Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

був обережний, а тепер хочу бути ще обережнішим, бо чого вже я не терплю в житті, так це безтурботності. Жінки й діти можуть дозволити собі безтурботність, а чоловікам не дозволяється. Все робіть не поспішаючи, не хапайтеся, щоб не налякати наших друзів. Все можна зробити природно й непомітно.

Надалі я чимраз більше буду довіряти справи нам трьом. Загін Сантіно розформуйте, а його людей включіть до своїх загонів. Це має засвідчити нашим друзям, що я справді прагну миру. Томе, пошли кілька чоловік до Лас-Вегаса, хай привезуть вичерпний звіт про все, що там робиться. Доповіси мені про Фредо, мені кажуть, що я не впізнаю свого сина. Здається, він став кухарем і більше бавиться з дівчатами, ніж це личить дорослому чоловікові. Що ж, він був надто серйозним змолоду й ніколи не подавав надій на те, що стане придатним до родинного діла. Але треба розвідати, що можна там зробити.

— Може, мені послати туди вашого зятя? Адже Карло народився в Неваді й знає там усі ходи й виходи, — обережно запитав Хейген. Дон Корлеоне заперечив:

— Ні, моя дружина почувається самотньо без дітей. Нехай Констанція з чоловіком переберуться до одного з наших будинків. Дайте Карло якусь відповідальну посаду, може, я був занадто суворий до нього, і... — дон Корлеоне скривився. — У мене мало синів. Заберіть у нього цей тоталізатор і знайдіть якусь роботу з профспілками, де б міг трохи писати й багато говорити. У нього язик добре почеплений. — У доновому голосі бриніла майже невідчутна нотка зневаги.

Хейген кивнув головою.

— Гаразд, Клеменца і я переберемо всіх людей і зіб'ємо групу для Лас-Вегаса. Може, мені відкликати Фредді на кілька днів додому?

Дон похитав головою й сказав різко:

— Що йому тут робити? Моя жінка ще вміє сама куховарити. Хай сидить собі там.

Троє ніяково засувалися на своїх місцях. Вони й гадки не мали, що Фредді попав у таку неласку в батька; очевидно, їм щось не було відоме. Дон Корлеоне зітхнув.

— Сподіваюся, що цього року я вирощу на городі добрий зелений перець і помідори, більше ніж ми зможемо з'їсти, отже розраховувати на мій урожай. У мої старі літа хочеться трохи спокою й тиші. Це все. Якщо охота, наливайте собі ще.

Аудієнція закінчилась. Консільйорі й обидва капореджіме підвелися. Хейген провів Клеменцу й Тессіо до машини і домовився про зустріч для вироблення детальних детальніших щодо того, як здійснити висловлені побажання дона. В потім вернувся до будинку, де, він був певний, дон чекав на нього.

Дон скинув піджак і краватку й лежав на канапі. Суворі риси його обличчя були розм'якшені втомою. Він показав Хейгенові рукою на стілець.

— Ну що, консільйорі, може, не схвалюєш якогось із моїх сьогоднішніх вчинків?

Хейген відповів не зразу.

— Та ні. Але я не бачу послідовності, це не схоже на вас. Ви заявляєте, що не хочете дошукуватися, хто вбив Сантіно, і не збираєтеся мститись за нього. Я не вірю цьому. Ви дали слово, що прагнете миру, тому дотримаєтеся свого слова й не порушите миру, але я не вірю, щоб ви дозволили своїм ворогам святкувати перемогу, якої вони сьогодні начебто досягли. Ви загадали таку загадку, якої мені не розгадати, тож як я можу схвалювати чи не схвалювати? Дон був задоволений.

— Що ж, ти знаєш мене краще ніж будь-хто. Хоча ти й не сицилієць, я зробив з тебе сицилійця. Все, що ти сказав слушне, але відгадка є, і ти збагнеш її ще до того, як усе розв'яжеться. Ти згоден з тим, що всі вірять мені на слово, отже, я мушу дотримати свого слова. І я хотів би, щоб мої вказівки виконувалися точно. Але, Томе, для нас зараз найважливіша справа — якнайшвидше повернути Майкла додому. Постав це на перший план у своїх думках і в своїй роботі. Спробуй усі юридичні можливості,мені байдуже, скільки ти витратиш. Але його повернення додому має бути гарантоване на сто відсотків від будь-яких несподіванок. Порадься з найкращими юристами-криміналістами. Я дам тобі імена суддів, що приймуть тебе приватно. А до того треба берегтися всякої підступності.

— Так само, як і ви, — відповів Хейген, — я не турбуюсь про справжніх свідків, мене більше непокоять свідчення, які можуть сфальшувати. Також вірогідно, що якийсь полісмен пристрелить Майкла, якщо його заарештують. Його можуть убити в камері — або самі, або доручать котромусь із в'язнів. Отож мені здається, що нам навіть не можна дозволити собі, щоб його заарештували або щоб проти нього висунули звинувачення.

— Я знаю, — зітхнув дон Корлеоне, — я знаю. У цьому ж і вся морока. Але не слід і затягувати. На Сицилії зараз неспокійно. Молодь уже не слухається старших, а з Америки вислано туди стільки людей, що тамтешні дони з їхніми старими навичками не можуть упоратися з ними. Коли б Майкл не погорів на цьому. Я вжив деяких заходів, щоб його надійно охороняли, але як довго зможуть забезпечувати йому надійну охорону? І це одна з причин, чому я пішов на мир. У Барціні на Сицилії є друзі, і вони вже пронюхали про Майкла. Ось тобі одна з відповідей на мою загадку. Я мусив піти на мир, щоб урятувати синове життя. Більше нічого мені не залишилося.

Хейген не питав дона, звідки в нього ця інформація. Він навіть не здивувався; і справді, це була частина відповіді на загадку.

— Коли я зустрінуся з людьми Татталья, чи треба наполягати, щоб їхні посередники у торгівлі наркотиками були «чистими»? Адже судді не наважаться давати легкі вироки людям, що вже бували під судом.

Дон Корлеоне відмахнувся.

— Хай самі мають розум. Нагадай їм про це, але не наполягай. Ми зробимо все можливе, але якщо у них спіймається справді пройдисвіт, ми й пальцем не ворухнемо, щоб рятувати його. Просто скажемо, що нічого не можна зробити. А втім, Барціні знатиме це й без нас. Ти помітив, як він викрутився, не даючи ніяких обіцянок? Можна подумати, що він взагалі не мав нічого до діла. Цей завжди вислизне, якщо їхні програють.

— Ви хочете сказати, що він із самого початку був на боці Солоццо й Татталья? — здивувався Хейген.

Дон Корлеоне