Саламандра (збірник) - Стефан Грабінський
– Я страшенно виснажений.
– Природно. Декілька тижнів ви харчувалися лише кислим молоком в мінімальних порціях.
– А чи приходив Вєруш?
– Нікого не було. На початку липня принесли два листи; лежать у вас на столі, нерозпечатані.
– Спасибі, пане докторе! Ви врятували мені життя.
Я потиснув йому руку.
– Нісенітниця. Зараз на пару годин відлучуся. Увечері знову зазирну до вас. Дозволяю з’їсти гарний росіл і шматочок білого м’яса; краще курячого. До побачення!
Ледве він пішов, я схопився з ліжка.
– Листи, листи!
Перший лист від пані Станіслави Гродзенської від 28 червня.
«Дорогий пане Єжи! – писала матір Гальшки. – Вже чотири дні, як хвороба Гальшки відступила; болі припинилися раптово 24-ого пополудні. Доктор Беганський констатував: загадкова зміна складу крові зникла безслідно. Слава Господу Богові нашому!.. Це чудове, справді Божеське зцілення дівчинки, мусило справити на неї сильне і глибоке враження. Здається, під цим враженням у ній дозріло тверде переконання присвятити своє життя винятково Богові, Його хвалі. Треба прийняти це спокійно, пане Єжи, і підкоритися її волі, як підкорялися їй ми обидва з Генриком. Мабуть, така доля.
Завтра увечері ми виїжджаємо до північної Франції, до Трувілю над морем. Там Гальшка розпочне свій новіціят у монастирі Святої Клари.
Прощайте, пане Єжи, благословляю вас, як сина. Бог свідком, я бажала б бачити вас з Гальшкою поєднаними в шлюбі, всією душею хотіла я благословити моїх дорогих дітей. Та видно призначено інше. Прийми покірно волю неба і подумай: може, від твого зречення залежало її життя.
З щирими побажаннями Станіслава Гродзенська».
Уражений, я довго сидів, безглуздо розглядаючи листа. Голова гуділа нестерпно, горло перехопило невидимими кліщами. Машинально поглянувши на другий лист, я упізнав її почерк. Проблиск неймовірної надії промайнув у мороці відчаю. Я розкрив конверта. Випали дві картки паперу; на одній рукою Гальшки написано три слова: «Я вас пробачаю, Гальшка», на другій – одне з полум’яних послань моїх Камі – пристрасне, принижене, шалене.
Я здригнувся, немов укушений гадюкою. Страшна помста коханки вразила мене в саме серце. Гострий біль пронизав наскрізь і занурив у заціпеніння. Глухий відчай безсило бився об стіни мертвотного будинку. Бідна слабка людина, я корчився в болісних конвульсіях, кусав руки в нелюдському стражданні. Жалюгідна, нікчемна людина.
Прокинувся я від власного глухого стогону, протяжного, ніби завивання вітру. Тупо, ніби автомат вийшов з дому.
Минав якісь будинки, вулиці, зустрічав якихось людей, навіть відповідав на вітання. Хтось зупинив мене, жваво жестикулюючи, щось розповідав – не пам’ятаю що. На розі хтось із розгону налетів на мене, я трохи не впав на бруківку. Навіть не розсердився. Хитнувся, як п’яний, і пішов далі.
Вже перед заходом сонця подзвонив біля брами знайомого будинку. Вийшов старий слуга в темно-вишневій лівреї.
– Панство вдома? – кинув я дурне питання.
– Виїхали за кордон.
– Надовго?
– Не знаю, прошу пана…
Брама зачинилася. Кальварія блукань без мети відновилася. Нарешті я опинився на Парковій.
– Номер шість! – наполегливо бубонів мені чийсь голос. – Номер шість!
Ось і він! Здалеку видніється на хвіртці біла дошка з чорною шісткою. Зосталася лише хвіртка – залізна хвіртка і сітка з зеленого дроту. А сіткою – ха-ха! – ретельно і педантично обгороджений простокутник румовищ! Що це? Є навіть ґудзик дзвінка?.. Чом би й ні? Кнопка і кавалок дроту, звислого на паркані.
Натискаю кнопку.
– Гальо! Анджею, ти вдома?..
О, іроніє! О, сило звички!
Входжу у хвіртку; наче сновида минаю невеликий сад, подекуди засипаний гравієм, зупиняюся в самому центрі руїн. Сонце заходить, і його яскраво-червона усмішка криваво полум’яніє на хвилях з вапна, тиньку і цегли. Не вціліло жодної стіни, немає жодного цілого шматка муру, навіть фундаменту не видно. Все стерто на порох. Що за пустка!..
Чую свій зовсім чужий хрипкий голос:
– Анджею! Анджею!
З вікна сусідньої вілли вихилилася якась жінка.
– Кого ви шукаєте?
– Чи пан Анджей Вєруш виїхав?
– Не знаю такого пана.
– Як то? Він ваш найближчий сусід, власник цього будинку.
І жестом я показую на румовища.
– Ніколи не чула такого імені. Власник вілли, інженер Рудський, загинув під руїнами ще десять років тому.
– А потім? Хто відбудував будинок опісля?
– Ніхто. Вже десять років місце лежить облогом.
– Не може бути! Ще місяць тому тут стояв будинок! Катастрофа відбулася 24 червня!
Жінка усміхнулася і уважно подивилася на мене.
– Певно, ви помилилися. Може, то на іншій вулиці. Цим руїнам уже десять років. – Вона знову усміхнулася і зникла в глибині будинку.
У голові я відчув раптово біль, чорний непроникний саван таємниці опустився на очі.
– То ким же я був цілий рік? Ким був Вєруш? А ким Кама?..
Може, мені снився сон – жахливий сон, що пашів отруйними випарами?..
Ні! Ні!!!.. Адже у мене на грудях її лист, її прощальний лист – три жорстокі слова! І це дійсність, страшна у своїй простоті дійсність!..
З того царства мороку, з похмурих лабіринтів сну я виніс на світло дня цю одну-єдину пам’ятку…
Осінь і зима 1922 року
Сноски
1
© Ю. Винничук, переклад українською, 2018.
2
© Ю. Винничук, переклад українською, 2018.
3
© А. Квятковський, переклад українською, 1993.
4
© Я. Королюк, переклад українською, 2018.
5
Рar excellence (франц.) – у найвищому ступені.
6
Ultіma Thule – в уяві давніх греків острів на північ від Британії, мабуть, Ісландія, яку вважали за край світу.
7
© Ю. Винничук, переклад українською, 2018.
8
Хтонічні сили – такі, що належать землі.
9
Теллуричні складники – пов’язані із землею і геологічними ґрунтами.
10
© М. Брижак, Ю. Винничук, переклад українською, 2018.
11
© М. Трофимук, переклад українською, 1993.
12
Шимон – консьєрж.
13
© М. Трофимук, переклад українською, 1993.
14
© А. Квятковський, переклад українською, 1993.
15
© Я. Королюк, переклад українською, 2018.
16
Mіlіeu (франц.) – середовище, оточення.
17
© М. Брижак, Ю. Винничук, переклад українською, 2018.
18
© М. Трофимук, переклад українською, 1993.
19
© А. Квятковський, переклад українською, 1993.
20
© М. Трофимук, переклад українською, 1993.
21
© В. Павлів, переклад українською, 1993.
22
© Ю. Винничук, переклад українською, 2018.
23
Une femme charmante (франц.) – чарівна жінка.
24
Passes contraires – рухи, що застосовувалися для пробудження загіпнотизованої особи.
25
© М. Баліцька, переклад українською, 2018.
26
Hірerestezja (гр.) – надзвичайна вразливість,