З "Життя людей" - Моруа Андре
Чому ж дві перші касти годують та одягають третю? Для мене це залишається неясним. Мій учень Е.Х.33 написав цікаву дисертацію, в якій пробує довести, що подібна терпимість роз'яснюється сексуальними особливостями мешканців Землі. Він стверджує, що ночами, коли представники вищої касти збираються на святечка, робітники юрмляться біля входів до гнізд, де це відбувається, аби помилуватися напівголими самками. Згідно цієї теорії, нижчі касти отримують таким чином естетичну компенсацію за свої жертви. Ця гіпотеза дається мені доволі дотепною, але вона недостатньо обґрунтована, аби я міг її сприйняти.
Зі свого боку, я вважаю, що роз'яснення скоріше треба шукати у вражаючій дурості землян. Пробувати зрозуміти їхню поведінку виходячи з нашої ураніанської логіки було б цілковитим безглуздям. Цей шлях хибний, наперед хибний. Землянин не керується розумом. Він підпорядковується неусвідомленим спонуканням: не обирає, що йому робити, а безвільно лине за течією чи, вірніше, нестримно ковзає вниз похилою площиною до своєї неминучої загибелі. Я потішався, спостерігаючи за окремими особинами, для яких любовні функції, вочевидь, були основним життєвим стимулом. Самець розпочинав із завоювання самки, звалюючи на себе турботу про неї, про дитинчат та гніздо. Але, видно, йому було замало цієї мороки, і він пускався на пошуки нової подруги, для якої будував нове гніздо. Водночас любовні зв'язки приводили нещасну тварину до постійних зштовхувань з оточуючими. Але для самця усе це нічого не означало, з незліченних халеп він не робив жодних висновків і кидався сторчголов до усе нових та нових авантюр, при чому не стаючи раз від разу розумнішим.
Одним з найвражаючих доводів абсолютної нездатності мешканців Землі враховувати уроки минулого я знайшов, спостерігаючи за жахливими битвами поміж особинами однакового виду. На Урані сама думка про те, що одна група ураніан може напасти на іншу, осипаючи її метальним знаряддям або пробуючи умертвити її отруйними газами, здалася б дикою.
Але саме так відбувається на Землі. Впродовж декількох земних років я стежив, як великі скупчення землян б'ються поміж собою то в одному, то в іншому районі планети. Іноді вони б'ються у відкриту, іноді зариваються в землю й намагаються зі своїх нір зруйнувати супротивні нори, осипаючи їх шматками металу, а іноді приробляють собі рудиментарні крила, аби вражати ворога згори. Зауважте, що ті, котрі захищаються, відповідають тим, які нападають, тим самим. Виходить відразливе й безглузде бойовисько. Сцени бійок, які ми спостерігали, такі жахливі, що, якби в цих створінь була хоча б якась початкова пам'ять, вони б не застосовували подібні методи, певною мірою, допоки не зміниться декілька поколінь. Одначе навіть впродовж короткого життя одного покоління ті ж самі особини, як ми впевнилися, знову й знову беруть участь в божевільних та смертовбивчих бійках.
Ще одним дивовижним прикладом рабської залежності землян від інстинктів може слугувати відзначене нами затяте прагнення відновлювати "людські мурашники" в певних точках планети, де вони заздалегідь приречені на руйнування. Зокрема, я уважно спостерігав, як на одному густозаселеному острові впродовж восьми людських років усі гнізда тричі руйнувалися в результаті струсів земної кори. Для будь-якої розумної істоти було б цілком очевидним, що мешканці цього острова мають переселитися. Але земні тварини цього не роблять. Навпаки, наче виконуючи якийсь ритуал, вони збирають ті ж самі шматки металу й деревини та й ретельно відновлюють свій "мурашник", який невдовзі буде знову зруйнований.
Але дозвольте, можуть зауважити мої опоненти, якою б абсурдною не здавалася мета, що її прагнуть мешканці Землі, їхню діяльність можна назвати цілеспрямованою, а це свідчить про якусь силу, що керує ними і якою може бути лише розум.
І знову ті, хто так думає, помиляються! Метушня землян, розбурханих землетрусом, як я зазначив, нагадує рух молекул в газоподібному середовищі. Якщо простежити за кожною такою молекулою окремо, то виявиться, що вона рухається за дуже складною та примхливою траєкторією, одначе сукупність багатьох молекул зводе рух усього середовища до найпростіших елементів. Точно так само, як ми зруйнуємо "людський мурашник", тисячі комах почнуть зіштовхуватися одна з одною, заважати одна одній, виявляючи всі ознаки безладної метушні, і тим не менше за деякий час "мурашник" виявляється відбудованим наново.
От що уявляє собою так званий інтелект людей, який останнім часом стало модним порівнювати з розумом ураніан! Але мода минає, а факти залишаються — факти, що підтверджують старі добрі істини про неповторність ураніанської душі та вибране призначення нашої раси. Зі свого боку, я буду щасливий, якщо мої скромні та обережні експерименти допоможуть розвіяти згубні хибні думки й поставлять земних комах на те місце, яке вони й мають займати в ряду живих істот. Звісно, вони дуже цікаві й гідні ретельного вивчення, одначе наївність та непослідовність їхньої поведінки мають слугувати для нас постійним нагадуванням про те, наскільки непрохідним є провалля, що відокремлює тваринні інстинкти від ураніанського розуму.
Смерть А.Е.17
На щастя для себе, А.Е.17 не дожив до встановлення дипломатичних відносин між Землею та Ураном, коли факти перекреслили працю всього його життя. До кінця своїх днів він користувався пошаною та повагою. Це був пересічний добрий ураніанин, що втрачав витримку лише тоді, коли йому заперечували. Для нас цікаво зазначити ще одну деталь: на цоколі пам'ятника, спорудженого на його честь на Урані, викарбуваний барельєф — точна копія телефотографії, що зображує людський натовп. В глибині зображення майже безпомилково вгадується перспектива — нью-йоркська П'ята авеню.
