Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

V, 346-358).
136. Гарізенда — похила вежа в Болоньї, побудована в 1110 р. Коли хмари біжать назустріч її нахилу, то тому, хто на неї дивиться знизу, здається, що вежа падає на нього.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
Коло дев 'яте. — Коціт. — Обманщики тих, що довірились їм. —
Перший пояс (Каїна). — Зрадники рідних. — Другий пояс (Антенора). —
Зрадники батьківщини і однодумців
11. Амфіон, ставши царем у Фівах, оточив муром нижнє місто, причому камені, під звуки його ліри, самі спускалися з гори й лягали один на один (грецька міфологія).
16. Коли ми опинилися на дні... — Дном криниці, що її охороняють гіганти, служить крижане озеро Коціт, в якому карають зрадників, що обманули тих, хто їм довірився. Це — останнє коло Пекла, поділене, без видимих меж, на чотири концентричних пояси. Перший пояс зветься Каїна, за ім'ям біблійного братовбивці. Тут карають зрадників рідних. Вони по шию занурені в лід, обличчям донизу.
20. Не йди по головах... — по двох братах, графах Мангона, або, може, взагалі по караних тут грішниках.
27. Танаїс — грецька назва ріки Дону.
28. Тамберник (Таберник) — назва гори. Старі коментатори вказують, що вона стоїть у Славонїї. Може, це Фрушка Гора поблизу міста Товарника.
29. П'єтрапана (нині Панія) — найвища гора в Апуанських Альпах, між ріками Серкйо і Магра, в Тоскані.
41. Побачив я дві тіні... — тобто тих "злощасних братів", один з яких тільки що покликав Данте. Це, як повідомляє їх сусіда, — брати Алес-сандро і Наполеоне дельї Альберті, графи Мангона,' сини Альберто, які володіли в кінці ХНІ ст. замками в долині ріки Бізанціо (Бізанцьо), що впадає в Арно. Взаємна ворожнеча довела їх до того, що вони вбили один одного.
52. А інший... — Це Камічон де Пацці.
61. Ні той, кому пробив... — як розповідає роман про Ланчелота (П. V, 128), король Артур, дізнавшись про зраду свого сина Мордрека, проколов його списом наскрізь так, що через рану проникало сонячне проміння, і сама тінь його стала проколотою. Помираючи, Мордрек встиг смертельно поранити Артура.
63. Фокачча деї Канчельєрі — пістойєць, зрадницьки вбив двох своїх родичів.
65-66. Сассоль Маскероні, флорентієць, забив свого племінника, щоб заволодіти спадщиною. Вбивцю катали в бочці, утиканій гвіздками, і стратили. Про це говорили по всій Тоскані.
68. Камічон де Пацці — зрадницьки забив свого родича, об'їжджаючи з ним верхи їх спільні володіння.
69. Карлін — Карлінопа Пацці, родич Камічона. Коли в 1302 р. флорентійські "чорні" облягли замок П'янтравіньє, де ще тримались вигнані з Флоренції "білі", Карліно за гроші віддав замок до рук "чорних", і багато хто з "білих" був убитий, в тому числі два його родичі.
70. Я тисячі тих бачив... — Тут починається другий пояс дев'ятого кола — Антенора, — де караються зрадники батьківщини і однодумців. Вони, як і грішники Каїни, вмерзли в лід по шию, і обличчя їх також обернені вниз, але ще більше спотворені холодом. Цей пояс названо за ім'ям троянського вождя Антенора, якого післягомерівська легенда змальовувала зрадником.
73-74. Чим більше наближалися... — тобто до середини Пекла, центру всесвіту.
78-81. Торкнувся враз я одного виска. — Це Бокка дельї Абаті. В бою біля Монтаперті Бокка, зрадник-гвельф, відрубав руку прапороносцеві флорентійської кінноти, що привело до замішання в рядах гвельфів і до їх розгрому.
94. Я хочу навпаки. — Зрадники хочуть, шоб пам'ять про них зникла серед живих. Інші грішники просять Данте згадати про них на землі (П. VI, 88-90; XIII, 76-78; XV, 119-120; XVI, 85).
116. Двера злий — Бозо да Двера. В 1265 р. гібелінська ліга доручила йому заступити біля Парми дорогу французькому війську, що йшло в Рим до Карла І Анжуйського, який готувався воювати а Манфредом. Але Двера, підкуплений "французькою грошвою" і до того ж присвоївши собі гроші, одержані ним від Манфреда, пропустив французів на південь.
119. Джанні Сольданьєр — знатний флорентієць, гібелін. У 1266 р. зрадив своїх однодумців і очолив рух, що привів до торжества гвельфів.
Беккерія — Тезавро деї Беккерія, родом з Павії, абат монастиря Вал-ломбрози, папський легат у Флоренції. Після вигнання гібелінів у 1258р. флорентійські гвельфи звинуватили його в намірі віддати місто до рук гібелінів і відтяли йому голову.
121. Ганелон — рицар-зрадник, з вини якого Роланд загинув з усім своїм військом.
122. До того, хто болонцям ключ одніс... — До Тебальделло деї Дзам-бразі, фаентинця. У 1280 р. хтось із болонських гібелінів, які знайшли притулок у гібелінській Фаенці, викрав у Тебальделло двох свиней. Щоб помститися своїм кривдникам, Тебальделло передав зліпок міських ключів болонським гвельфам, і ті вночі пройшли до міста і влаштували в ньому погром.
130-131. Тідей — один із семи царів, що облягали Фіви. Смертельно поранений Меналіппом (Меланіппом), він знайшов у себе сили забити його і зажадав, щоб принесли його голову. Тідей нестямно вчепився в неї зубами (Стацій, "Фіваїда", VIII, 717-767).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ
Коло дев 'яте. — Другий пояс (закінчення). — Третій пояс (Толомея). — Зрадники друзів і співтрапезників
13-14. Уголіно делла Герардеска, граф Доноратіко, який стояв на чолі Пізанської республіки. У 1285 р. він розділив владу із своїм внуком Ніно Вісконті, але скоро між ними виникли чвари. З цього скористались його вороги, керовані архієпископом Руджієрі дельї Убальдіні, який, під виглядом дружби з Уголіно і обіцяючи йому допомогти боротися з Ніно, таємничо вів інтригу проти обох. У 1288 р. він примусив Ніно покинути Пізу, а проти Уголіно підняв народний заколот, звинувачуючи його в державній зраді. Уголіно разом з двома синами і двома внуками було ув'язнено в вежу, де їх потім заморили голодом (в травні 1289 p.). Руджієрі було проголошено правителем республіки, але незабаром скинуто. Помер він у 1295 р.
32-33. Гваланді, Сісмонді, Ланфранкі — діяльні прибічники архієпископа Руджієрі.
38. Мої малі... — Хоч у Данте всі четверо названі синами Уголіно, в дійсності він був ув'язнений разом з двома молодшими своїми синами (Гаддо і Угуччоне) і двома молодшими внуками (Ніно, на прізвисько Брігата, і Ансельмуччо), дітьми його старшого сина Гвельфо.
45. Але той сон усім серця бентежив... — тому що кожному приснився поганий сон.
80. Де наше "si"... бринить... — тобто, де розмовляють по-італійськи. 82-83. Капрайя і Горгона — острови в Тірренському морі, куди впадає Арно, в пониззі якого стоїть Піза.
86. Бо, зрадивши тебе, він замки здав. — Щоб запобігти розгромові Пізи гвельфською коаліцією, Уголіно здав три замки Флоренції і п'ять замків Луцці. За це прибічники Руджієрі проголосили його зрадником. Мабуть, Данте не бачить тут зради і вміщує Уголіно в Антенору за його боротьбу з Ніно Вісконті, розцінюючи це прагнення до єдиновладдя як зраду інтересів батьківщини. — Кара Руджієрі подвійно страшна, тому що цей зрадник батьківщини зрадив і свого спільника.
88. Мала фіванка — тобто Піза, що була заснована, за переказом, вихідцями з Фів і, подібно до Фів, терпіла від чвар своїх владик.
90. Та ще тих двох... — Ансельмуччо і Гаддо.
91. Ми вже в долину сходили... — Поети увійшли в третій пояс дев'ятого кола — Толомею. Тут караються зрадники друзів і співтрапезників. Вони вмерзли в лід, лежачи навзнак. Свою назву це коло дістало від імені Птолемея, намісника в Ієріхоні, який, запросивши до себе свого тестя, князя-первосвященика Іудеї, і двох синів його, віроломно убив їх на бенкеті (135 р. до н. є.).
105. Бо тут же пари... — В середні віки причиною вітру вважали нагрівання водяної пари сонячним промінням.
107-108. Вже скоро твої очі... — тобто побачиш, що вітер цей породжений помахами крил Люцифера.
112. Ви тягарі зніміть... — тобто зніміть крижану плівку замерзлих сліз, що наростала на очах.
118-119. Брат Альберіг. — Альберіго деї Манфреді, член ордену братів-веселунів, один з гвельфських провідників Фаенци. Одного разу його родич Манфредо дав йому ляпаса. Альберіго, ніби для примирення, запросив його до себе на бенкет. В кінці бенкету він вигукнув: "Подайте фрукти!" — і за цим гаслом його син і брат разом з найманими вбивцями накинулись на Манфредо і його малолітнього сина і закололи їх. Цс сталося в 1285 р. "Фрукти брата Альберіго" увійшли в приказку.
120. Й ужинок має фініків — не фіг. — Наскільки привізний фінік більш вишуканий плід, ніж звичайна фіга, настільки вічна мука Альберіго страшніша тієї короткої смертної муки, яку він заподіяв своїм родичам.
121. То вже вмер ти?.. — Данте здивований, зустрівши в Пеклі ченця Альберіго, який навесні 1300 р. був ще живий.
126. Атропос — див. прим. Ч. XXI, 25-27.
142-144. До Лихолапових озер... — Душа Бранка д'Ор'я опинилася в крижаному озері ще раніше, ніж душу забитого ним Мікеле Дзанке (П. XXII, 88) направлено до п'ятого схову восьмого кола, де караються хабарники (П. XXI-XXII). В тілі Бранка д'Ор'я диявол зайняв місце душі, як тільки вона задумала віроломне вбивство.
154. Я з тим... — тобто з Альберіго деї Манфреді із Фаенци в Романьї.
155. Бачив одного... — тобто Бранка д'Ор'я (ряд. 137).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА
Коло дев 'яте. — Четвертий пояс (Джудекка). — Зрадники
благодійників. — Люцифер. — Три пащі Люцифера. — Зрадники
величності божеської і людської — Іуда, Брут і Кассій. — Центр
всесвіту. — Підняття до південної півкулі
1. "Грядут хоругви к нам владики..." — До слів католицького церковного гімну Віргілій додає: "Ада", розуміючи під цими хоругвами шість крил Люцифера, що вже з'явились перед ним у млі.
У цих словах серйозного статечного поета, не схильного до будь-якого жарту або пародіювання (а надто блюзнірського), особливо в подібних обставинах, — важко не почути відлуння тих "єретичних" "двобож-них" учень, що здавна роздирали християнський світ, часто стаючи гаслом великих народних заворушень (найзначнішою з відомих Данте подібних "єресей" була альбігойська, яка наприкінці XII ст. охопила весь південь сучасної Франції). За цими вченнями, всемогутній силі добра протистоїть така ж всемогутня сила зла, що панує над світом.
Найближчі рядки дають підтвердження цьому припущенню. Взагалі XXXIV пісня "Пекла" побудована на цілковитому контрасті з заключною ХХХШ піснею "Раю". Там — осяйні, світлі, сповнені радісних мелодій простори пломеніючого неба, тут — темна, крижана вузька щілина у земному глибу, в самому центрі, як вважалося в ті часи, всесвіту.