Севільський цирульник, або марна обережність - Бомарше П'єр-Огюстен
Отже, я чекаю на вас і буду сторожити. Ніхто, крім вас і нотаря, не ввійде сюди.
Базиль. Ви такий обережний, що можете бути цілком спокійні. Усе буде по-вашому.
СЦЕНА II Розіна сама, виходить зі своєї кімнати.
Розіна. Мені здалося, ніби тут хтось говорив. Уже північ, а Ліндора нема! Хоча ця погана погода могла йому допомогти. Напевно нікого не зустрів би... Ах, Ліндоре! Якщо ви мене обдурили... Що це за шум?.. Боже, це мій опікун! Піду до себе.
СЦЕНА III
Розіна, Бартоло.
Бартоло (тримає світло). А, Розіно, ви ще не пішли до себе...
Розіна. Я вже йду.
Бартоло. Під час такої погоди ви однаково не заснете, а я маю дещо негайне вам сказати.
Розіна. Чого ви хочете від мене? Чи не досить мучити мене цілий день!
Бартоло. Розіно, вислухайте мене!
Р о з і н а. Я вас вислухаю завтра.
Бартоло. Хвилину, благаю вас!
Розіна (вбік). Що, як він прийде?
Бартоло (показує її листа). Чи ви знаєте цей лист?
Розіна (пізнає його). А, Боже мій!..
Бартоло. Я не маю наміру вам докоряти, Розіно, у ваших літах можна помилятися, але я ваш друг, вислухайте мене.
Розіна. Я більше не можу!
Бартоло. Цей лист, якого ви написали до графа Аль-мавіви...
Розіна (здивовано). До графа Альмавіви?
Бартоло. Ви бачите, яка жахлива людина цей граф: отримавши листа від вас, він зараз же почав ним хвалитися, і передав одній жінці, яка віддала листа мені.
Розіна. Граф Альмавіва...
Бартоло. Так, вам важко уявити собі цей жах. Недосвідченість, Розіно, робить вас, жінок, довірливими й легковірними, але послухайте, у яку пастку вас хотіли заманити. Ця жінка мені зізналася в усьому, очевидно, щоб позбутися такої небезпечної суперниці, як ви. Я здригаюся! Найогидніша змова між Альмавівою, Фігаро й Алонсо, цим нібито учнем Базиля, ганебним агентом графа, втягла б вас у безодню, звідки немає порятунку.
Розіна (приголомшена). Який жах!.. Як? Ліндор!.. Як?.. Цей молодий чоловік!..
Бартоло (вбік). А! Це — Ліндор.
Розіна. Це він для графа Альмавіви... Для іншого...
Бартоло. Ось що мені сказали, передаючи вашого листа...
Розіна (ображена). Ах, яка ганьба! Він буде за це покараний. Пане, ви хотіли одружитися зі мною?
Б а р т о л о. Ти знаєш, як я тебе люблю.
Розіна. Якщо ви ще й тепер мене любите, я — ваша.
Бартоло. Гаразд, нотар прийде цієї ж ночі.
Розіна. Це не все. О, небо! Яка ганьба!.. Знайте, що незабаром віроломний має ввійти через це вікно, ключ від якого вони вкрали у вас.
Бартоло. А, злочинці! Дитино моя, я вже не піду звідси.
Розіна (перелякано). Ах, пане! А якщо вони озброєні?
Б а р т о л о. Ти маєш рацію. Тоді я не зможу помстити-ся. Іди до Марселіни й закрийся в неї. А я піду по допомогу й буду чекати на них біля будинку. Коли їх затримають, як злодіїв, це буде помстою за нас, і визволить нас. А моя любов винагородить тебе...
Розіна (в розпачі). Тільки забудьте мою помилку. (Вбік.) Ах, як мене покарано!
Бартоло (виходить). Піду по людей. Нарешті, вона моя! (Виходить.)
СЦЕНА IV Розіна, сама.
Розіна. Його любов мене винагородить!.. Яка я нещасна... (Витягає хустку і плаче.) Що робити? Він має прийти. Я залишуся, ніби нічого не знаю, щоб побачити всю його підлоту. Вона мене охоронятиме... А це мені так потрібно! Шляхетна постать! Лагідний погляд! Ніжний голос! І це в ганебного агента-розпусника. Ах, нещасна! Нещасна!.. Боже мій, хтось відчиняє жалюзі... (Тікає.)
СЦЕНА V
Граф, Фігаро в плащі з'являється у вікні.
Фігаро (каже на вулицю). Хтось утік. Входити? Граф (на вулиці). Чоловік? Фігаро. Ні.
Граф. Це Розіна. Вона злякалася твого жахливого вигляду.
Фігаро (стрибає в кімнату). Це так і є... Нарешті, ми прийшли, дарма що надворі дощ, грім і блискавки.
Граф (у довгому плащі). Дай мені руку (теж стрибає). Ми перемогли!
Фігаро (кидає свій плащ). Ми зовсім змокли. Прекрасна погода для любовних авантюр! Ваша вельможносте, як вам подобається ця ніч?
Граф. Для закоханого дуже добра.
Фігаро. Так, але для помічника! А якщо хтось застане нас тут?
Граф. Хіба ти не зі мною? Мене турбує інше: як умовити її негайно же піти зі мною.
Фігаро. За вас три пристрасті, що мають велику владу над жінками: любов, ненависть і страх.
Граф (дивиться в темряву). Як сказати їй відразу, що в тебе на нас чекає нотар? Мій проект здасться їй занадто сміливим, а я — занадто зухвалим.
Фігаро. Якщо вона скаже, що ви зухвалий, то назвіть її жорстокою. Жінки дуже люблять, коли їх називають жорстокими. Врешті-решт, якщо її любов така, якої ви бажаєте, скажіть їй, хто ви такий; тоді вона не буде сумніватися у вашій любові.
СЦЕНА VI
Граф, Розіна, Фігаро. Фігаро запалює всі свічки на столі.
Граф. Ось вона! Чарівна Розіно!.. Розіна (вимушено). Я вже боялася, що ви не прийдете, панове.
Граф. Приємна тривога! Сеньйоро, не добре було б зловживати обставинами, пропонуючи вам з'єднати свою долю з долею жебрака. Але присягаюсь вам, якщо ви шукаєте захисту...
Розіна. Пане, якби, віддавши своє серце, я не змогла одразу ж віддати й руку, ви не були б тут. Тільки умови мого життя виправдують перед вами цю зустріч.
Граф. Ви, Розіно, — дружина людини бідної, без імені...
Розіна. Ім'я? Багатство? Вони — гра випадку; якщо ви мене переконаєте, що ваші наміри чесні...
Граф (біля її ніг). Ах, Розіно, я вас палко кохаю...
Розіна (обурена). Спиніться, нещасний! Ви осмілюєтесь зневажати любов!.. Ти мене кохаєш? Тепер ти для мене зовсім безпечний! Я чекала на ці слова, щоб зненавидіти тебе. Але перш ніж ти відчуєш докори сумління (плане), довідайся, що я тебе кохала; довідайся, що я вважала за щастя бути тобі дружиною. Ах, Ліндоре! Я хотіла все кинути й піти за тобою. Але те, як ти це використав, твій намір продати мене цьому жахливому графові Альмавіва повернули мені цей доказ моєї малодушності. Чи ти пізнаєш цей лист?
Граф (жваво). Що вам передав ваш опікун?
Розіна (гордовито). Так, і я йому за це вдячна.
Граф. Боже, яке щастя! Він дістав його від мене. Вчора, розгубившись, я скористався з цього листа, щоб здобути його довіру, і ніяк не міг знайти відповідну хвилину й сказати вам про це. Ах, Розіно! Отже, це правда, що ви мене кохаєте?
Фігаро. Ваша вельможносте, ви шукали жінку, яка вас кохатиме за ради вас самого.
Розіна. "Ваша вельможносте"?.. Що він каже?
Гра ^.(скидає плащ; на ньому пишний одяг). О, найкраща з жінок! Я не хочу більше вас дурити: щасливець, якого ви бачите перед собою, не Ліндор. Я — граф Альма-віва, що марно шукав вас шість місяців, і я вмираю з любові до вас.
Розіна (падає в обійми графа). Ах...
Граф (перелякано). Фігаро?
Ф і г а р о. Не турбуйтеся, ваша вельможносте; радість ще ніколи не мала поганих наслідків. Дивіться, вона вже приходить до тями. Але справді, яка вона гарна!
Розіна. Ах, Ліндоре! Ах, пане, яка я винна! Я погодилася цієї ж ночі одружитись з опікуном.
Граф. Ви, Розіно?
Розіна. Це була б мені кара. Я б вас ненавиділа ціле життя. Ах, Ліндоре! Чи не є це найбільша мука — ненавидіти, почуваючи себе створеною для кохання?
Фігаро (дивиться крізь вікно). Ваша вельможносте! Ввійти неможливо — драбину прибрано.
Граф. Прибрано?
Розіна (схвильована). Так, це я... це лікар. Ось наслідки моєї довірливості! Він мене ошукав. Я в усьому зізналася, все виказала. Він знає, що ви тут і зараз прийде з допомогою.
Фігаро (знову дивиться). Ваша вельможносте! Хтось відчиняє двері з вулиці.
Розіна (падає в обійми графа, з жахом). Ах, Ліндоре...
Граф (рішуче). Розіно, ви мене кохаєте! Я не боюсь нікого, і ви будете моєю дружиною. Нарешті, я матиму змогу покарати огидного старого...
Розіна. Ні, ні, змилуйтеся над ним, дорогий Ліндоре! Моє серце сповнене кохання і в ньому нема місця для помсти.
СЦЕНА VII
Нотар, дон Базиль, попередні актори.
Фігаро. Ваша вельможносте! Це наш нотар.
Граф. І друг Базиль з ним.
Б а з и л ь. А, що я бачу!
Фігаро. Як ви тут, друже мій?
Б а з и л ь. А ви як, панове?
Н о т а р. Чи це майбутнє подружжя?
Граф. Так, пане. Ви мали одружити сьогодні вночі на квартирі цирульника Фігаро сеньйору Розіну й мене. Але причини, про які ви дізнаєтеся пізніше, примусили нас зробити це тут. Чи з вами наш шлюбний контракт?
Нотар. Отже, я маю честь говорити з ясновельможним графом Альмавівою?
Фігаро. Авжеж.
Базиль (убік). Невже для цього лікар дав мені ключа?..
Нотар. Річ .у тім, що в мене є два контракти, ваша вельможносте. Не переплутаймо їх: ось ваш; а ось сеньйора Бартоло з сеньйорою... теж Розіною. Це, очевидно, дві сестри, що мають однакове ім'я?
Граф. Нічого, підписуймо. Дон Базиль буде такий ласкавий і підпишеться за другого свідка. (Підписують.)
Базиль. Але, ваша вельможносте, я не розумію...
Граф. Ах, пане Базиль, всяка дрібниця вас турбує, все вас дивує!
Базиль. Ваша вельможносте... але якщо лікар...
Граф (кидає йому гаманця). Не вдавайте з себе дитину! Підписуйте швидше.
Базиль (здивовано). А...
Фігаро. Що саме перешкоджає вам?
Базиль (зважує гаманця). Уже нічого. Але якщо я вже раз дав слово іншому, то потрібні дуже поважні докази... (підписує).
СЦЕНА VIII
Бартоло, алькальд, альгуасіли, слуги із смолоскипами й попередні актори.
Бартоло (бачить, як граф цілує руку Розіні, а Фігаро кумедно обіймає дона Базиля. Кричить, хапаючи нотаря за комір). Розіна з цими негідниками! Арештуйте всіх! Одного я вже тримаю.
Н о т а р. Я — ваш нотар.
Б а з и л ь. Це — ваш нотар. Що з вами?
Б а р т о л о. А, доне Базилю! Чому ви тут?
Базиль. Краще скажіть, чому вас не було тут?
Ал ь к а л ьд (показує на Фігаро). Хвилинку; цю людину я знаю. Що ти робиш у цьому будинку в недозволений час?
Фігаро. Недозволений час! Ви добре бачите, що зараз так же близько до вечора, як до ранку. До того ж я з ясновельможним паном Альмавівою.
Бартоло. Альмавіва!
Алькальд. Отже, це не злодії?
Бартоло. Облишимо це. Всюди, де завгодно, пане графе, — я ваш покірний слуга, але ви розумієте, що тут ваш сан не може вам дати жодних переваг. Будьте такі ласкаві, вийдіть звідси.
Граф. Так, мій сан не важить тут нічого. Але те, що сеньйора віддала мені перевагу над вами й охоче одружилася зі мною, важить багато.
Бартоло. Розіно, що він каже?
Розіна. Він каже правду. Чому ви так дивуєтеся? Хіба я не мусила цієї ночі помститись ошуканцеві? Я це й зробила.
Базиль. Яж вам казав, що це сам граф, лікарю! Бартоло. Яка мені справа? Добре одруження! А де ж свідки?
Нотар.
