Слідопит - Купер Джеймс Фенімор

Корпус його був дуже зграбної форми, бо воно будувалося за кресленнями, що їх кораблебудівник спеціально замовив у найкращого корабельних справ майстра Англії. Пофарбоване суденце було, як військовий корабель, у приємний темний колір, а довгий вимпел, що майорів на щоглі, безпомилково засвідчував, що тендер належав до флоту його величності короля Англії. Називалося воно "Вітрогон".

— Так он він який, той Джасперів корабель! — вигукнула Мейбл, у свідомості якої це суденце було нерозривно пов'язане з ім'ям його капітана.— А крім нього ще багато на озері кораблів?

— Ще є три у французів: один, як мені розповідали,— справжній військовий корабель, з тих, що ходять і в океані; другий — бриг 1, а третій — такий само тендер, як і наш "Вітрогон", тільки в них він називається "Білка" — по-їхньому, звісно. Проте ця "Білка", здається, має смертельну зненависть до нашого красеня тендера, бо ще майже не бувало так, щоб Джаспер вийшов на ньому в озеро, а вона не виринула тут як тут і не стала переслідувати його.

— А хіба Джаспер з тих, що тікають від французів, та ще від якоїсь там білки, і до того ж — на воді?

— Що та одна хоробрість варта, без за-

1 Бриг — двощогловий парусини військовий корабель водотоннажністю в кількасот тонн, озброєний [0-т 20 гарматами.

собів змусити ворога поважати її? Джаспер — хлопець хоробрий, це всім у нас тут відомо на кордоні, але що він може вдіяти без гармат, з однією-однісінькою гаубицею, та ще з командою з двох чоловік, не рахуючи себе та юнги? Якось мені довелося побувати з ним в одній з його вилазок, і юнак досить ризикував, бо підвів нас так близько до ворога, що почалася рушнична перестрілка. А французи на "Білці" мають і гармати, й порти 1 і все одно бояться носа висунути з Фронтенака, не захопивши з собою ще одного судна та зо двадцять вояків на ньому. Ні, ні, наш "Вітрогон" збудований тільки для того, щоб літати по озеру, а не воювати, і майор каже, що навмисне не хоче оснащувати судно людьми та зброєю, аби Джаспер, бува, не подумав, ніби судно стало бойовим кораблем, бо тоді він, мовляв, швидко вскочить у халепу. Отож хоч я й мало тямлю в цих справах — адже мій хист належить до зовсім іншої стихії,— проте я бачу в цьому слушність, незважаючи на те, що Джаспер дотримується цілком протилежної думки.

— Ах, а он і дядечко!! Нівроку після вчорашнього купелю, вийшов подивитися на це суходільне мопе.

1 Порти — (тут) отвори в бортах судна для гармат.

І справді, Кеп, попередивши про своє наближення гучним гмиканням, саме в цю мить з'явився на бастіоні. Кивнувши на знак привітання небозі та її співрозмовникові, він став розважливо споглядати широчезне плесо води, що відкрилося перед його очима. Для більшої ефектності та зручності бувалий моряк виліз на стару чавунну гармату, схрестив руки на грудях і широко розставив ноги, ніби стояв на судні, коли воно хитається на хвилях. Для повноти картини в зубах у нього стирчала коротенька люлька.

— Ну то як, добродію Кепе? — щиро звернувся до нього Слідопит, не помічаючи того, як обличчя старого моряка кривилося дедалі виразнішою посмішкою зневаги.— Правда ж, воно не менш красиве й широке, аніж справжнє море?

— Так оце, значить, і є те саме ваше так зване озеро? — замість відповіді звернувся й собі запитанням Кеп, обводячи північну частину виднокола своєю люлькою.— Я питаю: оце й справді ore ваше озеро?

— Авжеж, воно! І якщо вірити судженню того, хто побував на берегах багатьох інших озер, то це дуже добре озеро.

— Я цього й чекав: за розміром — ставок, а смак води — як у палубній діжці. Чи ж варто було стільки волоктися суходолом у надії, що побачиш щось повноцінне чи корисне? Я наперед знав, що воно так і буде.

— А, власне, чим вам не до вподоби наше озеро, добродію Кепе? Воно ж і велике, і вельми гарне для ока, і вода в ньому досить добра, принаймні ніхто не нарікає тоді, коли нема джерельної.

1 Ліга — стара морська міра довжини (біля 5,5 км).

— І ви називаєте його великим? — знову відповів запитанням Кеп, обводячи люлькою півкола в повітрі.— Я питаю вас: що ви знайшли в ньому великого? Хто ж, як не сам Джаспер, казав, що воно від берега до берега' має всього-на-всього якихось двадцять ліг? 1

— Але ж, дядечку,— втрутилася Мейбл,— берега ніде й близько не видно, окрім того, що ось біля нас. Як на мене, то воно має точнісінько такий вигляд, як океан.

— Якусь сажавку порівняти з океаном! Ну, Магнітику, не сподівався я, правду кажучи, почути таку нісенітницю від дівчини, яка має в своїй родині справжнього моряка. От скажи, будь ласка, що воно має спільного у будь-чім зі справжнім морем, ну що?

— Ну, хоч би воду, воду й воду, скільки око сягає, на багато й багато миль — нічого більше, крім однієї води.

— А хіба в річках, по яких ти сюди пливла пірогою, не вода, вода й вода, па багато й багато миль і на додачу "скільки око сягає" — не одна вода?'

— Це все так, дядечку, але ж у річок є береги, а по берегах — дерева, і береги там вузькі.

— А хіба ми стоїмо з тобою не на березі? Чи, може, скажеш, солдати називають це місце по-іншому, а чи тут нема дерев — тисяч і тисяч дерев обабіч? Та й хіба ці двадцять ліг, якщо по щирості, така вже велика відстань? А хто коли в дідька чув про береги в океані, якщо, звісна річ, не відносити до берегів і деякі перемілі океану, які лежать під водою?

— Але ж, дядечку, в річок видно другий берег, а на цьому озері ми ж його не бачимо?

— Ти таки своєї, Магнітику! А хіба Амазонка, Оріноко і Ла-Плата 1 — не річки, та чи побачиш ти в них другий берег? Стривайте, Слідопите, я навіть дуже сумніваюся, щоб ця смужка води взагалі була навіть озером: вона мені чомусь здається всього-на-всього річкою. Ви тут, по лісах, бачу, у географії не дуже теє...

—" Ну, тут ви вже цілком помиляєтеся, добродію Кепе, бо в це озеро з кожного боку впадає річка, та ще й яка річка: перед вами ж отут—наше старе добре Онтаріо, і хоч жити на воді й не моє покликання, та я переконаний, що мало є озер, кращих за наше.

•Амазонка, Оріноко, Ла-Плата — найбільші річки Південної Америки.

— А якби ми, дядечку, стояли оце на березі океану в Рокевеї, хіба ми там щось більше побачили б, ніж тут? Там теж берег з одного боку, і такі ж само дерева, як і тут.

— Тобі аби перечити, Магнітику, а дівчині твоїх років слід стернувати якомога далі від такої речі, як упертість. Затям: океан має узбережжя, а не береги, як річка, та ще хіба мілини, яких не видко з суходолу.

А що Мейбл не знайшла чого відповісти на такі хитромудрі докази, то Кеп вів далі, а на його обличчі все виразніше проступало вдоволення звитяжного сперечальника.

— А крім того, ці дерева зовсім не можуть зрівнятися з тамтешніми. На океанському узбережжі повсюди бачиш то ферми, то міста, то багаті маєтки, а в деяких частинах світу й замки, монастирі і маяки — так, так, а особливо — маяки; тут же нічогісінько схожого й близько нема! Ні, ні, добродію Слідопите, я ніколи ще не чув про такий океан, на якому хоч вряди-годи не траплялися б маяки, а тут у вас ніде навіть бакена нема.

— Зате у нас є дещо краще... Зате у нас тут є дещо краще: ліс та шляхетні дерева — справжній храм божий.

— Атож, ваш ліс, може, ще доречний довкола якогось озера, але для якого дива був би тоді взагалі океан, якби всенька земля стояла під одним лісом? Кораблів тоді, мабуть/зовсім не треба було б, позаяк деревина сплавлялася б просто плотами, а це, безумовно, означало б кінець торгівлі, а що, даруйте, сталося б із світом без торгівлі?! Я цілком підтримую того філософа, котрий сказав, що людина створена лише для того, щоб торгувати. Одне тільки мене дивує, Магнітику: що ти могла знайти в цій воді схожого на справжню морську воду? Між іншим, добродію Слідопите, у вас тут, певне, кита навіть і в заводі немає?

— Відверто кажучи, я таки про китів тут щось не чував, та й взагалі, треба сказати, я мало яких знаю істот, що живуть у водоймах, окрім хіба риб, котрі водяться у річках і гірських потоках.

— Ні дельфінів, ні навіть касаток, ні якоїсь плюгавої акули нема?

— Не буду стверджувати,— чого не знаю, того не знаю. Я ж кажу, добродію Кепе, мій хист лежить до іншої стихії.

— Ні оселедців, ні альбатросів, ні летючих риб? — не вгамовувався Ken, пильнуючи за Слідопитовим виразом обличчя, щоб, бу-ва, не перебрати міри.— То, значить, навіть такої істоти, як летюча риба,— і то нема?

— Летюча риба? Шановний добродію Кепе, та невже ви й справді гадаєте, що ми, прості мешканці далекої прикордонної глушини, ніякого поняття не маємо ні про саму природу, ні про те, які істоти вона може створити? Я лише знаю, що є летючі вивірки, а що...

— Вивірки — літають?! Лиха година, добродію Слідопите, за кого ви мене вважаєте,— чи, бува, не за жовторотого юнгу, що вперше вийшов у плавання?

— Я нічого не знаю про ваші плавання,-добродію Кепе, хоч я й припускаю, що їх у вас було чимало, але що стосується живої природи в лісі, то я можу сказати тільки те, що бачив сам, і тому не боюся дивитися людям прямо в вічі.

— А чи не хочете ви, бува, щоб я повірив, ніби ви й справді бачили летючих вивірок?

— Якщо ви, добродію Кепе, вірите у всемогутність бога, то ви повірите і в це, і ще в багато дечого, що є в природі, бо запевняю вас, я кажу чистісіньку правду.

— Проте я вас не збагну, Слідопите,— з докором зауважила Мейбл, кинувши на нього такий лагідний і лукавий погляд, що той негайно пробачив ущипливість її тону,— ви, хто говорить про всемогутність провидіння, здається, сумніваєтеся, що риба може літати.

— Я цього не сказав... зовсім не сказав. І якщо вже добродій Кеп ручається, буцімто вони справді літають, то, хоч яким би неймовірним це здавалося, я теж схильний буду вважати, що це правда. Я гадаю, що обов'язок кожної людини вірити у всемогутність провидіння, хоч як би часом важко це було.

— А чому б моїй рибі не мати так само крил, як і вашій вивірці? — запитав Кеп з логічністю, більшою за ту, на яку був здатний.— Адже те, що риби можуть літати і літають, не тільки відповідає дійсності, але й ніскільки не суперечить здоровому глуздові...

— Ні, саме суперечить, чому й важко повірити в це,— не погодився Слідопит.— Який же в тому глузд — наділяти істоту, що живе у воді, крильми, котрі їй, якщо так розміркувати, зовсім ні до чого.

— І невже ви вважаєте, що ці риби й справді такі віслюки, що почнуть літати лід водою, коли їм дано чудові крила? 0-

1 Бушприт — похилий чи горизонтальний брус на носі корабля, до якого прив'язуються деякі вітрила.

— Не казатиму, чого не знаю, але щоб риба літала в повітрі, то це здається дивнішим для її природи, ніж коли б вона літала у своїй рідній стихії — у тій, де вона народилася і, так би мовити, всього навчилася.

— Що то значить обмеженість, Магнітику.