Відгуки
Макбет (переклад О. Грязнова) - Шекспір Вільям
Читаємо онлайн Макбет (переклад О. Грязнова) - Шекспір Вільям
В. Шекспір
МАКБЕТ
Переклад Олександа Грязнова
ДІЙОВІ ОСОБИ
Д у н к а н, король шотландський.
М а л ь к о л ь м,
Д о н а л ь б а й н – його сини.
М а к б е т,
Б а н к о – полководці Дункана.
М а к д у ф,
Л е н о к с,
Р о с с,
М е н т и с,
А н г у с,
К е т н е с – шотландські вельможі.
Ф л і є н с, син Банко.
С и в а р д, граф Нортумберлендський, англійський полководець.
М о л о д и й С и в а р д, його син.
С е й т о н, офіцер із почту Макбета.
С и н М а к д у ф а.
А н г л і й с ь к и й л і к а р.
Ш о т л а н д с ь к и й л і к а р.
С е р ж а н т.
В о р о т а р.
С т а р и й.
Л е д і М а к б е т.
Л е д і М а к д у ф.
П р и д в о р н а д а м а при леді Макбет.
Г е к а т а.
Т р и в і д ь м и.
П р и в и д и.
Л о р д и, д в о р я н и, о ф і ц е р и, с о л д а т и, в б и в ц і, с л у г и
і г і н ц і.
Місце дії – Шотландія і Англія.
ДІЯ ПЕРША
Сцена перша
Пустище. Гроза.
Входять т р и в і д ь м и.
П е р ш а в і д ь м а
Щоб знов зійтися нам усім,
Сигналом буде дощ чи грім?
Д р у г а в і д ь м а
Діждемося, щоб стихнув бій,
Тоді збираймося мерщій.
Т р е т я в і д ь м а
Але ж не в темряві нічній.
П е р ш а в і д ь м а
Де зустріч?
Д р у г а в і д ь м а
Тут.
Т р е т я в і д ь м а
Ще до пітьми
Зустрінемо Макбета ми.
П е р ш а в і д ь м а
Жаба кумкає стара.
В с і в і д ь м и
(разом)
Кіт пронявкав. Нам пора!
Зло – в добрі, добро – у злі.
Летимо в нечистій млі.
(Зникають.)
Сцена друга
Табір під Форресом.
За сценою шум битви.
Входять к о р о л ь Д у н к а н, М а л ь к о л ь м,
Д о н а л ь б а й н, Л е н о к с; назустріч їм – скри-
вавлений с е р ж а н т.
Д у н к а н
Хто воїн цей скривавлений? Можливо,
Він знає щось про бій з бунтівниками
І міг би нам усе розповісти?
М а л ь к о л ь м
Це той сержант, що врятував мене
Сьогодні від полону. Мужній друже!
Хто гору брав, — питається король,-
В той час, як залишав ти поле бою?
С е р ж а н т
Ще все було непевно. Вороги
Зчепились, мов плавці, що заважають
Супернику триматись на воді.
Макдональд, цей одвічний заколотник,
Носій пороків, підлих і бридких,
Навербував собі на островах
Підрозділи ірландської піхоти,
І доля, посміхаючись, як шльондра,
Здавалось, вже за злодієм пішла.
Але даремно! Їй наперекір
Хоробрий наш Макбет, коханець слави,
Мечем своїм скривавленим проклав
До зрадника безчесного дорогу.
Йому не тиснув руку, не прощався,
А навпіл розрубав його мечем
І, голову віткнувши на жердину,
Прикрасив нею башту.
Д у н к а н
О хоробрий!
О гідний слави, доблесний кузен!
С е р ж а н т
Але, як часом сонце на світанку
Здіймає шторм на горе кораблям,
Так виникла із джерела надії
Нова біда для нас. Король, послухай!
Як тільки переможне правосуддя
Погнало приголомшених ірландців,
Король Норвезький, дочекавшись миті,
Зі свіжим військом кинувся на нас.
Д у н к а н
І затремтіли наші полководці,
Макбет і Банко?
С е р ж а н т
Чи тікав колись
Орел від горобця, а лев від зайця?
Не затремтіли. Кажучи по-правді,
Вони, як дві гармати, що набиті
Подвоєним зарядом, одночасно
Ударили, відважно і нестримно.
Чи їм умитись кров'ю закортіло,
Чи то нову Голгофу відтворить,
Не знаю… Та мої спливають сили.
Я слабну… Рани просять допомоги…
Д у н к а н
Вони тобі, як мужня мова, личать:
В них дише честь. – Покличте лікарів!
Сержанта ведуть геть.
Хто там іде?
М а л ь к о л ь м
Шановний Росський тан.
Входить Р о с с.
Л е н о к с
В його очах схвильованість помітна.
Напевне, він несе хороші вісті.
Р о с с
Хай бог оберігає короля!
Д у н к а н
Ти звідкіля приїхав, гідний тане?
Р о с с
Прибув я, мій володаре, із Файфа,
Де ще недавно навівали холод
Норвезькі стяги на твоїх бійців.
Король Норвезький з полчищем великим
І з ним Кавдорський тан, безчесний зрадник,
Ударили на нас. І бій тривав,
Аж поки-то улюбленець Беллони,
Макбет, бронею вірною прикрившись,
Меч до меча і груди до грудей,
Не вибив із Норвежця в поєдинку
Його пиху. І ми перемогли.
Д у н к а н
Великий успіх! Я щасливий!
Р о с с
Свенон,
Король Норвезький, миру попросив;
Та, перш ніж поховать своїх убитих,
Він заплатив на острівці Сент-Кольм
Нам десять тисяч за печальне право.
Д у н к а н
Негайно стратить зрадника Кавдора!
Іди! Я не змирюся із обманом.
Макбета ж поздоров Кавдорським таном.
Р о с с
Не забарюся виконать веління.
Д у н к а н
Макбета піднесло чуже падіння.
Всі ідуть.
Сцена третя.
Степ.
Грім. Входять т р и в і д ь м и.
П е р ш а в і д ь м а
Сестро, де ходила?
Д р у г а в і д ь м а
Я свиней труїла.
Т р е т я в і д ь м а
Де сама блукала?
П е р ш а в і д ь м а
Шкіпершу лякала.
Вона собі каштанів назбирала
У пелену. Сидить собі, гризе.
Кажу їй: "Дай мені!" А ця товстуха
Як розкричиться: "Згинь, нечиста! Згинь!"
Пішов на "Тигрі" шкіпер у Алеппо,
Та обернусь я пацюком
І за безпечним моряком
На решеті услід помчу далеко.
Д р у г а в і д ь м а
Свій вітер я тобі дарую.
П е р ш а в і д ь м а
Спасибі, сестро. Не змарную.
Т р е т я в і д ь м а
Візьми і мій.
П е р ш а в і д ь м а
Красо моя,
Достатньо й тих, що маю я.
Як би шкіпер той не плив,
Корабель куди б не вів,
Не втече він від вітрів.
Буде чахнути й всихати,
Непокоїтись, зітхати;
Попливе у далечінь
Неприкаяний, як тінь.
Корабель і люди хворі
Рік блукатиме у морі,
Мов його поцупив чорт,
І розбитий прийде в порт.
Подивись-но!
Д р у г а в і д ь м а
Що це в тебе?
П е р ш а в і д ь м а
Палець. Лоцман вів судно.
Не доплив, пішов на дно.
За сценою барабан.
Т р е т я в і д ь м а
Барабан, барабан!
Йде Макбет, відважний тан.
В с і
Хай у цей вечірній час
Забреде Макбет до нас.
Хай не стріне у степу
Ані скирту, ні копу,
Ні притулку, ні багаття.
Стій! Здійснилося закляття.
Входять М а к б е т і Б а н к о.
М а к б е т
Оце був день – жахливий і щасливий!
Б а н к о
Далеко ще до Форреса? – Хто ці
Відлюдкуваті й висохлі створіння?
Хоч на землі стоять вони, проте
Не добереш – чи люди це, чи духи? –
Питання зрозуміли? Ніби так,
Бо одночасно палець заскорузлий
Притиснули усі до вуст сухих.
Я вас вважав би за старих жінок,
Але чому тоді ви бородаті?
М а к б е т
Ви говорити вмієте? Хто ви?
П е р ш а в і д ь м а
Хай славиться Макбет, Гламісський тан!
Д р у г а в і д ь м а
Хай славиться Макбет, Кавдорський тан!
Т р е т я в і д ь м а
Хай славиться Макбет, король майбутній!
Б а н к о
Ти затремтів, Макбете? Ти злякався
Солодких слів? – Зізнайтесь задля правди,
Ви – привиди, чи все ж таки – живі?
Мій друг від вас почув на знак вітання
Свій титул, і обіцянку нового,
І віщування долі короля.
Його ви схвилювали. То чому ж
Про мене ви нічого не сказали?
Якщо ви здатні бачити майбутнє
І знати долю кожної зернини,
Мені відкрийте – я не жду від вас
Ні особливих милостей, ні гніву.
П е р ш а в і д ь м а
Будь славен ти!
Д р у г а в і д ь м а
Будь славен ти!
Т р е т я в і д ь м а
Будь славен!
П е р ш а в і д ь м а
Ти нижчий, ніж Макбет, зате ти – вищий.
Д р у г а в і д ь м а
Нещасний ти, зате ти щасливіший.
Т р е т я в і д ь м а
Ти не король, та королів народиш.
Хай слава знайде вас, Макбет і Банко!
П е р ш а в і д ь м а
Хай славляться і Банко, і Макбет!
М а к б е т
Провісниці, ви ще не все сказали.
По смерті батька Сінела я – тан
Гламісський, та Кавдорським буть не можу,
Бо тан Кавдорський сам іще живий.
А стать мені Шотландським королем
Ще важче, ніж Кавдором. Звідкіля
Взялись ці нісенітниці? Для чого
Ви зупинили віщим привітанням
Нас у степу? Відповідайте нам.
Відьми зникають.
Б а н к о
То – бульбашки, народжені землею,
Такі ж, як на воді. Та де вони?
М а к б е т
Розтанули. Те, що здавалось тілом,
Під вітерцем розвіялось. А жаль.
Б а н к о
Чи справді ми їх бачили з тобою?
Чи ми наїлись п'яного коріння,
Що розум нам затьмарив?
М а к б е т
З їхніх слів,
Твої нащадки будуть королями.
Б а н к о
А ти – ще за життя!
М а к б е т
Я – тан Кавдорський?
Чи я не зрозумів?
Б а н к о
Ні, саме так.
Та хто сюди іде?
Входять Р о с с і А н г у с.
Р о с с
Привіт, Макбете!
Король щасливий був почути звістку
Про успіх твій нечуваний. Коли
Він прочитав, як ти у поєдинку
З бунтівником безчесним переміг,
Король не знав, що висловить йому –
Хвалу чи здивування, — і замовк.
І цілий день, коли Дункан дізнався,
Як ти прорвався крізь ряди норвежців,
Байдужий до видінь жахливих смерті,
Яку навкруг ти сіяв сам, гінці
Летіли наче град із поля бою
І промовляли дружно перед ним
Хвалу тобі, захиснику престолу.
А н г у с
Король послав нас дякувать тобі
І кликати до себе. Нагорода
На тебе ще чекає.
Р о с с
В запоруку
Його щедрот і почестей подальших
Король мені звелів Кавдорським таном
Негайно поздоровити тебе.
Цей титул – твій.
Б а н к о
(на бік)
Невже сам чорт правдивий?
М а к б е т
Живий Кавдорський тан. Чужу одежу
Не одягну я.
А н г у с
Той, що таном був,
Живий, та вирок вже над ним тяжіє,
І скоро він розлучиться з життям.
Чи в явному союзі із Норвежцем
Він виступив, чи то бунтівникові
Допомогав таємно – я не знаю.
Чи разом з обома хотів згубити
Вітчизну, тільки викрито його.
Зізнався сам він у державній зраді,
І титула позбавлений.
М а к б е т
(на бік)
Отож,
Я – тан Гламісський, тан Кавдорський, потім
Король Шотландський.
(Россу і Ангусу)
Дякую за труд.
(Тихо до Банко)
Чи віриш ти, що стануть королями
Твої нащадки? Адже це сказали
Ті, що Кавдором нарекли мене.
Б а н к о
Остерігайся пам'ятать про це,
Щоб і собі не забажать престолу
Услід за танством. Ось чого боюся:
Нерідко, щоб згубити нас напевно,
Знаряддя зла передвіщають правду
І спокушають чесністю в дурницях,
Щоб в головному легше обдурить.
(Россу і Ангусу)
Я хочу вам сказати кілька слів.
(Тихо розмовляє з ними.)
М а к б е т
(на бік)
Збулись два передвістя – два прологи
До драми влади.
(Россу і Ангусу)
Дякую, панове.
(на бік)
Ні злом, ані добром не може бути
Це дивне передвістя. Будь воно
Підступним злом, я не почув би правди
Як запоруки успіху мого.
Та я – Кавдорський тан. Якщо воно
Добро, чому спокуслива й жорстока
Мене тривожить думка, від якої
Волосся стало дибки і у ребра
Шалено б'ється серце? Справжній жах –
Ніщо перед потворами уяви.
Лиш промайнула думка про убивство,
А вже видіння потрясають душу,
Передчуття пригнічують мій розум
І зводять нанівець моє життя.
Б а н к о
Як він розхвилювався!
М а к б е т
(на бік)
Хай же доля,
Якщо вона престол мені готує,
Сама мене й вінчає.
Б а н к о
Не з руки
Йому цей титул, як нова одежа.
Він сам не свій.
М а к б е т
(на бік)
Хай буде те, що буде!
Перебігу подій не змінять люди.
Б а н к о
Макбете, ми чекаємо на тебе.
М а к б е т
Пробачте, друзі.
МАКБЕТ
Переклад Олександа Грязнова
ДІЙОВІ ОСОБИ
Д у н к а н, король шотландський.
М а л ь к о л ь м,
Д о н а л ь б а й н – його сини.
М а к б е т,
Б а н к о – полководці Дункана.
М а к д у ф,
Л е н о к с,
Р о с с,
М е н т и с,
А н г у с,
К е т н е с – шотландські вельможі.
Ф л і є н с, син Банко.
С и в а р д, граф Нортумберлендський, англійський полководець.
М о л о д и й С и в а р д, його син.
С е й т о н, офіцер із почту Макбета.
С и н М а к д у ф а.
А н г л і й с ь к и й л і к а р.
Ш о т л а н д с ь к и й л і к а р.
С е р ж а н т.
В о р о т а р.
С т а р и й.
Л е д і М а к б е т.
Л е д і М а к д у ф.
П р и д в о р н а д а м а при леді Макбет.
Г е к а т а.
Т р и в і д ь м и.
П р и в и д и.
Л о р д и, д в о р я н и, о ф і ц е р и, с о л д а т и, в б и в ц і, с л у г и
і г і н ц і.
Місце дії – Шотландія і Англія.
ДІЯ ПЕРША
Сцена перша
Пустище. Гроза.
Входять т р и в і д ь м и.
П е р ш а в і д ь м а
Щоб знов зійтися нам усім,
Сигналом буде дощ чи грім?
Д р у г а в і д ь м а
Діждемося, щоб стихнув бій,
Тоді збираймося мерщій.
Т р е т я в і д ь м а
Але ж не в темряві нічній.
П е р ш а в і д ь м а
Де зустріч?
Д р у г а в і д ь м а
Тут.
Т р е т я в і д ь м а
Ще до пітьми
Зустрінемо Макбета ми.
П е р ш а в і д ь м а
Жаба кумкає стара.
В с і в і д ь м и
(разом)
Кіт пронявкав. Нам пора!
Зло – в добрі, добро – у злі.
Летимо в нечистій млі.
(Зникають.)
Сцена друга
Табір під Форресом.
За сценою шум битви.
Входять к о р о л ь Д у н к а н, М а л ь к о л ь м,
Д о н а л ь б а й н, Л е н о к с; назустріч їм – скри-
вавлений с е р ж а н т.
Д у н к а н
Хто воїн цей скривавлений? Можливо,
Він знає щось про бій з бунтівниками
І міг би нам усе розповісти?
М а л ь к о л ь м
Це той сержант, що врятував мене
Сьогодні від полону. Мужній друже!
Хто гору брав, — питається король,-
В той час, як залишав ти поле бою?
С е р ж а н т
Ще все було непевно. Вороги
Зчепились, мов плавці, що заважають
Супернику триматись на воді.
Макдональд, цей одвічний заколотник,
Носій пороків, підлих і бридких,
Навербував собі на островах
Підрозділи ірландської піхоти,
І доля, посміхаючись, як шльондра,
Здавалось, вже за злодієм пішла.
Але даремно! Їй наперекір
Хоробрий наш Макбет, коханець слави,
Мечем своїм скривавленим проклав
До зрадника безчесного дорогу.
Йому не тиснув руку, не прощався,
А навпіл розрубав його мечем
І, голову віткнувши на жердину,
Прикрасив нею башту.
Д у н к а н
О хоробрий!
О гідний слави, доблесний кузен!
С е р ж а н т
Але, як часом сонце на світанку
Здіймає шторм на горе кораблям,
Так виникла із джерела надії
Нова біда для нас. Король, послухай!
Як тільки переможне правосуддя
Погнало приголомшених ірландців,
Король Норвезький, дочекавшись миті,
Зі свіжим військом кинувся на нас.
Д у н к а н
І затремтіли наші полководці,
Макбет і Банко?
С е р ж а н т
Чи тікав колись
Орел від горобця, а лев від зайця?
Не затремтіли. Кажучи по-правді,
Вони, як дві гармати, що набиті
Подвоєним зарядом, одночасно
Ударили, відважно і нестримно.
Чи їм умитись кров'ю закортіло,
Чи то нову Голгофу відтворить,
Не знаю… Та мої спливають сили.
Я слабну… Рани просять допомоги…
Д у н к а н
Вони тобі, як мужня мова, личать:
В них дише честь. – Покличте лікарів!
Сержанта ведуть геть.
Хто там іде?
М а л ь к о л ь м
Шановний Росський тан.
Входить Р о с с.
Л е н о к с
В його очах схвильованість помітна.
Напевне, він несе хороші вісті.
Р о с с
Хай бог оберігає короля!
Д у н к а н
Ти звідкіля приїхав, гідний тане?
Р о с с
Прибув я, мій володаре, із Файфа,
Де ще недавно навівали холод
Норвезькі стяги на твоїх бійців.
Король Норвезький з полчищем великим
І з ним Кавдорський тан, безчесний зрадник,
Ударили на нас. І бій тривав,
Аж поки-то улюбленець Беллони,
Макбет, бронею вірною прикрившись,
Меч до меча і груди до грудей,
Не вибив із Норвежця в поєдинку
Його пиху. І ми перемогли.
Д у н к а н
Великий успіх! Я щасливий!
Р о с с
Свенон,
Король Норвезький, миру попросив;
Та, перш ніж поховать своїх убитих,
Він заплатив на острівці Сент-Кольм
Нам десять тисяч за печальне право.
Д у н к а н
Негайно стратить зрадника Кавдора!
Іди! Я не змирюся із обманом.
Макбета ж поздоров Кавдорським таном.
Р о с с
Не забарюся виконать веління.
Д у н к а н
Макбета піднесло чуже падіння.
Всі ідуть.
Сцена третя.
Степ.
Грім. Входять т р и в і д ь м и.
П е р ш а в і д ь м а
Сестро, де ходила?
Д р у г а в і д ь м а
Я свиней труїла.
Т р е т я в і д ь м а
Де сама блукала?
П е р ш а в і д ь м а
Шкіпершу лякала.
Вона собі каштанів назбирала
У пелену. Сидить собі, гризе.
Кажу їй: "Дай мені!" А ця товстуха
Як розкричиться: "Згинь, нечиста! Згинь!"
Пішов на "Тигрі" шкіпер у Алеппо,
Та обернусь я пацюком
І за безпечним моряком
На решеті услід помчу далеко.
Д р у г а в і д ь м а
Свій вітер я тобі дарую.
П е р ш а в і д ь м а
Спасибі, сестро. Не змарную.
Т р е т я в і д ь м а
Візьми і мій.
П е р ш а в і д ь м а
Красо моя,
Достатньо й тих, що маю я.
Як би шкіпер той не плив,
Корабель куди б не вів,
Не втече він від вітрів.
Буде чахнути й всихати,
Непокоїтись, зітхати;
Попливе у далечінь
Неприкаяний, як тінь.
Корабель і люди хворі
Рік блукатиме у морі,
Мов його поцупив чорт,
І розбитий прийде в порт.
Подивись-но!
Д р у г а в і д ь м а
Що це в тебе?
П е р ш а в і д ь м а
Палець. Лоцман вів судно.
Не доплив, пішов на дно.
За сценою барабан.
Т р е т я в і д ь м а
Барабан, барабан!
Йде Макбет, відважний тан.
В с і
Хай у цей вечірній час
Забреде Макбет до нас.
Хай не стріне у степу
Ані скирту, ні копу,
Ні притулку, ні багаття.
Стій! Здійснилося закляття.
Входять М а к б е т і Б а н к о.
М а к б е т
Оце був день – жахливий і щасливий!
Б а н к о
Далеко ще до Форреса? – Хто ці
Відлюдкуваті й висохлі створіння?
Хоч на землі стоять вони, проте
Не добереш – чи люди це, чи духи? –
Питання зрозуміли? Ніби так,
Бо одночасно палець заскорузлий
Притиснули усі до вуст сухих.
Я вас вважав би за старих жінок,
Але чому тоді ви бородаті?
М а к б е т
Ви говорити вмієте? Хто ви?
П е р ш а в і д ь м а
Хай славиться Макбет, Гламісський тан!
Д р у г а в і д ь м а
Хай славиться Макбет, Кавдорський тан!
Т р е т я в і д ь м а
Хай славиться Макбет, король майбутній!
Б а н к о
Ти затремтів, Макбете? Ти злякався
Солодких слів? – Зізнайтесь задля правди,
Ви – привиди, чи все ж таки – живі?
Мій друг від вас почув на знак вітання
Свій титул, і обіцянку нового,
І віщування долі короля.
Його ви схвилювали. То чому ж
Про мене ви нічого не сказали?
Якщо ви здатні бачити майбутнє
І знати долю кожної зернини,
Мені відкрийте – я не жду від вас
Ні особливих милостей, ні гніву.
П е р ш а в і д ь м а
Будь славен ти!
Д р у г а в і д ь м а
Будь славен ти!
Т р е т я в і д ь м а
Будь славен!
П е р ш а в і д ь м а
Ти нижчий, ніж Макбет, зате ти – вищий.
Д р у г а в і д ь м а
Нещасний ти, зате ти щасливіший.
Т р е т я в і д ь м а
Ти не король, та королів народиш.
Хай слава знайде вас, Макбет і Банко!
П е р ш а в і д ь м а
Хай славляться і Банко, і Макбет!
М а к б е т
Провісниці, ви ще не все сказали.
По смерті батька Сінела я – тан
Гламісський, та Кавдорським буть не можу,
Бо тан Кавдорський сам іще живий.
А стать мені Шотландським королем
Ще важче, ніж Кавдором. Звідкіля
Взялись ці нісенітниці? Для чого
Ви зупинили віщим привітанням
Нас у степу? Відповідайте нам.
Відьми зникають.
Б а н к о
То – бульбашки, народжені землею,
Такі ж, як на воді. Та де вони?
М а к б е т
Розтанули. Те, що здавалось тілом,
Під вітерцем розвіялось. А жаль.
Б а н к о
Чи справді ми їх бачили з тобою?
Чи ми наїлись п'яного коріння,
Що розум нам затьмарив?
М а к б е т
З їхніх слів,
Твої нащадки будуть королями.
Б а н к о
А ти – ще за життя!
М а к б е т
Я – тан Кавдорський?
Чи я не зрозумів?
Б а н к о
Ні, саме так.
Та хто сюди іде?
Входять Р о с с і А н г у с.
Р о с с
Привіт, Макбете!
Король щасливий був почути звістку
Про успіх твій нечуваний. Коли
Він прочитав, як ти у поєдинку
З бунтівником безчесним переміг,
Король не знав, що висловить йому –
Хвалу чи здивування, — і замовк.
І цілий день, коли Дункан дізнався,
Як ти прорвався крізь ряди норвежців,
Байдужий до видінь жахливих смерті,
Яку навкруг ти сіяв сам, гінці
Летіли наче град із поля бою
І промовляли дружно перед ним
Хвалу тобі, захиснику престолу.
А н г у с
Король послав нас дякувать тобі
І кликати до себе. Нагорода
На тебе ще чекає.
Р о с с
В запоруку
Його щедрот і почестей подальших
Король мені звелів Кавдорським таном
Негайно поздоровити тебе.
Цей титул – твій.
Б а н к о
(на бік)
Невже сам чорт правдивий?
М а к б е т
Живий Кавдорський тан. Чужу одежу
Не одягну я.
А н г у с
Той, що таном був,
Живий, та вирок вже над ним тяжіє,
І скоро він розлучиться з життям.
Чи в явному союзі із Норвежцем
Він виступив, чи то бунтівникові
Допомогав таємно – я не знаю.
Чи разом з обома хотів згубити
Вітчизну, тільки викрито його.
Зізнався сам він у державній зраді,
І титула позбавлений.
М а к б е т
(на бік)
Отож,
Я – тан Гламісський, тан Кавдорський, потім
Король Шотландський.
(Россу і Ангусу)
Дякую за труд.
(Тихо до Банко)
Чи віриш ти, що стануть королями
Твої нащадки? Адже це сказали
Ті, що Кавдором нарекли мене.
Б а н к о
Остерігайся пам'ятать про це,
Щоб і собі не забажать престолу
Услід за танством. Ось чого боюся:
Нерідко, щоб згубити нас напевно,
Знаряддя зла передвіщають правду
І спокушають чесністю в дурницях,
Щоб в головному легше обдурить.
(Россу і Ангусу)
Я хочу вам сказати кілька слів.
(Тихо розмовляє з ними.)
М а к б е т
(на бік)
Збулись два передвістя – два прологи
До драми влади.
(Россу і Ангусу)
Дякую, панове.
(на бік)
Ні злом, ані добром не може бути
Це дивне передвістя. Будь воно
Підступним злом, я не почув би правди
Як запоруки успіху мого.
Та я – Кавдорський тан. Якщо воно
Добро, чому спокуслива й жорстока
Мене тривожить думка, від якої
Волосся стало дибки і у ребра
Шалено б'ється серце? Справжній жах –
Ніщо перед потворами уяви.
Лиш промайнула думка про убивство,
А вже видіння потрясають душу,
Передчуття пригнічують мій розум
І зводять нанівець моє життя.
Б а н к о
Як він розхвилювався!
М а к б е т
(на бік)
Хай же доля,
Якщо вона престол мені готує,
Сама мене й вінчає.
Б а н к о
Не з руки
Йому цей титул, як нова одежа.
Він сам не свій.
М а к б е т
(на бік)
Хай буде те, що буде!
Перебігу подій не змінять люди.
Б а н к о
Макбете, ми чекаємо на тебе.
М а к б е т
Пробачте, друзі.
Відгуки про книгу Макбет (переклад О. Грязнова) - Шекспір Вільям (0)