Тіт Андронік - Шекспір Вільям

Чув я,
Як мій дідусь казав: надмірна туга
До божевілля може призвести.
Крім того, я читав — Гекуба в Трої
Від горя збожеволіла. Тому
Боюсь, хоч знаю, що тітуся любить
Мене, як мати, отже, й не лякала б,
Коли б не шал, що охопив її.
Тож я побіг, покинувши книжки.
Даремно, може. Тітонько, пробач.
Але, як піде з нами дядько Марк,
Я залюбки послухаюсь тебе.
Царк лХодімо, ЛуцІїо.
г'!Лавіній перебирає книжки, які впустив малий Луцій.
Тіт Що, доню? Марку, що це означає?
Якісь книжки їй хочеться знайти.
Які, сердешна? Розгорни їх, хлопче!
*' "v — Але ти більш начитана й кмітлива:
jPIah, вибирай, у мене в книгозбірні.
її приспи скорботу, покій небеса
'Не виявили клятого злочинця.
' Навіщо рук обрубки ти здіймаєш?
Марк Мабуть, сказати хоче нам, що він
..,., г " ,, Був. не один., А. ще, можливо, просить,
Щоб небеса злочинцям відплатили.
Тіт Яку безтямно так гортає книгу?
Малий Луцій, (Рвідій це. "Метаморфози". Мама
.,-,,., .Подарувала їх мені.
Марк Це все
.): < ,:: ,; 3 любові до небіжчиці.
Ш —.:, Тихіше! ,
; Гляць, як листки вона гортає пильно.
.,.,.. Що хочещґіхутзнайти?;Дай прочитаю.
,, .Трагічна розловідь про Філомелу
І про насильство зрадника Терея.
ї.:-. , Воюсь, що це й твого нещастя корінь.
*' Ма!рк мГлягіь/ як уп'ялась; оїчймд в сторінки.
Тіт Чи й ти, Лавініє.ГяКіФілбмела,
Захоплена й збезчещена була
В похмурому безжалісному лісі? ,
Поглянь! ,
Ось місце, наче те, де ми були
(Не полювали б краще там ніколи!),
його таким і змалював поет —
Для злочину й насильства підходящим.
Марк Природа б ие створила цих страхіть,
Якби боги трагедій не любили.
Тіт Дай знак, Лавініє,— тут тільки друзі! —
Хто з римлян знатних це вчинить посмів.
Чи Сатурнін підкрався, як Тарквіній,
Що вкрив гріхом Лукрецію на ложі?-
Марк Сідай, племіннице, й ти, брате, (;ядь.
Нехай Палл&а, Агголігон, Юпітер
, ( Або Деркурій .надихнуть мене
Й поможуть злочин викрити. Поглянь:
,.ї Пісок; це" рівний; спробуй написати
На ньому так, як я ось напишу
Своє ім'я ібез-допомоги рук.
(Цище сере, ім'я палицею, возячи її самими ногами
йротом) .
Хай буде проклятий, хто змусив нас
Шукати вивертів таких! Пиши —
Побачимо, що Йог Таїть для помсти.
Нехай тобі поможуть небеса
Розповісти нам правду про злочинців!
Лавінія бере палицю в рота й, допомагаючи собі обрубками рук, пише.
Тіт Поглянь, що написала на піску!
Stuprurn: Chiron. Derhetrius *;
Марк Що, що? ТамЬрині сини мерзенні —1'
Гидкий, кривавий "злочин цей вчинили?
Тіт Magni dominator poll,
Tarn ientus audis scefera?Tam lentus vides? **
Марк Ox, заспокойся, брате! Розумію:
Тут на землі написано доволі,
Щоб збурити найлагіДНіщу думку
''" І довести до зойків Немовля.
' "* Ґвалтування. Хірой. ДеиЬтрій {лат.).
: ** Володарю великих не^ес, чому так дізно вчуваєш зло-
чини? Чомутак йізно добачаєш? (Jfctt;)~
Все ж, Тіте, й ти, Лавініє, й ти, хлопче,
Надіє Гектора із Риму, станьмо
Навколішки — і так, як Юній Брут
І чоловік Лукреції із батьком
Клялись помститись за її безчестя,-
Клянімось відплатить негідним готам
І їхню кров побачити — чи вмерти,
Не стерпівши ганебного докору.
Тіт Звичайно, відплатить! Але ж якби
Ми знали, що нам діять. Ведмежат
Поранивши, розбудиш ведмедицю.
У неї з левом спілка ще міцна,
Отож, його приспавши у постелі,
Вона зробити зможе що завгодно.
Облиш, мій Марку: з тебе кепський ловчий.
Я ж ці слова на мідному листі
Сталевим вістрям викарбую. Так
їх збережу. Бо злий північний вітер
Пісок розвіє, мов листки Сивіли,-
Й де ж наш урок? А ти що скажеш, хлопче?
Малий Луцій ' От що скажу. Якби я був дорослий —
Цих двох рабів, невільників нікчемних,
Під ліжком не сховала б мати їхня.
Марк Так, хлопче мій! Твій батько дуже часто
Зі зброєю вставав за Рим невдячний.
Малий Луцій І я зроблю так, дядьку, як не вмру.
Тіт Ходім зі мною разом до зброярні,
Я споряджу тебе; а потім, хлопче,
Ти віднесеш синам імператриці
Дарунки ті, що їм приготував я.
Доручення ти виконаєш, так?
Малий Луцій Так, я кинджалом груди їм протну.
Тіт О ні, тебе я іншого навчу.
Ходім, Лавініє. Ти ж, Марку, дому
Пильнуй. Ми з Луцієм до двору йдем;
Я певен, там зустрінуть нас належно.
Виходять усі, крім Марка.
Марк О небеса, почувши стогін Тіта,
Як можете не зжалитись над ним?
Його, шаленого, підтримуй, Марку;
Лихих на серці в нього шрамів більше,
Ніж зловорожих на щиті рубщів.
Поганий з нього,, праведника, месник.
Пометіться ж ви за нього, небеса.
(Виходить)
СЦЕНА 2
Палац імператора.
Входять з одного боку Ар он, Хірон і Дієм є тр. їй, з другого — малий
Луцій та с л у г а, що несе в'язку зброї, на якій, написано вірші.
Хірон Деметрію, ось Луція синок,-
Якесь доручення до нас він має.
Арон Доручення, як дід його, безглузде.
Малий Луцій Вельможні, я вітаю вашу честь
Від імені Андроніна ста