Жорстоке небо - Максим Іванович Кідрук

(десять секунд до зіткнення…)

(я щойно порахував…)

(…у цей час літак знаходився на… знаходився на відстані…)

Раптом вона згадала. Слідчий зауважив, що згідно з його розрахунками на той момент, коли Радислав побачив «Øveraasen», «ААРОН 44» знаходився на віддалі 650—700 метрів від снігоочисника.

«Як він визначив відстань?» — подумала Діана. Без даних ЦФПД, який дочиста згорів під час катастрофи, точно дізнатись, скільки сотень метрів відділяло літак від «Øveraasen’а», не можна. Отже, Марсель Лакруа лише прикинув відстань. Яким чином?

Діана спробувала пригадати лекції в НАУ, на яких розповідали про захíд на посадку і приземлення пасажирських лайнерів. Для кожного типу літака залежно від маси, сили та напряму вітру чітко визначено оптимальну швидкість приземлення. Знаючи швидкість, а також час, коли пілоти промовляли кожну конкретну фразу, можна обчислити віддаль від точки зіткнення, а відтак, місцезнаходження «ААРОНа 44» над смугою, для кожної фрази. Відповідно, це дасть змогу дізнатись, на якій відстані від снігоочисника пілоти побачили перешкоду, коли зреагували, розпочавши відхід на друге коло, тощо.

Діана кинулась до папок і течок, що були привезені з відрядження та які вона не встигла занести до офісу, і відшукала Керівництво з льотної експлуатації літака «ААРОН 44». Переглянула зміст і відкрила потрібний розділ, де в окремій таблиці стояли значення швидкостей заходу на посадку залежно від посадкової маси літака. Знаючи з найпершої розмови з Марселем Лакруа, що в ніч аварії маса «ААРОНа 44» перед посадкою складала 39 тонн, Діана визначила нормативну швидкість приземлення — 240 км/год.

Відклавши Керівництво з льотної експлуатації, Діана запустила AutoCAD, програму, призначену для створення інженерних креслень. Вона не працювала в ній з часу навчання в університеті, хоча колись непогано її знала і навіть заробляла гроші, виконуючи на замовлення одногрупників і студентів молодших курсів креслення для курсових проектів чи практичних робіт. Зараз AutoCAD знадобився їй, щоб візуалізувати, унаочнити розрахунок місця розташування «ААРОНа 44» над посадковою смугою.

Установивши масштаб, Діана нашвидкуруч накреслила північно-східний відрізок смуги 04L-22L. Загальна довжина смуги становить 8 800 футів; Діана зобразила менше ніж половину, розуміючи, що більше їй не знадобиться. Нижче під смугою вона намалювала вісь довжин, щоб легше було позначати положення «ААРОНа 44» в той чи інший момент, відразу після чого відклала першу точку: на відстані 920 метрів від торця смуги позначила місце зіткнення літака й снігоочисника. Вгорі по вертикалі вписала час, коли, згідно з даними ЦФР, відбулося зіткнення — 22:04:19.78. Насамкінець вивела стрілку і додала підпис «зіткнення…».

Останні розпачливі викрики Ротка Діана пропустила, у якості другої точки вибрала момент, коли двигуни літака почали набирати потужність. Трапилося це о 22:04:16.81, за 2,97 секунди до зіткнення. Вона перевела номінальну швидкість посадки 240 км/год у метри на секунду, отримала 66,7 м/с і порахувала, що за 2,97 секунди літак пролетів 198,0 метрів.

Відтак, очевидно, що, в ту мить, коли двигуни почали розганятися, «ААРОН 44» від «Øveraasen’а» відділяло всього 198 метрів.

Діана поставила другу точку на смузі, відзначила час 22:04:16.81 і підписала її: «звук двигунів, що виходять на N1».

Наступним моментом, для якого жінка захотіла розрахувати місце розташування літака, стала команда Радислава Ротка про скасування посадки. Ротко вигукнув «На друге коло! Злітний режим!» о 22:04:13.98 — за 5,8 секунди до зіткнення. Відповідно, у цей час лайнер відділяло від снігоочисника 386,7 метрів. Нижче під кожною точкою Діана вказала відстані до місця, де пройшло зіткнення.

По тому Діана намірилась поставити на схемі точку, у якій Радислав помітив перешкоду на смузі, — вона відповідала часу, коли пілот крикнув «Що за?!.», але перед тим розрахувала, за скільки часу і на якій відстані від снігоочисника пролунав звуковий сигнал у кабіні.

Відклавши на смузі 22L позначку, що відповідала відстані 570,7 метра, підписавши її «звуковий сигнал у кабіні», Діана взялася за, напевно, найкритичніший епізод під час посадки — момент, коли Радислав побачив «Øveraasen». Сталося це о 22:04:09.17, за 10,61 секунди до зіткнення.

Цікаво, що Марсель практично не помилився з оцінкою відстані: Діана у своїх розрахунках отримала 707,3 метра. Крім того, вирахуване значення відповідало величині горизонтальної видимості, визначеній за записами з камер спостереження аеропорту. Все ніби гаразд, проте Діана почувалась невдоволеною.

Вона перемкнулась на вікно текстового редактора Microsoft Word з відкритим файлом 1419.docx. Продовжувати відкладати відстані було безглуздо, хоча…

Діана зауважила, що перед тим як Радислав Ротко помітив снігоочисник, що сунув у центрі смуги, Метью Ріґґсон, другий пілот, доповідав командиру екіпажу про висоту під час приземлення. Несподівано Діана усвідомила, що завдяки реплікам Ріґґсона має можливість не лише обчислити точки знаходження «ААРОНа 44» вздовж осі посадкової смуги, але й дізнатись висоту розташування літака над смугою для вибраних моментів часу.

Швидко визначивши час між репліками другого пілота про висоту літака, Діана порахувала відповідні відстані та відклала їх на схемі. Вона обмежилась висотами у двадцять, тридцять і сорок метрів, розсудивши, що на висоті п’ятдесят метрів «ААРОН 44» знаходився задалеко від торця посадкової смуги.

Схема ставала більшою:

Діана не була відмінницею в університеті, та, попри це, зростаючи в сім’ї авіатора-фанатика, змалечку засвоїла багато основоположних авіаційних істин. Родіон Столяр нерідко брав доньку із собою на аеродром у Гостомелі, де катав на ще не запущених у серію, але уже достатньо протестованих літаках ДП «Аронов». Перебуваючи в повітрі, Родіон бурхливо описував кожен етап польоту, коментував найменший рух усіх робочих площин на крилі, випуск шасі, зниження над аеродромом і посадку. Зокрема, Діана знала, що всі пасажирські літаки задля пом’якшення контакту зі смугою опускаються до точки торкання під дуже гострим кутом — 3°. Загалом під час зниження літак повинен торкнутися землі перед двома широкими поздовжніми рисками, розташованими на відстані тисячі футів (приблизно триста метрів) від торця посадкової смуги. Для того щоб приземлитись у зазначеній точці, літак має пролетіти над торцем смуги на висоті п’ятнадцяти метрів, не вище і не нижче, — це аксіома.

Діана подивилась на щойно намальовану схему посадки рейсу 1419. Пролітаючи над торцем смуги 22L, «ААРОН 44» знаходився на висоті щонайменше двадцяти семи метрів!

Серце пришвидшено закалатало. Ось воно!

Чому Ротко вів літак настільки високо?

Діана передивилась розрахунки і переконалась, що помилки немає. Єдиним «слабким місцем» обчислень було значення швидкості заходу на посадку. Діана припустила, що вона становить 240 км/год,