Іліада - Гомер

Але не страшиться, боязні не знає
46] Серце відважне, він навіть безстрашністю сам себе губить.
47] Сміло стрибає навкруг, ловців іспитуючи мужність, —
48] Де б він не кинувсь, ловецькі ряди перед ним відступають.
49] Так же і Гектор по юрмах троян пробігав і благав їх,
50] Рів перейти спонукаючи. Та не посміли зробити
51] Й коні цього прудконогі, лиш тяжко хропли, біля краю
52] Рову того упираючись, — надто широкий, страшив їх
53] Виглядом він, — здавалося, їм його ні переїхать,
54] Ні проскочити. Кручами-бо обривався стрімкими
55] Рів той обабіч, до того ж густий частокіл понад ними
56] Гостро стирчав — його збудували синове ахеїв
57] Високо й міцно, щоб захистом був їм од воїв ворожих.
58] Через той рів провести бистрохідну свою колісницю
59] Кінь би не міг, а піхота пройти його все ж поривалась.
60] Полідамант підійшов до хороброго Гектора й мовив:

61] "Гекторе й інші троянські й союзні вожді й полководці!
62] Це божевілля — крізь рів отой коней нам гнать прудконогих!
63] Страшно-бо важко його перейти, ще й загострене кілля
64] З нього стирчить, а за ним іще й вал збудували ахеї.
65] Ні перейти неможливо той рів, ані битися в ньому
66] Кінно. Він надто вузький, і, боюсь, полягли б там всі вої.
67] В разі, ахеям замисливши лихо, їх знищити хоче
68] Зевс громовладний і поміч троянському війську подати, —
69] Дуже того я б хотів, щоб негайно це все відбулося, —
70] Хай же далеко від Аргоса згинуть безславно ахеї!
71] А як повернуть на нас вони, й відсіч дадуть, одігнавши
72] Од кораблів, і в рів заженуть нас, глибоко проритий,
73] То навіть вісник біди від стрімкої навали ахеїв

74] Вже не устигне, боюсь я, до міста назад повернутись.
75] Зважте ж на те, що скажу я, й моєї послухайте ради.
76] Коней візничі нехай притримають нам перед ровом,
77] Ми ж усі пішки при повнім озброєнні рушим навально
78] Гектору вслід, — проти натиску сили такої ахеям
79] Встояти годі, коли вже нависла над ними загибель".

80] Так він сказав, і Гектор те слово вподобав розумне.
81] З повоза він тої ж миті, озброєний, скочив на землю.
82] Не залишались на конях своїх тоді й інші трояни —
83] Скочили всі з колісниць за Гектором вслід богосвітлим.
84] Кожен із них наказав своєму тоді візникові
85] Коней в належнім порядку тримать недалеко від рову.
86] І, розділившись самі на п'ять зброєносних загонів,
87] Лави зімкнули свої і рушили вслід за вождями.
88] Перший очолили Гектор і Полідамант бездоганний,
89] Найсміливіший то був і найбільший загін, найзавзятіш
90] Прагнув він вал зруйнувать і під самими суднами битись.
91] Третій із ними пішов Кебріон, — біля повоза свого
92] Слабшого від Кебріона лишив за візничого Гектор.
93] Другий загін повели Паріс, Алкатой і Агенор.
94] Третій очолив Гелен і з ним Деїфоб боговидий,
95] Двоє Пріама синів, а третій керманич був Асій, —
96] Асій-герой, Гіртакід, що його привезли із Арісби,
97] З-над берегів Селеенту, руді величезнії коні.
98] Воєначальник в загоні четвертому був син Анхіса,
99] Славний Еней, а при ньому ще двоє сЛнів Антенора,
100] Справи воєнної добрі знавці, Архелох з Акамантом.
101] Вів Сарпедон за собою славетних союзників військо,
102] Астеропея відважного й Главка в соратники взявши.
103] Двох-бо оцих уважав сміливішими він серед інших
104] Після самого себе, а сам він з усіх вирізнявся.
105] Щільно зімкнувши щити шкіряні, вони, повні відваги,
106] Прямо пішли на данаїв, певні того, що не встоять
107] Ті проти них і до чорних своїх кораблів повтікають.

108] Отже, загони троян і союзники їхні славетні
109] Вчули пораду, що Полідамант їм подав бездоганний.
110] 'Асій лише, Гіртакід, не схотів, поводатар народу,
111] Коней своїх перед ровом з одним лиш візничим лишити
112] Й до кораблів бистрохідних помчав на своїй колісниці.
113] Муж нерозумний! — прийшлось йому Кер не уникнути згубних
114] І від човнів, пишаючись кіньми і повозом пишним,
115] ' У Іліон, вітрами обвіяний, вже не вернутись.
116] Бо злоіменна раніше уже його доля настигла
117] Списом із рук Девкаліда, славетного Ідоменея.
118] До кораблів він наблизивсь ліворуч, туди, де ахеї

119] На колісницях швидких із рівнини уже утікали.
120] Повоза з кіньми погнав він туди, та в відчиненій брамі
121] Засувів він не знайшов, позамиканих міцно, й запорів:
122] Навстіж відкриту лишили її, щоб на випадок втечі
123] При кораблях міг би кожен з ахейських бійців рятуватись.
124] Прямо до брами він коней погнав, і загін його з криком
125] Рушив услід; були впевнені всі, що не встоять ахеї
126] Проти їх тиску й до чорних своїх кораблів повтікать.
127] О нерозумні! На них у тій брамі вже двоє чекало
128] Духом міцних списоборців із племені дужих лапітів.
129] Був з них один — Поліпет, могутливий син Пірітоя,
130] Другий же був Леонтей, людовбивці Ареєві рівний.
131] Перед високою брамою поруч стояли обидва,
132] Наче ті високоверхі дуби у гірських верховинах,
133] Зливам і вітрові опір вчиняючи цілими днями,
134] Міцно вчепилися в грунт величезним, довженним корінням.
135] Так ці обидва, на руки й свою покладаючись силу,
136] Асія дужого ждали безстрашно у брамі високій.
137] Вої ж троянські, щити із волової шкури піднявши,
138] Рушили з криком гучним до збудованих міцно укріплень,
139] Асія мавши вождем, а також Іамена й Ореста,
140] Був з ними й Асія син Адамант, і Тоон з Ономаєм.
141] Двоє ж лапітів тим часом у мідноголінних ахеїв
142] Запал будили за валом свої кораблі боронити.
143] А як побачили ті, що на вал натискають трояни,
144] Вої ж данайські, волаючи в страху, готові тікати,
145] Кинулись вдвох уперед, щоб почать перед брамою битву,
146] Наче два дикії вепри, що, в горах гарчливу спіткавши
147] Зграю собак і ватагу ловецьку, йдуть сміло назустріч,
148] В різні стрибаючи боки, і валять дерева навколо,
149] Й з коренем їх виривають, і гучно лунає їх іклів
150] Ляскіт страшний, поки духу їм хтось не відніме стрілою.
151] Так же в лапітів на грудях од стріл, що у них попадали,
152] Ляскала мідь блискотлива. Проте вони бились завзято,
153] На вояків угорі й на свою покладаючись силу.
154] Зверху-бо вої камінням із веж, побудованих міцно,
155] Кидали вниз, себе захищаючи, й власні намети,
156] І кораблі бистрохідні. Як в час заметілі сніжини
157] З вітром бурхливим, що гонить над обрієм хмари похмурі,
158] Сиплються густо на землю, усіх годувальницю щедру, —
159] Так же і стріли, й списи із рук і троян, і ахеїв
160] Густо летіли навкруг. Від ударів каміння важкого
161] Глухо шоломи гули і щити брязкотіли горбаті.
162] Голосно скрикнув з досади, по стегнах долоньми ударив
163] Асій тоді, Гіртакід, і, скипівши обуренням, мовив:

164] "Зевсе, наш батьку, чого це так дуже тобі заманулось
165] Нас обдурити? Я й не гадав, що хоробрі ахеї
166] Встоять під натиском нашої сили і рук нездоланних!
167] Наче ті оси станом гнучким чи ті бджоли рухливі,
168] Що при дорозі в скалі кам'яній собі гнізда будують
169] І не бажають осель у щілинах порожніми кинуть,
170] А від мисливих мужів захищають діток своїх сміло, —
171] Так же і ці не бажають, хоч їх всього двоє, від брами
172] Зрушити, поки поб'ють ворогів чи самі там поляжуть!"

173] Мовив він так, але Зевсові серця не зміг зворушити:
174] Волив-бо дух громовладця лиш Гектору славу надати.

175] Інші бійці перед брамами іншими билися боєм.
176] Та неможливо, як бог це зумів би, про все розказати.
177] Бій кам'яний бушував круг укріплень, неначе вогнисте
178] Полум'я. Хоч і у скруті страшній, боронитись аргеї
179] Мусили біля своїх кораблів. І смутилися духом
180] Вічні боги, що досі у битві сприяли данаям.
181] Бились завзято й лапіти тоді й ворогів побивали.
182] От Перітоя відважного син Поліпет премогутній
183] Списом поранив Даманта, шолом міднощокий пройнявши.
184] Мідь шишакова не стримала того удару, крізь череп
185] Вістря пройшло мідяне, і мозок всередині з кров'ю
186] Перемішало Дамантові, й запал його зупинило.
187] Потім він зброю здійняв бойову із Пілона й Ормена.
188] А Леонтей тоді, парость Ареєва, вбив Гіппомаха,
189] Що Антімахів був син, — йому в пояс він спитсм утрапив.
190] А після того відгострений вихопив меч свій із піхов,
191] Кинувсь крізь натовп густий і першого вбив Антіфата
192] У рукопашнім бою. І навзнак той гримнувсь об землю.
193] А після того іще і Менона, й Ямена, й Ореста —
194] Збив він одного за одним на землю, усіх годівницю.

195] В час той, як зброю блискучу знімали вони із убитих,
196] Полідамант тоді й Гектор з юнацьким загоном відважним,
197] Більшим і дужчим за інші усі, пломеніли бажанням
198] Вал зруйнувати й ахейські вогнем кораблі попалити.
199] Та завагались вони, перед ровом широким спинившись.
200] Мали той рів перейти вже, як раптом ліворуч над військом
201] Птах із'явився, орел, що високо в небі ширяє, —
202] В пазурах ніс він потвору скривавлену, — змій величезний
203] Був ще живий і звивався, готовий з ним битись і далі.
204] Спритно зігнувшись, орла, що тримав його міцно, він раптом
205] В груди вкусив біля шиї, і той від нестерпного болю
206] Кинув на землю його, між троянського війська вронивши,
207] Сам же із клекотом дужим за вітру диханням полинув.
208] Серцем жахнулись трояни, у корчах побачивши змія

209] Перед собою — знамення егідодержавного Зевса.
210] Полідамант підійшов до хороброго Гектора й мовив:

211] "Гекторе, лаєш ти завжди мене, хоч на зборах я навіть
212] Мовив би й слушно. Вважаєш, ніхто із простого народу
213] Ані у раді, ані на війні аж ніяк не повинен
214] В чомусь перечить тобі, твою лише множити владу!
215] Але й тепер я скажу те, що слушним мені видається.
216] Далі не йдімо перед човнами з данаями битись.
217] Ось що, гадаю я, статись повинно, якщо над троянським
218] Військом, що мало вже рів переходити, справді ліворуч
219] Птах із'явився, орел, який високо в небі ширяє, —
220] В пазурах ніс він потвору скривавлену, — змій величезний
221] Був ще живий. Та орел упустив його, милого дому
222] Не досягнувши, й не встиг своїм дітям оддати в поживу.
223] Так же і ми, коли навіть і браму, і мури ахейські
224] Натиском дужим зруйнуємо вщент, і відступлять ахеї,
225] Все ж не повернемось тою ж дорогою, в тому ж порядку,
226] А багатьох за собою покинем троян, що ахеї
227] Гострою міддю поб'ють, кораблі захищаючи власні.
228] Так нам усе й ворожбит пояснив би, що тямить душею
229] Смисл божественних знамень, і йому повірили б люди".

230] Скоса поглянувши, Гектор сказав йому шоломосяйний:

231] "Полідаманте, не дуже ти мовив мені до вподоби!
232] Міг би і краще за це ти інше придумати слово.
233] А як і справді оте, що я чув, ти свідомо промовив,
234] То, очевидно, у тебе і розум боги відібрали!
235] Радиш забути мені громоносного Зевса веління
236] Ті, що здійснити він сам обіцяв, головою кивнувши;
237] А замість того порадив ти вірити ширококрилим
238] Птахам, — на них я не знаюсь, і зовсім мене не тривожить,
239] Чи полетять вони вправо, де сонце з-за обрію сходить,
240] Чи подадуться ліворуч, де заходу морок темніє.
241] Будьмо ж слухняні одній лише волі великого Зевса:
242] Смертних-бо всіх і безсмертних у владі своїй він тримає.
243] В нас-бо найкраще знамення одне — захищати вітчизну.
244] Але чого ти злякався війни й бойового завзяття?
245] Навіть якби у бою до єдиного всі полягли ми
246] Перед човнами аргеїв, тобі не грозила б загибель, —
247] В серці ж ні стійкості в тебе нема, ні вогню бойового.
248] А як від бою ухилишся ти, або іншого мужа
249] Словом намовиш улесливим з грізної битви тікати,
250] Спис мій одразу тебе і життя, і дихання позбавить".

251] Мовивши це, він подався вперед, а за ним поспішили
252] З криком шаленим трояни.