Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

зітхнув.

— Татталья — дешевий сутенер. Він ніколи б не зміг перехитрувати Сантіно. Ось чому я й не хочу нічого знати про те, що ж насправді трапилося. Мені досить знати, що Барціні доклав до цього рук.

Хейген занотував у пам'яті сказане. Дон давав йому розгадки, проте ще бракувало чогось вельми важливого. Хейген здогадувався, чого саме, але знав, що розпитувати не слід. Він побажав добраніч і повернувся, щоб іти. Дон зупинив його останнім розпорядженням.

— Запам'ятай, треба використати всі сили, щоб повернути Майкла додому. І ще одне. Домовся з телефонною компанією, нехай щомісяця передають мені список усіх телефонних номерів, по яких дзвонять Клеменца й Тессіо і з яких їм дзвонять. Я ні в чому їх не підозрюю. Можу заприсягтися, що вони ніколи мене не зрадять. Але немає нічого поганого в тому, щоб знати про все заздалегідь.

Хейген слухняно кивнув головою й вийшов. Йому стало цікаво, чи не стежить дон і за ним у той чи інший спосіб, а потім зробилося соромно від своїх підозрів. Тепер він був певен, що в складному й гнучкому розумі Хрещеного вже визрів далекосяжний план і що всі події сьогоднішнього дня були не чим іншим, як тактичним відступом. І все ж таки залишалося одне темне місце, одна нез'ясована обставина, якої ніхто не згадав, про яку він сам також не наважишся запитати і про яку змовчав дон Корлеоне. Все вказувало на день розплати у майбутньому.

Розділ 21

Але минув ще майже рік, перше ніж донові Корлеоне пощастило потайки привезти свого сина назад до Сполучених Штатів. А протягом цього часу вся «родина» сушила собі голову, шукаючи підходящого плану. Тепер, коли Карло Ріцці жив разом з Конні в маєтку дона, вислухували навіть його пропозиції(за цей час у них народилася ще одна дитина — хлопчик). Але дон не схвалив жодної і численних пропозицій.

Нарешті, одне нещастя в «родині» Боккікйо допомогло розв'язати цю проблему. Був усе ж таки один Боккікйо, молодий родич не більше як двадцяти п'яти років, на ім'я Фелікс, народжений уже в Америці, що мав більше розуму, ніж будь-хто за всю історію їхнього клану. Він відмовився встрявати в сміттєвий бізнес своєї родини, одружився на гарній американочці англійського походження, щоб ще більше відмежуватися від свого клану. Ходив вечорами до коледжу, намагаючись вибитись в юристи, а вдень працював на пошті. За цей час у нього з'явилося троє дітей, але дружина була вправною господаркою, і вони перебивались на його платню, аж поки Фелікс не здобув диплом юриста.

Так от, Фелікс Боккікйо, як більшість молодих людей, вважав, що, досягнувши з такими труднощами освіти й оволодівши фахом, він зразу ж отримає винагороду за свої чесноти й матиме нарешті пристойний заробіток. Але сталося не так. Гордий Фелікс і надалі відмовлявся від допомоги свого клану. А один його товариш — юрист із добрими зв’язками й перспективами на кар'єру в великій юридичній фірмі — умовив Фелікса зробити невелику послугу. Це була дуже заплутана, ніби законна справа, що якось стосувалася фіктивного банкрутства. Існував один шанс із мільйона, що можна попастися. Фелікс Боккікйо вирішив ризикнути. Оскільки в цій фальсифікації від нього вимагалися лише юридичні послуги, його вміння, набуте в коледжі, то зовні здавалось, що в цьому нема нічого непорядного і, як не дивно навіть нічого карного.

Але — якщо не розводитись довго про цю безглузду історію — фальсифікацію викрили. Його друг-правник відмовився помогти йому хоч би чим-небудь, не схотів навіть розмовляти з ним по телефону. Дві провідні дійові особи в цій махінації, меткі бізнесмени середнього віку, обурено звалили невдачу на юридичну невправність Фелікса Боккікйо, визнали себе винними, виявили бажання допомогти суду, назвавши Фелікса Боккікйо ініціатором усієї афери, й заявили, що Фелікс погрозами взяв під свій контроль їхній бізнес і примусив їх співпрацювати з ним у здійсненні його шахрайських задумів. Знайшлися свідки, які довели зв'язок Фелікса з дядьками й двоюрідними братами з клану Боккікйо, що вже притягалися до суду, і ці свідчення стали вирішальними. Обидва бізнесмени щасливо відскочили й були засуджені умовно. Фелікс Боккікйо дістав п'ять років і відсидів три. Клан не просив допомоги в «родин», не звертався й до Корлеоне, бо Фелікс знехтував допомогою родичів і тепер мав пересвідчитися на власному досвіді, що годі сподіватися на ласку від суспільства. Поміч можна отримати лише від «родини», вона вірніша, їй можна більше довірятися, ніж суспільству.

Та хай там як, але після трьох років Фелікса Боккікйо випустили з тюрми, він повернувся додому, поцілував жінку, трійко діточок і тихо-мирно прожив рік, а потім показав, що він таки теж із клану Боккікйо. Не намагаючись навіть приховати сліди злочину, він добув пістолет і застрелив свого друга-юриста. А потім розшукав обох бізнесменів і спокійно прострелив обом голови, коли вони виходили з кав’ярні. Залишив трупи на вулиці а сам зайшов у кав’ярню, замовив чашку кави й дочекався там прибуття поліції, що заарештувала його.

Суд був швидкий і невблаганний. Член злочинного світу холоднокровно вбив свідків, що раніше засадили його в тюрму, якої він безперечно заслуговував. Це був кричущий виклик суспільству і, якщо хочете, громадськості, пресі, всьому соціальному устрою. Навіть незлостиві й м'якосерді гуманісти, і ті були одностайні в бажанні побачити Фелікса Боккікйо на електричному стільці. Як заявив один з найближчих політичних помічників губернатора, у Фелікса було не більше надій на пом’якшення присуду, ніж у скаженої собаки. Звичайно, клан тепер готовий був втратити які завгодно гроші на апеляції до вищих судових інстанцій, тепер Боккікйо пишалися Феліксом, але вирок був ясний для всіх. Після всіх можливих юридичних зволікань Фелікс Боккікйо мав сконати на електричному стільці.

На прохання одного з Боккікйо, що сподівалися ще якось допомогти Феліксові, Хейген доповів про цю справу донові. Дон Корлеоне зразу ж відмовив. Він же не чародій. Люди вже хочуть від нього неможливого. Але другого дня дон покликав до себе в кабінет Хейгена й наказав йому переглянути цю справу в усіх подробицях. Коли Хейген упорався, дон запросив до себе главу клану Боккікйо для переговорів.

Те, що відбулось далі, вражало своєю геніальною простотою. Дон Корлеоне гарантував главі клану Боккікйо, що дружина й діти Фелікса отримають гарненьку пенсію. Гроші на її виплату негайно передаються клану Боккікйо. А за це Фелікс мусить зізнатися в убивстві Солоццо й капітан поліції Маккласкі.

Треба було погодити