Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

Спогади розвіюються, залишаючи лише недобрі емоції. Я знову бачу Галю, яка "воює" зі своїм коротким волоссям і п'є каву через трубочку.

Подрузі я фактично до дрібниць розповіла цю історію, яка зі мною трапилася. Еротичний приступ пропустила. Утім ситуацію це несильно змінює. Він мене відшив, а Галя намагається нас звести.

- Мені здається, що це дурна вигадка, - продовжую я опиратися. - Жодна коротка сукня чи макіяж не допоможуть.

- Ти знову за своє? - вигинає брови у півмісяці Галина. - Насте, перестань викаблучуватися. Спробуй ще раз. Не вийде - ну точно не доля. А то зараз ти опираєшся, а через п'ятдесят років будеш плакати у кріслі, гладячи рудого кота, що у двадцять років була дурепою, бо не спробувала закадрити того молодика. Нема нічого гіршого, аніж шкодувати за втраченим шансом. Краще зробити, отримати ляпас й знати результат, а не…

- Це б'є по моїй самооцінці, - перебиваю подругу. - І дуже сильно. Навіть знайомитися зі мною не хотів. Я сказала ім'я, а він…

- Ну може втомлений був, - закочує очі. - Ну уяви собі. Він летів додому із якоїсь супер важливої зустрічі, втомлений, хоче спати та їсти, може ще якісь проблеми є, голова тріщить, а тут ще дівка клеїться…

- Щось зараз він не схожий на втомленого, - хмикаю, адже від нашої першої зустрічі пройшло декілька годин. - Свіжий, мов щойно зірваний огірок із грядки.

- Умієш же ти перетягнути ковдру на свою сторону. А нічого, що ваша друга зустріч за день - знак із небес? Велика вивіска, на якій написано, що вам треба почати все з нового листка. Знову познайомитися…

Я схиляю голову. Відчуваю в собі внутрішню боротьбу. Мені одночасно хочеться, щоб все вийшло, але тут же… Не знаю. Уже плутаюся у тому…

Хоча Галя має рацію, а також моя реакція на нього.

Варто знову спробувати…

Другий раунд, а якщо він провалиться, то значить, що точно не доля.

- Дякуємо за запрошення, - катастрофічно близько лунає знайомий оксамитовий голос.

Підіймаю голову та бачу його… Романа. Він разом зі своїм товаришем стоїть біля нашого столика та каже ці слова Галі, яка обдаровує його усмішкою.

- Головне прийдіть, - відповідає та досипає. - Там буде класно. Нудьга нікого не скосить. Це клуб мого знайомого, а він фігні не робить

- Перевіримо, - мовить Галі та обертається до мене.

У нього нейтральний погляд. Він уважно дивиться на мене та злегка прижмурюється. Приглядається.

Я намагаюся зберігати стальний спокій, але мене видають руки, а точніше пальці, які починають нервово стукати по столі. Я одразу їх притуляю до прохолодної поверхні, аби не гупали.

Роман мене впізнає. Перестає мружити погляд своїх блакитних очей, а кутики його  губ легенько смикаються догори.

Це добрий знак? Чи поганий? Чи взагалі нейтральний?

Я нічого не розумію. Зовсім!

- Тоді до вечора, - обертається він до Галі.

- До вечора, хлопці, - щебече Роману та його другу.

Загребельний разом зі своїм товаришем відчалює від нашого столика квапливими кроками. Я дивлюся  Роману в слід. У нього навіть хода зваблива.

Либонь, точно моє серце 사랑 (1) наскрізь проштрикнуло, що я в його присутності поводжуся, мов дівча дурненьке.

- Я вірю, що у вас цього вечора все закрутиться, - задоволено муркає Галя, коли я обертаюся до неї.

Мені також хочеться вірити у подібне, проте одночасно пробирають лихі думки, що ні. Я боюся цього вечора, але тут же дуже сильно чекаю.

Приміт.
(1) 사랑 (корей.) - кохання