Іліада - Гомер

А жереб звитяги
102] Високо в небі безсмертні боги в своїй волі тримають".

103] Мовивши так, обладунки прегарні він став одягати.
104] Тут би й життя тобі край, Менелаю, від рук нездоланних
105] Гектора, бо набагато могутніший був він за тебе, —
106] Стримали все ж тебе, кинувшись разом, державці ахейські.
107] Сам Агамемнон, Атреїв паросток широковладний,
108] Брата правицю схопив і, на ймення назвавши, промовив:

109] "Ти знавіснів, Менелаю, годованцю Зевсів! Не личить
110] Коїть дурниці тобі. Хоч і важко, а втриматись треба.
111] З мужем сильнішим од тебе не зважуйся зопалу битись,
112] З Гектором, сином Пріама, його-бо страхаються й інші,
113] Навіть Ахілл з ним вступати у бій, що веде нас до слави,
114] Йшов не без трепету, хоч набагато за тебе сильніший.
115] Отже, іди і спокійно сідай до свого товариства.
116] Іншого вишлють когось із Гектором битись ахеї.
117] Хоч і безстрашний він сам і бою запеклого спраглий,
118] Певен я, з радістю він коліна розправить, як вийде
119] Цілий із жаху війни, із цієї жахливої битви".

120] Цими словами умовив брата герой, була слушна

121] Мова його, й той послухав охоче. Із пліч Менелая
122] Товариші його з радістю тут же зняли усю зброю.
123] Нестор підвівся тоді з-між аргеїв і так до них мовив:

124] "Горе нам! Смуток великий на землю спадає ахейську.
125] Тяжко тепер заридає Пелей, сивочолий комонник,
126] Мудрий порадник і славний промовець серед мірмідонян!
127] Радісно так він мене у своєму розпитував домі
128] Та про аргеїв питав, про рід їх увесь і потомків.
129] А як почув би, що інші тремтять перед Гектором нині,
130] Руки свої до безсмертних він, певно, підніс би з благанням
131] Дух його з тіла послати мерщій до оселі Аща!
132] Був би я, Зевсе, наш батьку, й Афіно, і ти, Аполлоне,
133] Юний, як в дні, коли битись при водах швидких Келадонту
134] З лавами воїв пілоських аркадські зійшлись списоборці
135] Фейських твердинь недалеко, де хвилі Ярдану струмують!
136] Еревталіон аркадян очолював, муж богорівний,
137] Ареїтоя вождя він на плечах носив обладунок,
138] Ареїтой же божистий прозвання носив києзбройця, —
139] Так його звали й мужі, і жінки, підперезані пишно:
140] Він-бо не з луком, не з списом довженним ходив воювати, —
141] Києм залізним ворожі подолував легко фаланги.
142] Та Лікург його вбив, не силою лиш, а лукавством,
143] Десь у проході вузькім, де згуби не міг одвернути
144] Києм залізним, — Лікург його списом своїм вже навиліт
145] Встиг проколоти, і той навзнаки повалився на землю.
146] Зняв обладунки звитяжець, даровані мідним Ареєм.
147] Довго він сам їх носив, ідучи в колотнечу Арея,
148] А як постарів Лікург у покоях своїх владаревих,
149] Еревталіону, другові любому, дав їх носити.
150] Наймужніших на бій він у зброї цій став викликати.
151] Всі трепетали, боялись, ніхто не насмілювавсь вийти.
152] Але підбив мене дух мій незламний до бою вступити
153] З воєм зухвалим, хоч віком я був поміж них наймолодший.
154] Вийшов я битися з ним, і дала мені славу Афіна —
155] Впав від моєї руки ставніший, могутніший воїн
156] І розпростертий лежав, на всі боки розкинувшись важко.
157] Був би я знов молодий, і мав би я силу колишню,
158] Стрів би в бою тоді Гектор противника шоломосяйний!
159] Скільки не є тут між вами хоробрих мужів всеахейських,
160] Та немає охочих назустріч до Гектора вийти".

161] Старець їм так докоряв, і дев'ять мужів підвелося.
162] Вийшов між ними найперший володар мужів Агамемнон,
163] Вслід Діомед за ним вийшов могутній, нащадок Тідея,
164] Слідом за ними Еанти, шаленої сповнені сили,
165] Ідоменей вслід за ними та Ідоменеїв товариш
166] Встав, Меріон, Еніалію-мужоубивцеві рівний,

167] Слідом за ним Евріпіл, осяйливий син Евемона,
168] Син Андремонів Тоант, а за ним Одіссей богосвітлий —
169] З Ректором битись вони богосвітлим усі зажадали.
170] Знову звернувся до них тоді Нестор, їздець староденний:

171] "Кидайте жереб по черзі тепер — кому припаде він,
172] Той допоможе нехай красивоголінним ахеям.
173] Він допоможе також і самому собі, якщо вийде
174] Цілий із жаху війни, із цієї жахливої битви".

175] Так він сказав, і кожен з них, свій жеребок позначивши,
176] Кинув його у шолом Агамемнона, сина Атрея.
177] Вої ж тоді, до богів здіймаючи руки, молились.
178] Так не один говорив, поглядаючи в небо широке:

179] "Зевсе, наш батьку! Бантові хай чи сину Тідея
180] Випаде, чи пишнозлотних Мікен владареві самому!"
181] Так говорили вони, а Нестор, їздець староденний,
182] Взяв жеребки й потрусив у шоломі, й, як всі того прагли,
183] Випав Бантові жереб. Окличник проніс його колом,
184] Справа йдучи по зібранню, й показував славним ахеям.
185] Але ніхто за свого не признав його, кожен зрікався.
186] Врешті до того дійшов він, по зборах проходячи колом,
187] Чий був значок на отім жеребку, — д' осяйного Банта.
188] Руку простяг він до нього, наблизившись, дав йому жереб.
189] Глянувши, той упізнав жеребок свій і з радісним серцем
190] Кинув під ноги на землю його і, озвавшись, промовив:

191] "Друзі, це мій жеребок, і сам я всім серцем радію,
192] Гектора-бо подолать богосвітлого я сподіваюсь.
193] Ви ж, поки я свою бойову налягатиму зброю,
194] До владаря помоліться, могутнього Зевса Кроніда,
195] Тільки безмовно, про себе, щоб вас не почули трояни.
196] Можна і вголос, проте, бо чого б це ми мали боятись!
197] Хто б не хотів мене силою змусить чи вмінням лукавим,
198] Не приневолить, однак, відступить, — не таким недолугим
199] На Саламіні-бо я, сподіваюсь, родився і виріс!"

200] Мовив він так, і вони помолились до Зевса Кроніда.
201] Так не один говорив, поглядаючи в небо широке:

202] "Зевсе, наш батьку, що з Іди владариш, великий, преславний,
203] Дай перемогу Бантові й слави окрий його сяйвом!
204] А коли Ректора любиш і дбаєш також і про нього,
205] То подаруй їм обом і силу однакову й славу!"

206] Мовили так, а Бант у мідь одягався блискучу.
207] А, бойовий обладунок на тіло увесь одягнувши,
208] Рушив на ворога він, як виходить Арей велетенський,
209] В бій ідучи поміж воїв, яких підбиває Кроніон
210] До ворожнечі у злобі взаємній, що душу з'їдає.
211] Так і Еант велетенський ішов тоді, захист ахеїв,
212] Грізним лицем усміхався, а знизу міцними ногами
213] Кроки широкі робив, довготінним стрясаючи списом,
214] Спостерігаючи це, душею раділи аргеї.
215] Трепет троян обійняв, і дрож їм пробіг по суглобах,
216] Навіть у Ректора в грудях сильніше забилося серце.
217] Та не міг вже ніяк він назад одступить і укритись
218] В лавах троянських, бо сам же його викликав він до бою.
219] Близько Еант підійшов, мов муром, надійно прикрившись
220] Мідним щитом семишкірним, що Тіхій зробив для героя,
221] Кращий поміж лимарями, а мав він у Гілі оселю.
222] З шкур од сімох бугаїв годованих злагодив щит він
223] Ясноблискучий, і восьмий ще шар був із міді на ньому.
224] Груди щитом цим закривши, Еант тоді, син Теламона,
225] Став перед Гектором близько й, йому похваляючись, мовив:

226] "Гекторе, нині, коли ми один проти одного вийшли,
227] Знатимеш ясно, чи є між данаїв ще інші герої,
228] Окрім Ахілла, мужів переборця із лев'ячим серцем.
229] Біля своїх крутобоких човнів мореплавних лежить він,
230] На Агамемнона гнівом палаючи, пастиря люду.
231] Є ще між нами такі, що здатні з тобою зустрітись,
232] Навіть багато ще є. Починай же борню і змагання!"

233] В відповідь Гектор великий сказав йому шоломосяйний:

234] "Теламоніде Еанте божистий, володарю люду!
235] Годі зі мною тобі як з дитям розмовляти безсилим
236] Або з жоною, що в ділі воєннім не тямить нічого.
237] Добре на битвах-бо знаюся я і на мужоубивствах,
238] Знаюся, як у бою повертати направо й наліво
239] Щит сухошкірий та в січі кривавій із нй*м виступати;
240] Знаю, як з повозом кінним у вир бойовий уриватись,
241] Знаю, як танець Арея вести у бою рукопашнім.
242] Та на такого, як ти, крадькома нападати не хочу,
243] Підступом діючи, — тільки одверто, аби лише вдало!"

244] Мовивши так і метнувши свого довготінного списа,
245] Влучив Бантові він у страшний його щит семишкірний,
246] В мідну поверхню, що шаром ще восьмим лежала на ньому.
247] Шість шкуратяних шарів пронизав у нім спис непоборний,
248] В сьомому шарі застряг. Розмахнувшись тоді, в свою чергу,
249] Богонароджений кинув Еант довготінного списа
250] І Пріамідові втрапив у щит його рівноокруглий.
251] Наскрізь пробив броню осяйну тоді спис величезний
252] І, через панцир пройшовши, оздоблений дуже майстерно,
253] Сину Пріама хітона роздер саме проти пахвини
254] Спис той. Та він одхилився і чорної смерті уникнув.
255] Повиривали руками обидва списи свої довгі
256] Й знову зчепились, неначебто леви оті кровожерні
257] Чи кабани лісові, нездоланної сповнені сили.
258] Гектор Бантові в щит посередині списом ударив,

259] Міді, проте, не пробив, тільки вістря у нього зігнулось.
260] Кинувсь Еант на щит супротивника й з розмаху наскрізь
261] Списом пройняв, і хитнувся герой, що вперед поривався,
262] Ранений в шию, і чорна, струмуючи, кров полилася.
263] Не припинив боротьби, проте, Гектор шоломосяйний,
264] Лиш відступив і, схопивши рукою могутньою камінь,
265] Що серед поля лежав, важкий, почорнілий, пошерхлий,
266] Влучив Бантові він у страшний його щит семишкірний,
267] Прямо в опуклу середину, так що аж мідь задзвеніла.
268] Слідом за ним і Еант, набагато ще більший схопивши
269] Камінь, як жорно млинове, і ним розмахнувшися, кинув
270] Із неймовірною силою, й в щит посередині втрапив,
271] Ранивши Гектору милі коліна, і навзнак упав він,
272] Груди прикривши щитом. Та підвів Аполлон його зразу ж;
273] І на мечах врукопаш вони стали б рубатися зблизька,
274] Якби не вісники Зевса й окличники смертного люду,
275] Що підійшли до них, — цей від троян, а той від ахеїв
276] Мідянозбройних — Ідей і Талфібій, розумні обидва.
277] Берла вони поміж них простягли, і окличник троянський
278] Слово промовив Ідей, досвідчений в мудрих порадах:

279] "Годі вам, любі сини! Припиніть ви борню і змагання!
280] Ви ж обидва водно хмаровладному Зевсові любі,
281] Ви обидва хоробрі бійці — це побачили всі ми,
282] Ось уже ніч западає, а добре скоритися ночі".
283] Відповідаючи, мовив до нього Еант Теламоній:
284] "Хай же, Ідею, слова твої й Гектор так само повторить.
285] Викликав сам на двобій найсміліших мужів він ахейських.
286] Хай же і зараз почне, а я вслід за ним підкорюся".

287] В відповідь Гектор великий сказав йому шоломосяйний:
288] "Обдарував тебе бог і силою, й зростом, Еанте,
289] Й розумом, та й на списах ти найкращий боєць між ахеїв,
290] Тим-то давай припинім на сьогодні борню і змагання
291] Збройне.