Ахарняни - Арістофан

справи.
АНТИСТРОФА VI
Друга половина хору
940 Та хто схотів би для потреб
Тримати дома цей горщок,
що день і ніч
Тріщить, не зна спокою?
Дікеополь
(закінчивши пакувати)
Та витривалий він зате:
сюди-туди кружи-верти.
Не лусне він,
Хоч став уверх ногами.
Друга половина хору
Оце так упаковка!
Бeотієць
Я зароблю не мало. [66]
Друга половина хору
Ну й на здоров'я, гостю наш!
Бери його — й щаслива путь.
"о Неси його,
Куди провадять очі.
Дікеополь
Запакував паршивця. Фу, аж піт пройняв!
Бери вже, беотійцю, той горщок собі.
Бeотієць
Підстав-но спину під вантаж, Ісменію.
Дікеополь
Нестимеш обережно, хоч і ноша ця —
Не варта й жмуту клоччя, але все-таки
Хоч тим примітна, що тим разом зиск якийсь
Людині буде навіть... від донощика.
Беотієць виходить.
ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ
Вбігає слуга Ламах а.
Слуга Ламаха
А де хазяїн?
Дікеополь
Я ось тут. Чого тобі?
Слуга Ламаха
960 Для узливання Ламах наказав мені
На драхму в тебе закупити рябчиків,
На три — вугрів копайських, то прошу тебе...
Дікеополь
Який ще Ламах захотів тих ласощів?
Слуга Ламаха
Страшний: Горгона люта на щиті його,
А на шоломі — три хвостища-китиці. [67]
Дікеополь
Хоч би й щита заставив, не продам йому;
Над воблою хвостищем хай помахує.
(Показуючи на батоги).
А крик учиниш, — ось наглядачі мої.
(Бере закуплені товари).
Ну що ж, іду я. Бач, куріпки, рябчики
970 Мене обсіли. Чим погані китиці?
(Виходить).
СТРОФА VII
Перша половина хору
Гей, поглянь,
місто все,
Глянь-но ти на мужа того,
Хитрого-премудрого:
Лиш собі мир уклавши,
різними товарами торгує він.
І придбав-закупив
те, без чого дім — не дім:
Посуд, хліб,
ще й до хліба.
Провідця першої половини
хору
Блага всі самі собою радо йдуть йому до рук.
Ні, війни я вже ніколи в свою хату не пущу.
За моїм столом, розлігшись, не співати більше їй,
980 Сивій злюці, на підпитку пісню про Гармодія.
В дім щасливий і заможний увірвавшися, вона
Все і трощить, і плюндрує, все вверх дном переверта,
Громить, нищить, шаленіє. А коли порадиш їй:
Ляж, спочинь, вина старого мирний келих ти пригуб, —
Ще лютіше бешкетує, палить огорожі нам,
Чавить грона виноградні, топче, клята, геть усе.
АНТИСТРОФА VII
Друга половина хору
Гляньте ви,
Гордо як
він до столу он сідає, [68]
стравами пишаючись.
Пір'я птиць, знак достатку,
купами зсипає за порогом він.
Посестро-подруго
Афродіти і Харіт,
злинь до нас,
мила Згодо!
Провідця другої половини
хору
990 О як довго, ясночола, уникала ти мене!
Я не знаю, як це досі нас Ерот не поєднав,
Хлопчик, наче на малюнку, ще й з віночком круг чола?
Може, я тобі не пара, може, надто вже старий?
Та, коли моєю будеш, — три дарунки дам тобі:
Виноградом для початку гарну площу засаджу,
А тоді її у коло візьмуть смокви молоді.
Ну і знову підуть лози — все старому по плечу!
І, нарешті, все оточить ряд оливкових дерев,
Щоб, коли настане місяць, тіло змащували ми.
ЕПІСОДІЙ СЬОМИЙ
Окличник
1000 Народе, слухай! Нині з діда-прадіда
Всі п'ють під звуки трубні. Переможцеві —
Роздутий міх, як пузо Ктесіфонтове.
Дікеополь виходить з дому.
Агей, жінки і діти, чи не чуєте —
Трубив окличник. Що, позакладало вам?
Варіть, зайців білуйте, смажте рябчиків,
Місіть, саджайте і вінки несіть сюди.
Рожен подай-но, хай дроздів насмажу я.
СТРОФА VIII
Перша половина хору
Твій розум мати я б хотів,
А ще скоріше б я засів
1010 За стіл твій, чоловіче. [69]
Дікеополь
А як побачите дроздів,
Підсмажених, рум'яних?..
Перша половина хору
Ти і тепер, як завжди, прав.
Дікеополь
Роздмухайте багаття!
Перша половина хору
Дивись, як варить він обід, —
Усе як треба, все як слід, —
Майстерно куховарить.
Входить селянин.
Селянин
Ох, бідний я!
Дікеополь
Геракле, хто це йде сюди?
Селянин
Та чоловік нещасний.
Дікеополь
Ну, то геть звідсіль!
Селянин
1020 о любий мій, у тебе, тільки в тебе мир,
Мені хоч трохи, хоч на кілька літ надлий.
Дікеополь
А що з тобою?
Селянин
Ох, волів позбувся я!
Дікеополь
Та як?
Селянин
З-під Філи беотійці викрали... [70]
Дікеополь
І все ще походжаєш в білім одязі?
Селянин
Волів моїх рогатих, годувальників...
О лихо, лихо!
Дікеополь
Але я до чого тут?
Селянин
Я очі всі за ними, бідний, виплакав.
Отож коли Деркета з Філи жаль тобі, —
Закапай очі миром, бо й не бачу вже.
Дікеополь
юзо тра відчепись од мене, я ж не лікар тут!
Селянин
Закапай, милий, може, знайду воликів.
Дікеополь
Не буде діла. Йди канюч до Піттала.
Селянин
Одну хоч краплю в цю пляшчину, любий мій,
Одну-єдину краплю капни, змилуйся.
Дікеополь
Ні краплі! Забирайся, поки добрий я!
Селянин
О я нещасний! О робочі волики!
АНТИСТРОФА VIII
Друга половина хору
Він миром ласує один,
Мов нектаром, і більш ні з ким
Не думає ділитись.
Дікеополь
Полийте медом цей пиріг
І скумбрію засмажте. [71]
Друга половина хору
Послухай, що за гамір там.
Дікеополь
Вугрі — на сковорідку!
Друга половина хору
Вже слинка котиться мені.
Сусідам грає в животі
Від слів тих милозвучних.
Дікеополь
(до раба)
Пильнуй вугрів, хай добре зарум'яняться.
ЕПІСОДІЙ ВОСЬМИЙ
Входять дружка жениха й подруга молодої.
Дружка
Гей, Дікеополе!
Дікеополь
Ну хто там ще приліз?
Дружка
Жених для тебе зі стола весільного
1050 Прислав печеню.
Дікеополь
Молодець, хвалю таких.
Дружка
Тебе ж натомість просить — у пляшчину ту
Надлити миру, бач, не до війни йому.
Коли під боком жінка та й гаряча ще.
Дікеополь
Не хочу того м'яса, миру теж не дам:
Йому ціни немає, не торгую ним.
А хто ця друга? [72]
Дружка
Молодої подруга.
їй молода веліла щось шепнуть тобі.
Дікеополь
Ну-ну, розказуй.
Та шепче йому на вухо.
Тьху ти, згинеш зо сміху:
Вона прохання має, радше вимогу,
1060 щоб жениха знаряддя їй зоставили.
(До раба).
Подай-но мого миру — тільки їй наллю:
Те, що на світі війни, — не жінок вина.
Давай пляшчину, жінко, та затям лише,
Як уживати миру: молодій скажи,
Коли в похід заграють, жениху тоді
Хай миром те помаже, що потрібно їй.
(До раба).
Мир віднеси вже. А тепер черпак подай:
Пора поналивати вже ті келихи
ЕПІСОДІЙ ДЕВ'ЯТИЙ
Корифей
Насуплений, сердитий хтось біжить сюди.
1070 Якусь погану, певно, вістку вчуємо.
Вбігає окличник.
Окличник
Війна, походи, і страхи, і Ламахи!
Ламах виходить з дому.
Ламах
Це хто кричить близь дому мідносяйного?
Окличник
Вожді велять, щоб нині ти в похід рушав
І то негайно, з вершниками й пішими,
І став на чати в сніговій ущелині,
Бо їм шепнули, що якісь розбійники
З Беотії грозять нам саме в свято це. [73]
Дікеополь
Вожді славетні не умом, а кількістю!
Ламах
Пропало моє свято і бенкет пропав!
Дікеополь
1080 рушай; походе Ламахо-прославлений!
Ламах
То що за кара! Знову з мене кпиш собі?
(Замахується на Дікеополя).
Той бере в кожну руку по два пташиних крильця.
Дікеополь
З чотирикрилим Геріоном бій ведеш?
Ламах
Гай-гай! Ото вже вісник нині засмутив мене!
Дікеополь
Гай-гай, але й мені вже вісник вість несе!
Вбігає вісник.
Вісник
Йди на бенкет негайно, Дікеополе!
Бери корзину, не забудь і глек з вином.
Жрець Діоніса каже привести тебе
І то негайно: ти бенкет затримуєш.
Так поспішай же. Там давно готове все:
1090 Столи, стільці, підстилки, подушки м'які,
Олії і повії, квіти й ласощі.
Булки, варення, паляниці, пірники,
І танцюристки, й пісеньки Гармодія.
Біжи, біжи щодуху!
Ламах
Не щастить мені!
Дікеополь
Зате ось щит у тебе, ще й з Горгоною.
(До раба).
А зачини-но двері. Час обідати. [74]
Ламах
Мішок похідний, рабе, принеси мені.
Дікеополь
А ти корзину, рабе, принеси мені.
Раби Ламаха, Дікеополя вбігають у дім і
повертаються з вантажем.
Ламах
Мені ще солі-кмину й часнику подай.
Дікеополь
1100 Мені дай шинку, бо часник приївсь мені.
Ламах
А ще сухої риби в листі фіговім.
Дікеополь
Мені — свинини кусень, я підсмажу там.
Ламах
Мені ще до шолому дві пір'їни дай.
Дікеополь
Мені — дроздів печених, ну і рябчиків.
Ламах
Красиве білосніжне пір'я струсьове!
Дікеополь
Красиве та рум'яне м'ясо рябчика!
Ламах
Не смій з моєї зброї насміхатися!
Дікеополь
А ти не смій дроздами любуватися!
Ламах
Подай і піхви для моєї китиці!
Дікеополь
1110 Для мене — заячини миску винеси. [75]
Ламах
А що, як міль поїла пір'я струсьове?
Дікеополь
А що, як до обіду з'їсти рябчика?
Ламах
Мене перекривляти смієш, Ламаха!
Дікеополь
Ну що ти, що ти! Ми з рабом поспорили:
Чи сарана смачніша, а чи рябчики.
(До раба, вказуючи на Ламаха).
Давай його спитаєм, він розсудить нас.
Ламах
Ти що, глузуєш?
Дікеополь
(до раба)
Сарани прихильник він.
Ламах
Гей, рабе, спис із дому ти неси сюди!
Дікеополь
Гей, рабе, кишку з кухні ти тягни сюди!
Ламах
1120 Зі списа зніму піхви.'
(До раба).
Помагай мені!
Дікеополь
(до раба)
І ти берись за кишку. Натягай її!
Ламах
А для щита підставку, рабе, винеси.
Дікеополь
Мені ж печеню на підносі винеси. [76]
Ламах
Дай щит горгоноверхий, загартований.
Дікеополь
Пиріг дай сироверхий, зарум'янений.
Ламах
Від жартів тих вже нудно людям робиться.
Дікеополь
Від пирога вже слинка людям котиться.
Ламах
Налий олії.
Раб поливає щит олією.
Бачу, наче в дзеркалі,
Старого, що плаксиво під батіг іде.
Дікеополь
1130 Налий-но меду.
Раб наливає мед у кухоль.
Бачу я: старий отой
У пику плюнув Ламаху з Горгоною.
Ламах
Неси сюди мій панцир, міцно кований.
Дікеополь
Готуй для мене келих — ним озброюся.
Ламах
Я ворогів у ньому нині битиму.
Дікеополь
Навперегони з нього нині питиму.
Ламах
І до щита підставку прив'яжи мені.
Дікеополь
А ти в корзину пірник уложи мені. [77]
Ламах
Беру я міх похідний і крокую вже.
Дікеополь
А я на плечі тільки плащ накину ще.
Ламах
1140 Ти щит бери, хлопчино, та й рушаємо.
Ще й сніг пішов. Прокляття! Ну й намокнемось!
Дікеополь
А ти бери корзину. Ну й насмокчемось!
Розходяться.
Корифей
Хай в щасливу годину рушає похід.
Але й різні шляхи ви обрали собі!
Тому — пити-гуляти, ввінчавши чоло,
А тобі — замерзати на чатах вночі,
а йому у той час —
Умлівати від любощів аж до зорі
З молодим прехорошим дівчатком.
СТРОФА IX
Перша половина хору
Хай Антімах,
син слинтяя,
горе-поет,
1150 Кепських пісень писака,
згине, скона,
Словом, нехай
Зевс його сам скарає.
Хором було
він керував
та й не вгостив
Нас, а прогнав, голодних.
Хотів би я, щоб перед ним,
Голодним, виплигнув з води
Вугор у саму миску, вже засмажений,
Та тільки руку як простягне він —
Хай пес вугра
1160 Забере — і драла. [78]
АНТИСТРОФА IX
Друга половина хору
Ось йому ця
помста одна,
Друга ж його
Хай уночі спіткає!
Йтиме назад
з кінних змагань,
Ледве живий, спітнілий, —
Саме тоді
П'яний Орест
Каменем хай
В пику йому затопить.
1170 За каменем нагнувшись, він
нехай наосліп зачерпне
Добрячу жменю з купки ще тепленької,
Тим "каменем" в Ореста кинувши,
Хай схибить він
і в Кратіна влучить.
ЕПІСОДІЙ ДЕСЯТИЙ
Вбігає слуга Ламаха.
Слуга Ламаха
Гей, хто там, хто там дома, слуги Ламаха!
Води, води нагрійте в баняку якім,
Готуйте мазі, полотно нарізуйте,
Скубіть овечу вовну, наготуйте ще
Тугих пов'язок: Ламах через рів стрибав
Та й на кола наткнувся, й ногу вивихнув,
1180 І головою вдарився об камінь він,
Аж від щита Горгона відвалилася.
А ще коли побачив, що на камені —
Й перо його найкраще, заволав герой:
"О сонце славне, світе мій! Востаннє вже
Вас бачу нині.