Ахарняни - Арістофан

Арістофан
Ахарняни
Переклад Андрія Содомори

ДІЙОВІ ОСОБИ
Дікеополь, хлібороб.
Амфітей.
Окличних.
Афінські посли.
Лже-Артаб, посланець перського володаря.
Теор, посол.
Хор старих ахарнян.
Дочка Дікеополя.
Слуга Евріпіда.
Евріпід.
Ламах, воєначальник.
Мегарець.
Дві дочки мегарця.
Донощик.
Беотієць.
Нікарх, другий донощик.
Слуга Ламах а.
Селянин.
Дружка молодого.
Вісник.
Особи без слів:
посли, євнухи,
фракійські найманці,
жінка Дікеополя,
подруга молодої,
раби, танцюристки, флейтисти.
ПРОЛОГ
Дія відбувається на Пніксі, площі для народних зборів.
Першим входить селянин Дікеополь.
Дікеополь
Не раз, бувало, смуток дошкуляв мені.
Щось раз, од сили двічі — радість трапилась.
А прикрощами в очі, мов піском мело.
Стривай, коли ж то й справді я веселим був?
Ага, згадалось: ще тоді, як виблюнув
Клеон наш п'ять талантів. То-то втішивсь я!
їй-богу, як ніколи. Тож за подвиг цей,
Еллади гідний, полюбив я вершників.
Зате пройнявся гнівом по-трагічному,
10 Коли, розкривши рота, я Есхіла ждав,
А вчув: "О Теогніде, ти свій хор веди!"
Тоді-то, пам'ятаю, аж трясло мене.
Та вже як після Мосха Дексітей заграв
На флейті беотійській — вдруге рад я був.
Недавно ж мало шиї не скрутив собі,
Коли Херід-співака наче з шкури ліз.
А все ж, відколи милом я вмиватись став,
Ніщо, повірте, в очі не в'їдалось так,
Як той Пнікс безлюдний, хоч і мав би він
Кишіти людом у ту пору вранішню.
На площі галас. Од шнура червоного
Усяк свій бік рятує. Метушня кругом. [21]
Не видно лиш пританів: може, сплять іще.
А потім, мов шалені, ринуть купами,
Вовтузяться, штовхають один одного,
Щоб сісти в першій лаві. А на мир тоді
Начхати їм. О місто, де рятунок твій?
А я тут — спозаранку. Сам-самісінький.
Сиджу, мов дурень: звісна річ, нудьга бере.
30 Соплю, верчусь, гикаю, волоска скубну,
Про щось міркую, щось там підраховую.
Думками ж я — на полі. Спраглий спокою,
Клену те місто, мрію про село своє.
Там гендляра не чути: "Ось вугілля вам!",
"Кому олії, оцту?" — бо й купців нема:
Що треба, те й беруть там, не купуючи.
Ото рішив я нині, як ішов сюди,
Заткати рота всякому промовцеві,
Як тільки не про мир він говоритиме.
40 Та ось притани, опівденні птиці, йдуть.
А що, чи не казав я? Глянь, як кожен з них
До перших лав одразу проривається.
Окличник
Вперед проходьте!
Проходьте всі на площу, де посвячено!
Вбігає Амфітей.
Амфітей
Вже почалося?
Окличник
Хто промовить?
Амфітей
Я б хотів!
Окличник
Ти хто?
Амфітей
Звусь Амфітеєм.
Окличник
Ну й оказія!
Ти бог, виходить? [22]
Амфітей
Амфітей, Деметри син
І Тріптолема, сина мав, Келеєм звавсь.
Келей той, дід мій, в парі з Фенаретою
50 Лікіна породили. Я ж — Лікіна син.
Тому всевишні лиш мені довірили
Зі Спартою миритись... Але й богові
Здались би гроші, на дорогу, їх, однак,
Не видають притани.
Окличник
Ну ж бо, лучники!
Амфітей
Келею, Тріптолеме, поможіть мені!
Вартові проганяють Амфітея.
Дікеополь
Притани, цим ви кривду зборам чините.
Нащо того прогнали, хто нам мир хотів
Укласти, а щити всі — на стіну прибить!
Окличник
Сиди-но мовчки!
Дікеополь
Далебі, кричатиму,
60 Аж поки справи миру не порушите.
Окличник
Посли вже повернулись од володаря.
Дікеополь
Володаря? Якого? Хай їм грець усім —
Отим послам-хвалькам-базікам-павичам!
Окличник
Замовч!
Входять посли.
Дікеополь
Ну й нарядились! От так Персія! [23]
Посол
Ви нас було послали до володаря,
За Евтімена-архонта, з оплатою
Дві драхми денно...
Дікеополь
Кляті, все процвиндрили!
Посол
Було нам важко на полях Каістрія,
Під тінню балдахінів знемагали ми,
70 Обклавшись подушками, натрясло ж таки
На колісницях.
Дікеополь
Ну, а я лежав собі
Під насипом у смітті та й біди не знав.
Посол
В гостях ми вина різні хоч-не-хоч пили,
Незмішані, солодкі; кухлі ж сяяли
І склом... і злотом...
Дікеополь
Гей, Афіни, чуєте?
Посли ці туполобі вас на глум беруть.
Посол
Того лиш за людину мають варвари,
Хто їсть і п'є без міри, той в пошані там.
Дікеополь
(вбік)
У нас же — товстозаді та розпусники.
Посол
80 По трьох роках прийшли ми до володаря,
Та він із військом по потребі вирушив
На злотоверхі гори й вісім місяців
Сидів там гордо...
Дікеополь
Й підтиравсь не кваплячись? [24]
Посол
Аж повня заясніла, він тоді лише
Додому повернувся і запечених
Биків на стіл подав нам.
Дікеополь
Що? Запечених...
Биків? Та хто видав це? Ну й брехун же ти!
Посол
А ще дали нам птицю, в разів зо три щось
Жирнішу, ніж Клеонім, — півнем звуть її.
Дікеополь
90 Тому ти на дві драхми так розпіявся.
Посол
Ми нині Лже-Артаба привели до вас,
Цареве око.
Дікеополь
Хай би ворон виклював
Це царське око і посольське теж при нім!
Окличник
Цареве око.
Входить Лже-Артаб в оточенні євнухів.
Дікеополь
О Геракле, владарю!
Мов корабель той суне... Що ж ти око те
Так вирячив, чи, може, мис обходячи,
Пливеш у гавань? Замість вій — шнури висять.
Посол
Скажи-но, Лже-Артабе, що афінянам
Володар твій сьогодні сповістить велів?
Лже-Артаб
І артамане Ксаркса сатра артана.
Посол
Второпали щось? [25]
Дікеополь
Я — анічогісінько.
Посол
Послав для вас володар, — каже, — золото.
(До Лже-Артаба).
Чіткіше вимов, щоб почули: "зо-ло-то".
Лже-Артаб
Не вам, іонай товстозаді, золото!
Дікеополь
Тепер дібрав, прокляття!
Посол
Ну, так що сказав?
Дікеополь
Що ми роззяви, дурні товстозаді ми,
Коли й насправді вірим у те золото.
Посол
Але ж про повні скрині, чув я, мова йшла.
Дікеополь
Які ще скрині? Що верзеш ти, йолопе?
110 Я сам поговорю з ним... Ти йди геть звідсіль!
(До Лже-Артаба).
Ану кажи, лиш ясно, та брехать не смій,
Бо пику розмалюю! То пришле чи ні
Нам золото в дарунок повелитель ваш?
Лже-Артаб заперечливо хитає головою.
Невже посли-паскуди обманули нас?
Лже-Артаб і євнухи ствердно кивають головами.
Поглянь, он ті кивнули, наче елліни!
Тутешні, певно. Гей, чи не Клісфен, бува,
Оцей ось євнух? Він, їй-богу! Знаю я
Того поганця: це ж синок Сібертія!
Розпуснику плюгавий з задом голеним,
120 Погана мавпо, ти ще смієш євнухом
З такою бородою прикидатися?
А хто цей другий? На Стратона схожий він. [26]
Окличник
Сиди-но мовчки!
До Пританеї збори вже запрошують
Цареве око.
Посли і Лже-Артаб виходять.
Дікеополь
Ну, тепер хоч вішайся!
Щоб я, немов на муках, на камінні тім
Просидів хтозна-доки, а там питимуть?
Ну, ні вже, дзуськи! Діло намічається.
Лиш Амфітей пропав десь...
Вбігає Амфітей.
Тут я, тутечки.
Дікеополь
130 Ось вісім драхм тут маєш. Уклади за них
Для мене, і для жінки, й для дітей моїх —
Та більше ні для кого — мир зі Спартою.
А ви в послів тут бавтесь або ґав ловіть.
Амфітей виходить.
Окличник
Посол Сіталка хай промовить!
Входить Теор.
Теор
Я посол!
Дікеополь
Ось ще один базіка до промови став.
Теор
Не пробули б ми довго так у Фракії...
Дікеополь
(сам до себе)
Коли б вам не платили грошенят за це.
Теор
Та Фракію снігами геть засипало,
Й позамерзали ріки. Це тоді було,
Коли в театрі Теогнід змагався тут.
А ми з Сіталком день при дні пили собі. [27]
За вас, до речі, — і в вогонь, і в воду він.
Ще й стіни в себе геть усі посписував
У знак любові: "Молодці афіняни".
А син його, недавно з ласки нашої
Афінянином ставши, забажав собі
Ковбас аттичних, тож просив у батенька
Допомогти вітчизні, й той під мухою
Дав слово надіслать вам стільки воїнів,
150 Що скажете: не військо — сарана повзе.
Дікеополь
Хоч ріж мене на місці, — не повірю в те.
Брехня, та й годі!.. Окрім сарани хіба.
Тeор
Щонайгрізніше плем'я, слава Фракії
Прийшло вам на підмогу.
Дікеополь
Ясно, ясно вже.
Окличник
Сюди, фракійці, нездоланне воїнство!
Входять фракійці.
Дікеополь
Це що за лихо?
Тeор
Одоманти, воїни.
Дікеополь
Які ще одоманти? Чи не ти, бува,
Те військо нижче пупа обчикрижив так?
Тeор
Пусте! Ви дайте денно зо дві драхми їм —
160 І сараною вкриють всю Беотію.
Дікеополь
Кому дві драхми денно? Голопуцькам тим?
Ото вже застогнав би корабельний люд,
Афін опора!
Фракійці тим часом крадуть у нього часник.
Ой-ой-ой! Ой лишенько! [28]
Амфітей
Приніс, аякже, три сорти для вибору.
Надпий собі спочатку п'ятирічного.
Дікеополь надпиває з першої пляшки.
Дікеополь
Тьху!
Амфітей
Що, не до вподоби?
Дікеополь
Поганенький щось:
190 Смердить смолою, кораблями свіжими.
Амфітей
Запий десятирічним, чей смачніший він.
Дікеополь надпиває з другої пляшки.
Дікеополь
І цей не кращий: віддає посольствами —
Застоявсь, певне, як і ті союзники.
Амфітей
Тепер візьмися до тридцятирічного
На морі й суходолі.
Дікеополь п'є з третьої пляшки.
Дікеополь
Діонісе мій!
Нектару запах чую, смак амбросії!
Не тхне пайком триденним і не булькає,
А так і каже: "Йди, куди бажання є".
Його приймаю, узливаю, п'ю його,
гоо Начхавши на ахарнян. Хай їм грець усім!
І йду вже, вільний, не на війни, злигодні,
А в поле, святкувати Діонісії.
(Виходить).
Амфітей
Я ж від ахарнян далі утікатиму.
(Втікає). [30]
ПАРОД
Вулиця в Афінах. Вбігають розгнівані старі ахарняни.
СТРОФА І
Провідця першої половини хору
Гей, біжи за ним, хто може, в перехожого питай,
Чи не бачив, чи не знає, де втікач — найти його
Нам для міста конче треба, гей, скажіть,
скажіть мені.
Де подівсь той мироносець, у який він бік шмигнув?
Перша половина хору
Зник з очей
той втікач!
Слід простиг. Ой, біда!
210 Вік не той,
сил нема.
В молодості вихором з кошем вугілля,
Повним вщерть,
так я біг,
Так я мчав,
що й Фаіл-
Скороход
порожнем
Не встигав,
Ледве плівсь.
Зникнути тоді вже мироносець не зумів би, звісно.
Легко та безкарно так, їй-богу, не ушився б він.
АНТИСТРОФА І
Провідця другої половини хору
А тепер, коли у мене, бач, коліна вже тремтять
220 І підкошуються ноги в Лакратіда-дідуся, —
Дременув, але догнати мусимо його, щоб він,
Втікши, з нас, ахарнян літніх, не глумився опісля.
Перша половина хору
Зевсе наш
і боги!
Лиходій
підлий цей [31]
Тайкома
мир уклав
З ворогом! До нього пломенію гнівом.
Він мені
дасть одвіт
За поля,
Стоптані,
230 Спалені:
гострий кіл
Вб'ю йому
в тіло я!
Помсти не уникне цей злочинець,
щоб не думав більше
Наші виноградники витоптувати, нищити.
Провідця першої половини хору
То в погоню, з пильним оком, з каменюкою в руці
З краю в край біжіть, аж поки не піймається втікач!
А тоді вже каменюки і кийки пускайте в хід!
Дікеополь
(за сценою)
Тихо! Всі благоговійте!
Провідця другої половини хору
Гей, тихіше! Чи не чули? Вже почав
молитву хтось.
Ось він, той, кого шукаєм! Гей, з дороги всі, сюди!
240 Глянь, він близько вже.