Літератураkompas.co.ua

Реєстрація

Відгуки

Українська література » Сучасна проза » Саламандра (збірник) - Стефан Грабінський

Саламандра (збірник) - Стефан Грабінський

Сучасна проза

Читаємо онлайн Саламандра (збірник) - Стефан Грабінський

неважлива. Пройшло, минуло – давайте думати про теперішній час. Як почуваєтесь?

– Я страшенно виснажений.

– Природно. Декілька тижнів ви харчувалися лише кислим молоком в мінімальних порціях.

– А чи приходив Вєруш?

– Нікого не було. На початку липня принесли два листи; лежать у вас на столі, нерозпечатані.

– Спасибі, пане докторе! Ви врятували мені життя.

Я потиснув йому руку.

– Нісенітниця. Зараз на пару годин відлучуся. Увечері знову зазирну до вас. Дозволяю з’їсти гарний росіл і шматочок білого м’яса; краще курячого. До побачення!

Ледве він пішов, я схопився з ліжка.

– Листи, листи!

Перший лист від пані Станіслави Гродзенської від 28 червня.

«Дорогий пане Єжи! – писала матір Гальшки. – Вже чотири дні, як хвороба Гальшки відступила; болі припинилися раптово 24-ого пополудні. Доктор Беганський констатував: загадкова зміна складу крові зникла безслідно. Слава Господу Богові нашому!.. Це чудове, справді Божеське зцілення дівчинки, мусило справити на неї сильне і глибоке враження. Здається, під цим враженням у ній дозріло тверде переконання присвятити своє життя винятково Богові, Його хвалі. Треба прийняти це спокійно, пане Єжи, і підкоритися її волі, як підкорялися їй ми обидва з Генриком. Мабуть, така доля.

Завтра увечері ми виїжджаємо до північної Франції, до Трувілю над морем. Там Гальшка розпочне свій новіціят у монастирі Святої Клари.

Прощайте, пане Єжи, благословляю вас, як сина. Бог свідком, я бажала б бачити вас з Гальшкою поєднаними в шлюбі, всією душею хотіла я благословити моїх дорогих дітей. Та видно призначено інше. Прийми покірно волю неба і подумай: може, від твого зречення залежало її життя.

З щирими побажаннями Станіслава Гродзенська».

Уражений, я довго сидів, безглуздо розглядаючи листа. Голова гуділа нестерпно, горло перехопило невидимими кліщами. Машинально поглянувши на другий лист, я упізнав її почерк. Проблиск неймовірної надії промайнув у мороці відчаю. Я розкрив конверта. Випали дві картки паперу; на одній рукою Гальшки написано три слова: «Я вас пробачаю, Гальшка», на другій – одне з полум’яних послань моїх Камі – пристрасне, принижене, шалене.

Я здригнувся, немов укушений гадюкою. Страшна помста коханки вразила мене в саме серце. Гострий біль пронизав наскрізь і занурив у заціпеніння. Глухий відчай безсило бився об стіни мертвотного будинку. Бідна слабка людина, я корчився в болісних конвульсіях, кусав руки в нелюдському стражданні. Жалюгідна, нікчемна людина.

Прокинувся я від власного глухого стогону, протяжного, ніби завивання вітру. Тупо, ніби автомат вийшов з дому.

Минав якісь будинки, вулиці, зустрічав якихось людей, навіть відповідав на вітання. Хтось зупинив мене, жваво жестикулюючи, щось розповідав – не пам’ятаю що. На розі хтось із розгону налетів на мене, я трохи не впав на бруківку. Навіть не розсердився. Хитнувся, як п’яний, і пішов далі.

Вже перед заходом сонця подзвонив біля брами знайомого будинку. Вийшов старий слуга в темно-вишневій лівреї.

– Панство вдома? – кинув я дурне питання.

– Виїхали за кордон.

– Надовго?

– Не знаю, прошу пана…

Брама зачинилася. Кальварія блукань без мети відновилася. Нарешті я опинився на Парковій.

– Номер шість! – наполегливо бубонів мені чийсь голос. – Номер шість!

Ось і він! Здалеку видніється на хвіртці біла дошка з чорною шісткою. Зосталася лише хвіртка – залізна хвіртка і сітка з зеленого дроту. А сіткою – ха-ха! – ретельно і педантично обгороджений простокутник румовищ! Що це? Є навіть ґудзик дзвінка?.. Чом би й ні? Кнопка і кавалок дроту, звислого на паркані.

Натискаю кнопку.

– Гальо! Анджею, ти вдома?..

О, іроніє! О, сило звички!

Входжу у хвіртку; наче сновида минаю невеликий сад, подекуди засипаний гравієм, зупиняюся в самому центрі руїн. Сонце заходить, і його яскраво-червона усмішка криваво полум’яніє на хвилях з вапна, тиньку і цегли. Не вціліло жодної стіни, немає жодного цілого шматка муру, навіть фундаменту не видно. Все стерто на порох. Що за пустка!..

Чую свій зовсім чужий хрипкий голос:

– Анджею! Анджею!

З вікна сусідньої вілли вихилилася якась жінка.

– Кого ви шукаєте?

– Чи пан Анджей Вєруш виїхав?

– Не знаю такого пана.

– Як то? Він ваш найближчий сусід, власник цього будинку.

І жестом я показую на румовища.

– Ніколи не чула такого імені. Власник вілли, інженер Рудський, загинув під руїнами ще десять років тому.

– А потім? Хто відбудував будинок опісля?

– Ніхто. Вже десять років місце лежить облогом.

– Не може бути! Ще місяць тому тут стояв будинок! Катастрофа відбулася 24 червня!

Жінка усміхнулася і уважно подивилася на мене.

– Певно, ви помилилися. Може, то на іншій вулиці. Цим руїнам уже десять років. – Вона знову усміхнулася і зникла в глибині будинку.

У голові я відчув раптово біль, чорний непроникний саван таємниці опустився на очі.

– То ким же я був цілий рік? Ким був Вєруш? А ким Кама?..

Може, мені снився сон – жахливий сон, що пашів отруйними випарами?..

Ні! Ні!!!.. Адже у мене на грудях її лист, її прощальний лист – три жорстокі слова! І це дійсність, страшна у своїй простоті дійсність!..

З того царства мороку, з похмурих лабіринтів сну я виніс на світло дня цю одну-єдину пам’ятку…

Осінь і зима 1922 року

Сноски

Рar excellence (франц.) – у найвищому ступені.

Ultіma Thule – в уяві давніх греків острів на північ від Британії, мабуть, Ісландія, яку вважали за край світу.

Хтонічні сили – такі, що належать землі.

Теллуричні складники – пов’язані із землею і геологічними ґрунтами.

Шимон – консьєрж.

Mіlіeu (франц.) – середовище, оточення.

Une femme charmante (франц.) – чарівна жінка.

Passes contraires – рухи, що застосовувалися для пробудження загіпнотизованої особи.

Hірerestezja (гр.) – надзвичайна вразливість,

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Саламандра (збірник) - Стефан Грабінський (0)