули хором. Мініатюрна блондинка з двома довгими косами продовжила за всіх:
- У жодному разі, світлий лорде. Ми цінуємо вас найбільше за все у світі. Тому й не можемо дивитися на те, як ви приділяєте увагу цій ольдовійській підстилці.
- Полегше, баронеса Гансен, - глузливо пирхнув монарх. - Ви що, ревнуєте?
- Звичайно, мілорде! - завзято підтвердила дівчина, скидаючи руки до грудей і дивлячись на короля найвідданішим поглядом. Торгніра її поведінка явно забавляла. Він криво посміхнувся, розглядаючи болонку, що вимахувала перед ним хвостом, і все ж таки зглянувся. Обернувся до мене і вказав рукою на дам:
- Баронеса Рагна Ойль, - представив непокірну брюнетку, потім почергово блондинку і наймолодшу з дівчат з короткою русою косою, що ховалася за нею: - Баронеса Бригіт Хансен і баронеса Ліва Ярвін.
Я ввічливо схилила голову, а у відповідь отримала лише гордовиті погляди. У цей момент раптом засумувала по Меріт Хаген, від тієї я хоч знала чого чекати, навіть якось зродилася, а хвилі ненависті, якими мене захльостували нові знайомі, не обіцяли нічого доброго.
- І довго ви збираєтесь тримати це звірятко біля себе, Ваша Високість? - Рагна підібгала губи, оглянувши мене як безрідну брудну собаку. Я дивилася на неї з викликом, але поки що мовчала.
- Світла леді, - король скривився, наче його стомлювали подібні запитання. - Будьте ввічливою. Ви ж говорите про герцогиню.
- Так і є, мій королю, - подала голос третя з баронес. Вона навіть не глянула на мене, а дивно вигнула довгу шию, нагадавши гадюку перед кидком. - Герцогиня… у Мілаїрі навіть немає такого титулу. Вона ольдовійська вискочка. Ви не встигнете озирнутися, як вона вирішить влаштувати у Вомон-ле-Тіссен загін повстанців.
- Ви маєте рацію, леді Ярвін, - задумливо промовив король і знову зверхньо глянув на мене. Похолола, розуміючи, що мене щойно записали в зрадниці корони, але чоловік продовжив: - Герцогів в Мілаїрі немає... Я подумаю сьогодні над тим чи зробити вас баронесою чи...
Речення Торгнір не закінчив, але в очах його запалився поганий вогник. Втім, дівчата не збиралися зупинятися на досягнутому. Слово взяла світловолоса Бригіт:
- Чи не краще віддати замок баронесі Хаген, як вона просила? Після весілля Асгейра та Інгрід.
Серце завмерло в грудях. Що вона зараз сказала? Яке весілля? Невже саме тому Асгейр не повернувся до Валуа?
Наступні кілька фраз пролетіли повз мої вуха, а перед поглядом все попливло. Навіть страх перед королем раптово відступив, даруючи місце нестерпному болю, що скував серце і легені. Ледве змогла зробити вдих, коли мого плеча неочікувано торкнувся чоловік. Різко підвела голову, зіткнувшись поглядом з Фарідом. Він прошепотів ледве чутно:
- З вами все гаразд?
- Так, - відповіла, розуміючи, що якщо слова баронеси виявляться правдою, то ніколи зі мною більше не буде все гаразд.
- Що трапилося, друже? - Зацікавлено озирнувся Торгнір і оглянув нас з острів'янином. Фарід схилив голову набік і зчепив руки за спиною, загадково промовляючи:
— Щойно мені здалося, ніби я повернувся на острови Хасло. Там живе рідкісний вид великих ящірок, які у шлюбний період стають дуже агресивними. Особливістю їх є те, що вони готові перегризти один одному горлянки, але тільки-но на території з'являється більш здорова і приваблива жіноча особина, то самки можуть об'єднатися, щоб прогнати її або вбити.
Баронеси ображено надулися, а Торгнір раптом голосно розреготався. Його охоронці теж усміхалися, лише жінки насуплено відводили погляди.
- Отже, я зараз зробив правильний вибір? - раптом підсумував король, з гордістю дивлячись на свого друга. Напевно, у них справді дуже теплі стосунки. Остров'янин тримався поруч із правителем Мілаїри спокійно і впевнено, ніби рівний йому.
- Не можна дізнатися як буде плодоносити дерево, щойно посадивши зернятко, - знизав плечима Фарід. Потім він ще раз уважно вдивився мені в очі та додав тихіше, щоб не почули пані: - Але варто переконатися, що плоди не будуть отруйними.
- Як мені це зробити? - навіть подався вперед Торгнір. Остров'янин все ще оглядав мене, і я першою відвела погляд.
