Українська література » Зарубіжна література » Сестра Керрі - Драйзер Теодор

Сестра Керрі - Драйзер Теодор

Читаємо онлайн Сестра Керрі - Драйзер Теодор

Радію за вас і за себе".

Автор теж прислав листа.

Коли вона ввечері з'явилась в театрі, антрепренер привітав її якнайлюб'язніше. Він повідомив, що містер Стівенс (так звали автора) готує маленьку пісеньку, яку вона має виконувати з наступного тижня.

— Але ж я не вмію співати, — відповіла Керрі.

— Нічого, це неважко. Він каже, що пісенька зовсім проста і якраз підійде для вас.

— Я, звичайно, охоче спробую, — лукаво всміхнувшись, погодилась Керрі.

— Можна попросити вас зайти до мене в кабінет на кілька хвилин, перш ніж ви почнете одягатись? — додав антрепренер. — Я хотів поговорити з вами в одній справі.

— Будь ласка, — сказала Керрі.

У себе в кабінеті він вийняв якийсь папір і почав:

— Бачте, справа в тому, що ми ні в якому разі не збираємось вас кривдити. За вашим контрактом ви в найближчі три місяці маєте право тільки на тридцять доларів на тиждень. Як ви на це подивитесь, коли ми збільшимо суму, скажімо, до ста п'ятдесяти доларів на тиждень, а ангажемент продовжимо до одного року?

— О, я згодна, — промовила Керрі, боячись, що не дочула.

— В такому разі будьте ласкаві підписати.

Керрі побачила перед собою новий контракт, подібний до попереднього у всьому, крім платні й терміну. Її рука тремтіла від хвилювання, коли вона ставила свій підпис.

— Сто п'ятдесят доларів на тиждень! — прошепотіла Керрі, лишившись сама.

Кінець кінцем, вона вирішила, — як це буває з кожним багатієм, — що осягти розумом значення великої суми неможливо. Це була тільки блискуча, сліпуча формула, за якою розкривався цілий світ необмежених можливостей.

А в третьорядному готелі на вулиці Блікер сидів похмурий Герствуд і читав театральний огляд, заповнений описом успіхів Керрі. Спочатку він не розумів навіть, про кого йдеться. Але раптом збагнув і перечитав усе від початку.

— Так, це вона, певна річ! — промовив він сам до себе.

Він обвів поглядом брудний, обшарпаний вестибюль готелю.

"Так, їй поталанило!" — подумав він, і картина давнього блискучого світу вималювалась в його уяві: сяйво вогнів, оздоби, екіпажі, оксамит, квіти. Ах, тепер і Керрі опинилась за мурами недосяжного міста! Розкішна брама розчинилась

і пропустила її туди з холодного, непривітного світу. Вона здавалась тепер такою ж далекою істотою, як і всі ті знаменитості, яких він знав колись.

— Ну що ж, нехай собі,— промовив він. — Я її не турбуватиму.

Це була невесела ухвала, перейнята зім'ятою, заплямованою, але неподоланою гордістю.

РОЗДІЛ ХLIV

Це теж не казкове царство. Чого не купити за золото

Коли Керрі вранці другого дня прийшла в театр, то виявила, що їй відвели іншу прибиральню.

— Ось ваша кімната, міс Маденда, — сказав їй один із служників.

Їй тепер не доводилося добиратись різними сходами й переходами до маленької комірчини, яку вона ділила ще з однією актрисою. Замість цього до її послуг була досить велика й зручна кімната з такими вигодами, про які не могла й мріяти дрібнота, що тулилась нагорі. Керрі задоволено зітхнула. Усі її відчуття були в цю мить радше фізичні, вона майже нездатна була думати. Говорили серце і тіло, а не розум.

Помалу загальна увага й поздоровлення, що лунали з усіх боків, допомогли їй оцінити своє нове становище. Їй більше не наказували, а просили, до того ж увічливо. Інші члени трупи з заздрістю поглядали на неї, коли вона виходила на сцену у своєму скромному одязі, якого не міняла протягом усієї п'єси. Усі ті, хто раніше стояв на одному рівні і вище від неї, тепер усміхалися їй привітно, немов кажучи: "Ми ж завжди були найкращими друзями!" Тільки уславлений комік, роль якого так постраждала з її вини, тримався гордовито. Образно кажучи, він відмовлявся цілувати руку, яка завдала йому удару.

Виконуючи свою нескладну роль, Керрі поступово усвідомила, що оплески лунають для неї, і це було невимовно приємно. Вона невиразно почувала якусь провину, мовби не заслужила цього. Коли товариші за кулісами звертались до неї, вона соромливо усміхалась. Акторський апломб і самовпевненість були їй чужі. їй і на думку не спадало триматись неприступно й гордовито, взагалі не так, як завжди. Після спектаклю вона разом з Лолою їхала просто до себе в екіпажі, що чекав на них.

Потім настав тиждень, в який вона скуштувала перших плодів успіху. Вона ще ні разу не тримала в руках свого блискучого гонорару, але це — не біда! Світ, здавалось, вірив обіцяному. Керрі почала одержувати листи, візитні картки. Якийсь містер Візерс, якого вона ніколи й у вічі не бачила, невідомо як пронюхав, де вона живе, і з'явився перед нею з ввічливими уклонами.

— Прошу вибачити, що я прийшов до вас непрохаиий, — почав він. — Я хотів довідатись, чи не збираєтеся ви міняти квартиру?

— Ні, я не думала про це, — відповіла Керрі.

— Бачте, я представник "Веллінгтона", нового готелю на Бродвеї. Ви, мабуть, читали про нього в газетах.

Керрі згадала, що це назва одного з нових і надзвичайно розкішних готелів. Вона чула також, що він славиться своїм рестораном.

— Так, так, — сказав містер Візерс, коли вона потвердила, що ця назва їй відома. — У нас є зараз кілька дуже комфортабельних номерів, які ми просимо вас оглянути, якщо ви ще не спинили свій вибір на чомусь іншому на це літо. Наш готель — досконалість у всьому, до дрібниць: гаряча й холодна вода, окремі ванни, зразковий персонал на кожному поверсі, ліфти і таке інше. Що ж до нашого ресторану, то ви, очевидно, чули про нього.

Керрі спокійно дивилась на нього. Вона здивовано запитувала себе: невже цей чоловік вважає її мільйонеркою?

— А які у вас ціни? — спитала вона.

— Саме про це я й хотів з вами поговорити зовсім приватно. Наші звичайні ціни — від трьох до п'ятдесяти доларів на день.

— Боже! — вигукнула Керрі.— Я б ніколи не могла платити стільки.

— Я вас чудово розумію, — промовив, затинаючись, містер Візерс. — Але дозвольте пояснити, в чому річ. Як я сказав, це наші звичайні ціни. Одначе, як і у всякому іншому готелі, у нас існують ціни особливі. Можливо, ви не подумали про це, але ваше ім'я для нас дуже багато важить.

— А! — вихопилось у Керрі, яка почала розуміти, в чому справа.

— Так, певна річ! Репутація кожного готелю залежить від того, хто в ньому живе. Така відома артистка, як ви, — він чемно вклонився, а Керрі почервоніла, — приваблює до готелю загальну увагу і, хоч ви, можливо, й не повірите, не тільки увагу, а й клієнтуру.

— А, он як! — неуважливо промовила Керрі, намагаючись зважити цю незвичайну пропозицію.

— Отже, — провадив містер Візерс, крутячи в руках капелюх і постукуючи по підлозі носком лакованого черевика, — ми б хотіли, якщо це можливо, домовитись про те, щоб ви переїхали до нас. Умови хай вас не турбують. Про них навіть і говорити не варто. На літній час нам підійде всяка ціна; назвіть яку завгодно цифру, що вас влаштовує.

Керрі марно пробувала перебити — він не дав їй промовити й слова.

— Можете навідатись до нас сьогодні або завтра, — чим швидше, тим краще, звичайно, — і ви матимете змогу вибрати те, що вам сподобається, з найкращих кімнат, які в нас є,— гарних, світлих, вікнами на вулицю.

— Це дуже мило з вашого боку, — промовила Керрі, зворушена безмежною агентовою люб'язністю. — Я охоче побуваю у вас, але я б хотіла платити те, що належить. Я не маю наміру…

— Нехай вас це зовсім не турбує,— впав їй у річ містер Візерс. — Це питання ми завжди зможемо розв'язати так, щоб ви були задоволені. Якщо вас влаштовує три долари на день, нас це теж цілком задовольняє. Ви платитимете цю суму наприкінці тижня чи наприкінці місяця, як вам буде зручніше, а в квитанції буде зазначено, що ви сплатили за номер по нашій звичайній ціні все повністю.

Містер Візерс помовчав.

— То ви зайдете оглянути кімнати? — спитав він за хвилинку.

— Я б охоче зайшла, але в мене сьогодні зранку репетиція, — сказала Керрі.

— Я не мав на увазі, щоб ви прийшли зараз же, — відповів він. — Приходьте коли завгодно. Може, сьогодні по обіді?

— Гаразд, — погодилась Керрі.

Раптом вона пригадала Лолу, якої не було вдома.

— У мене є компаньйонка, — поспішила вона додати, — з якою я не можу розлучитись. Я зовсім забула вам про це сказати.

— О, будь ласка! — люб'язно погодився містер Візерс. — Це ваше діло вирішувати, кого ви бажаєте мати при собі. Як я вже казав, усе буде зроблено так, щоб ви лишились задоволені.

Він уклонився і позадкував до дверей.

— Отже, годині о четвертій можна вас чекати?

— Так, — промовила Керрі.

— Я сам там буду і покажу вам кімнати, — і з цим містер Візерс пішов.

Після репетиції Керрі розповіла про це Лолі.

— Та невже? — вигукнула Лола. — От чудово! Та це просто диво! Такий готель! Пригадуєш, ми там якось обідали з тими двома юнаками? Невже ти забула?

— Я пригадую, — промовила Керрі.

— Там так гарно, що далі нікуди!

— То що ж, поїдемо подивимось, — запропонувала Керрі трохи пізніше.

Містер Візерс провів Керрі і Лолу в номер з трьох кімнат з ванною, в бельетажі. Стіни, меблі, килими й портьєри були витримані в шоколадних і темно-червоних тонах. Троє східних вікон виходили на людний Бродвей, троє інших — на бічну вулицю. Обстава двох чарівних спочивалень складалася з білих із бронзою емальованих ліжок, білих крісел, оздоблених оборками, і шифоньєрок у тон. У третій кімнаті, вітальні, стояло фортепіано з масивною лампою під пишним абажуром, стіл з журналами й газетами, кілька вигідних крісел-гойдалок, кілька книжкових полиць та золочена скляна шафа з всілякими антикварними дрібничками. На стінах висіли картини, м'які турецькі подушки лежали на дивані, і по всій кімнаті були розставлені брунатні плюшеві стільчики для ніг. Номери з такою обста-вою звичайно коштували сто доларів на тиждень.

— О, як гарно! — вигукнула Лола, походжаючи по номеру.

— Так, тут дуже затишно, — мовила Керрі, піднімаючи мереживну завісу і визираючи на Бродвей, на жвавий натовп.

Ванна кімната, простора і зручна, виблискувала білою емаллю, мармуром і нікелем. В одній стіні було поліроване дзеркало, а електричних лампочок висіло аж три.

— Вас задовольняють ці кімнати? — спитав містер Ві-зерс.

— О, цілком, — відповіла Керрі.

— Ну що ж, у такому разі ви можете переїхати сюди, коли побажаєте. Ключі вам передадуть біля дверей.

Керрі звернула увагу на пишно оздоблений і застелений килимами вестибюль та розкішну приймальню.

Відгуки про книгу Сестра Керрі - Драйзер Теодор (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: