Божественна комедія - Данте Аліг'єрі

А цей... Оттокар (Пржемисл) II — король чеський, лютий ворог Рудольфа, загинув на війні з ним 1278 року.
101-102. Ледащо з бородою — Венцеслав IV (1270-1305) — король
Чехії, Польщі та Угорщини.
103-105. Кирпань — французький король Філіпп III Сміливий (1245— 1285), батько короля французького Філіппа IV Гарного (що був на троні 1282-1314 pp.), вмер після поразки в війні: з Педро III Ара-гонським (вмираючи, лілеї вкрив ганьбою).
104. Дух з добрістю в лиці — Генріх Наваррський, прозваний Товстим (пом. 1274), тесть того ж Філіппа IV Гарного.
112. Той, що видається моцаком — Педро III Арагонський (1236— 1285) — чоловік дочки Манфреда Костанци (див. в тексті і в прим. 116— 120), зруйнував Пулью (Неаполітанське королівство) і Прованс, 1282 року був обраний королем Сицилії після повстання в Палермо проти французів ("Сицилійська вечерня").
113. Носач — Карл І Анжуйський (докладніше див. прим. Ч. XX, 62 і 67).
116-120. Юнак — Альфонсо III, старший син Педро і Костанци, помер у 26-літньому віці (1291 p.); дальші діти цього ж шлюбу — Феде-ріго II Сицилійський (пом. 1337) і Джакомо II Арагонський (пом. 1327) — були, на думку Данте, не такі вдатні, бо не успадкували батькової доблесті (найкращого із спадку в них нема).
129. Беатріче і Маргеріта — перша й друга дружини Карла І Ан-
жуйського.
130-132. Найтихший владар. — Найбільше з усіх присутніх тут вінценосців щастя в дітях мав, на оцінку Данте, англійський король Генріх III (пом. 1272), син Іоанна Безземельного.
133-136. А той, що очі звів... Гульєльмо Спадалунга (пом. 1292), маркіз Монферратський і Канавезький. Повставши проти нього, жителі міста Алессандрії взяли його в полон і посадили в залізну клітку, в якій він і помер. Його син ще довго вів невдалу війну проти Алессандрії.
ПІСНЯ ВОСЬМА
Передчистилище. — Долина земних владарів. — Ангели-охоронці. — Змій
53. Ніно — Ніно де Вісконті з Пізи (пом. 1296) — "суддя" (правитель) Галлури, одного з чотирьох округів підвладної Пізі Сардинії (з 1275 р. до смерті), внук і суперник графа Уголіно (пізанського державного діяча), друг Данте з юних літ.
65. Куррадо (Коррадо) Маласпіна Молодший — маркіз Луніджани (пом. бл. 1294). Маркізи Маласпіни гостинно прийняли в себе в 1306 році вигнанця Данте.
70. Джованна — малолітня тоді дочка Ніно Вісконті.
73-81. Беатріче д'Есте, дружина Ніно, недовго після смерті чоловіка носила вдовиний убір і вдруге вийшла (до речі, нещасливо) за мілан-ця Галеаццо Вісконті, помінявши, отже, герб Вісконті пізанських (півник) на герб міланських Вісконті єхидну (тобто змію), що пожирає дитину.
89. Три побачив зірки — мабуть, сузір'я Південний трикутник, відоме в ті часи з "Альмагеста" (див. прим. Ч. І, 23). Три зірки символізують "богословські" чесноти: віру, надію і любов.
99. Змій, що смерть приніс людині — натяк на гріхопадіння Адама і Єви, спокушених змієм (Бібл.).
116. Вальдімагра — долина річки Магри в Луніджані.
131. Лихий глава — Папа Римський.
133-135. Зміст цих слів: "Сонце ще сім разів не опиниться в сузір'ї Барана, де воно стоїть нині (тобто не мине семи років), як ти сам переконаєшся в нашій гостинності, раз уже має набути чинності вирок долі, що прирікає тебе на поневіряння".
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
Передчистилище. — Долина земних владарів. — Сон Данте. — Брама Чистилища. — Вхід до першого кола
3. Кохана ветхого Тіфона. — Богиня світанку Аврора, закохавшись у юнака Тіфона, випросила у Юпітера безсмертя коханому, але забула попросити йому й вічну молодість. Тіфон поступово обернувся на кволого, але невмирущого діда (ант. міф.).
5. Холодної тварини вид — тої пори року світанок починався в сузір'ї Скорпіона.
7. Ніч два кроки вгору вже зробила — тобто минуло дві нічні години.
8. Де п'ять... — тобто Данте, Віргілій, Сорделло, Ніно Вісконті і Коррадо Маласпіна.
10. Коли знемігсь я, мов усі живі. — Данте втомився, але Віргілій та інші тіні не знають втоми.
14. Коли сумує ластівка — нещасна царівна Філомела, обернена на ластівку. Фракійський цар Терей силою оволодів Філомелою, сестрою своєї дружини Прокни, а щоб вона не могла розповісти про його злочин, відрізав їй язика. Філомела виткала на убранні кілька слів, з яких Прокна дізналася про все. Щоб помститись, сестри вбили Ітіса, сина царя, і його м'ясом нагодували Терея. Коли він погнався за ними з сокирою, боги обернули Філомелу на ластівку, Прокну — на солов'я, а Терея — на одуда (Метам. VI).
23. Де Ганімед... — на горі їді Фрігійській, де Юпітер, обернувшись на орла, викрав юнака Ганімеда, щоб зробити його своїм виночерпієм (ант. міф.).
ЗО. Негаснучий огонь — сфера вогню; тоді вважали, що вона лежить між сферою повітря і небом Місяця.
34-39. Так, певно, затремтів Ахілл... — На початку Троянської війни богиня Фетіда, Ахіллова мати, бажаючи врятувати сина від неминучої смерті, взяла його від вихователя Хірона і перенесла сонним на острів Скірос, але Одіссей і Діомед знайшли його і там.
55. Лючія — християнська свята, алегорично — "просвіщаюча благодать" (лат. lux — світло).
112. "Глаголь" — назва церковнослов'янської літери "г" (початок слова "гріх"). Ангел позначає на чолі Данте емблеми семи смертних гріхів, від яких поет має очиститися в міру сходження на гору Чистилища.
136-138. Тарпейська брама в римському Капітали, де містилася державна скарбниця. У добу падіння Римської республіки охоронцем скарбниці був прихильник республіканської партії Люцій Цецілій Метелл, якого Цезар усунув і арештував, захопивши державні скарби.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
Чистилище. — Перше коло. — Пихаті. — Приклади смирення 20. Досягли ми площини... — тобто першого кола Чистилища, де
спокутується гріх пихи.
32. Поліклет (друга половина V сторіччя до н. є.) — старогрецький скульптор і теоретик мистецтва, автор так званого "канону", тобто вчення про ідеальні співвідношення частин людського тіла і про його пропорції.
34-45. Перший барельєф зображує євангельську легенду про благо-
віщення, коли до діви Марії з'явився ангел і провістив, що вона стане
матір'ю Ісуса Христа, і діва слухняно і з смиренням прийняла цю вість.
55-56. Натяк на біблійний міф про Озу, який нагло вмер, коли
хотів торкнутися ковчега.
65-69. Другий барельєф змальовує смирення біблійного царя Давида, чоловіка Мелхоли, під час перевезення ковчега.
73-93. Третій барельєф відтворює легенду про те, як імператор Траян смиренно вислухав докори вдови і вчинив правий суд.
75. За середньовічною легендою, папа Григорій виблагав у Бога спасіння для душі прославленого своєю справедливістю й добротою римського імператора Траяна (75-117). Траян був визволений з Пекла, жив удруге, як християнин і досяг райського блаженства. Душі навіть найви-датніших своїми чеснотами нехристиян мусили перебувати, за уявленнями Данте і його сучасників, у першому колі Пекла. 94. Для кого не існує новини — тобто для бога. 125. Метелик ангельський — людська душа.
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
Перше коло. — Пихаті. — Молитва. — Одерізі д 'Агобйо 59-72. Омберто Альдобрандеско, граф Сантафйоре, забитий 1259 року, коли сьєнці, не стерпівши його кривд і насильств, взяли в облогу його замок Кампаньятіко.
64. Спільна мати — земля.
74-103. Одерізі з Агобйо (пом. 1299) — глава урбінської школи мініатюристів; про нього, як і про далі згадуваних художників Франка, Чімабуе, Джотто — див.: В. Н. Лазар є в, "Происхождение итальянского Возрождения", М., Изд-ю AH CCCP, І, 1956, II, 1959, за покажчиками імен.
81. "Освітлювання в книзі" — так за тих часів називалося мистецтво оздоблювання книг (тоді, звичайно, ще рукописних) малюнками, що пояснювали, "проливали світло", "освітлювали" текст (термін походить від латинських слів {"lumen", "lustro", що означають "світло", звідси й сучасні "ілюстрація", "ілюмінація", тобто розфарбування умовних позначок на планах, картах тощо).
83. Франко з Болоньї — мініатюрист, сучасник Данте.
94-96. Чімабуе (бл. 1240 — бл. 1302) — славетний флорентійський живописець.
95. Джотто (1266 або 1276-1337) — великий флорентійський художник, засновник реалістичного напряму в мистецтві Відродження, друг Данте.
97. Цей Гвідо... злото... — Гвідо Кавальканті (бл. 1259-1300), філософ і поет, друг Данте, один з найвидатніших представників "dolce stil nuovo".
98. Як з тим зрівнять — Гвідо Гвініцеллі (між 1230 і 1240-1276) — італійський поет, якого Данте вважав своїм батьком у поезії (див. Ч. XXVI і прим. 92).
109-138. Провенцано Сальвані — ватажок сьєнських гібелінів; спочатку успішно воював проти флорентійських гвельфів (битва під Мон-таперті, 1260 року), але врешті зазнав поразки в бою при Колле ді Валь-дельса 1269 року, коли потрапив у полон і був скараний на горло. Він колись, ставши на сьєнській площі навколішки, смиренно благав городян допомогти йому зібрати гроші для друга, якого король Карл І Ан-жуйський ув'язнив, жадаючи викупу. Полоненик був викуплений. За цей вчинок сумирності і смирення Провенцано не відбував свого строку у Передчистилищі.
140-141. Зміст цих слів Одерізі: "Ти скоро зрозумієш, що означає це слово (тремтівши тілом перед усіма), бо про це подбають твої співго-родяни (коли виженуть тебе з Флоренції і змусять у вигнанні вдаватися до чужої допомоги)".
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
Перше коло. — Пихаті. — Приклади покараної пихи. — Сходження у
друге коло
13-14. Опусти-но очі... — Після різьблених на стіні прикладів смирення й покори Данте описує малюнки на дорозі, що зображують випадки покараної ще на землі пихи й гордощів, узяті з давньоєврейської і античної міфології та історії.
25. Впізнав я отого... — сатану.
28. Бріарей — гігант, ударений Зевсовою блискавкою (ант. міф.). В "Енеїді" Віргілій зобразив його сторуким.
31. Паллада, Марс, Феб — боги, діти Юпітера, які брали участь у переможній війні божественного їх батька проти повсталих гігантів (ант. міф.).
34. Впізнав Немврода. — Немврод був на чолі вавилонян, які в місті Сеннаарі почали будувати вежу, щоб досягти неба, але Бог, змішавши їхні мови, припинив цей замір (Бібл.).
37. Тебе, Ніобо... — Ніоба, дружина Амфіона, пишалася численністю свого потомства (сім синів і сім дочок) і глумилася з богині Латони, шо мала всього лише двох близнят — Аполлона і Діану. Ці боги убили стрілами всіх дітей Ніоби, яка закам'яніла з горя (ант.