Куть-кутько - Пеннак Даніель

Сонце сідало. Усі намагалися не дивитися на ворота, які от-от розчахнуться.

XII

РАК, РЕДЬКА І СОНЕЧКО

Назавтра, справді, прийшли по Гугнявого. З десяток хазяїв мало не побилися. Одні казали, що вони були першими, інші, що вони. Добре, хоч до бійки^не дійшло.

Потім знову запала тиша. І чекання. Копиця і Песик сиділи в клітці третього дня. Вони просиділи в ній увесь день. Сонце зайшло, і згасла остання надія.

— Час показати, що ти хоробрий, — наставляв Копиця.

— Еге, — відказав Песик, — і присунувся ближче до густого кучерявого хутра.

Ворог:. р