Мандри Гуллівера - Джонатан Свіфт

14

В імператора різкі мужні риси обличчя з австрійською губою й орлиним носом. — За задумом Свіфта, імператор ліліпутів — це англійський король Георг І (на троні з 1714 по 1727 p.); проте Георг мав інший вигляд: маленький на зріст, вайлуватий.

15

Ці джентльмени (…) склали докладний список усього, що бачили… — Натяк на діяльність таємного комітету, на чолі якого стояв Роберт Волпол, перший міністр за Георга І. Комітет розслідував інтриги якобитів — прихильників повернення на англійський престол Якоба II Стюарта. Необхідність створення комітету була викликана тим, що реноме Георга постійно погіршувалося через те, що він зовсім не знав англійської мови, внаслідок чого зростала популярність вигнаного Якоба (Див.: Англия в памфлете…, с. 345, 509). Глузування з Р. Волпола траплялися в комедіях Дж. Гея і Г. Філдінґа.

16

Флімнеп, державний скарбник, підстрибував на натягненому канаті… вище від усіх інших вельмож імперії… — Висміюється політична спритність і безпринципність Р. Волпола.

17

Флімнеп не скрутив собі в'язи лише тому, що, падаючи, потрапив на королівську подушку… — Мається на увазі покровительство герцогині Кендельської, коханки Георга І, завдяки якій Волпол повернув собі пост міністра після тимчасової відставки.

18

Імператор кладе на стіл три тонкі шовкові нитки… — йдеться про кольори англійських орденів: Підв'язки — синій колір; Бані — червоний, і св. Андрія — зелений.

19

Він попросив мене стати на зразок Колосса Родоського… — мається на увазі велетенська статуя бога сонця Геліоса, заввишки 35 м, що була побудована стародавніми греками на о. Родос. Між ногами, що впиралися у дві скелі, вільно пропливали кораблі.

20

Мабуть, читачеві буде цікаво познайомитися з особливостями стилю та висловів цього народу… — Документ з умовами свободи для Гуллівера складений в уявних традиціях східної пишноти й величності. В зображенні імператора Ліліпутії та його двора ми знаходимо багато рис «східної» екзотики. Зокрема, час у ліліпутів вимірюється за місячним, а не сонячним календарем. На початку XVIII ст., завдяки діяльності Ост-Індської компанії, починається зміцнення англійського впливу в Індії і фактично розширення колоніальної політики. В країну проникають відомості про життя в Індії, в Китаї, Японії та в інших східних державах, нерідко фантастичного характеру.

21

її імператорська величність привітно всміхнулася… — Королева Анна (на троні з 1702 по 1714 р.) спочатку прихильно ставилася до Свіфта.

22

…два ворожі угруповання тремексени й слемексени… — партії торі і вігів. Низькі підбори імператора вказують на його приналежність до вігів, до «низької» церкви. «В політиці торі — прихильники королівських прерогативів, віги — парламентських законів, що обмежували монарха. В релігії торі — високі церковники з ухилом до католицизму, віги — нижче духівництво із симпатіями до диссентерів. В економіці торі одержували прибутки із землі, віги — з капіталу, від торгівлі і мануфактур» (Англия в памфлете…, с 491).

23

…наступник трону симпатизує тремексенам. — Принц Велльський, майбутній король Георг II, розходився в окремих позиціях зі своїм батьком, що симпатизував вігам; проте, ставши королем (на троні з 1727 по 1760 p.), тримав на службі запеклого віга Р. Волпола. Тому Свіфт каже, що «його величність трохи шкандибає». Свіфт приходить до висновку, що, за великим рахунком, політика одної партії відрізнялася від политики іншої не більше, ніж високий підбір від низького. Це збігається з думкою Болінброка, який, підкреслюючи у своїх «Міркуваннях про партії» користолюбство вігів і торіїв, вважав розділення на ці дві партії «безглуздим і смішним».

24

…видав декрет, де всім, під страхом найсуворішоїкари, пропонувалося розбивати яйця тільки з носика. — Прибічники тупого кінця — католики, гострого — протестанти. Вигнані з Англії прихильники католицького короля Якоба II Стюарта і папи римського знайшли притулок у Франції, що спричинило на тривалий час стійку політичну ворожнечу між Англією і Францією.

25

Один імператор позбувся голови, а другий — корони. — Карл І Стюарт був страчений урядом Кромвеля в 1649 р., а Якоб II Стюарт був скинутий з престолу у 1688 р. Ув'язненням першого і поваленням другого визначають початок (1640) і кінець (1688) буржуазної революції в Англії.

26

Імперія Блефуску — це острів… — Франція.

27

…легко потягнув за собою п'ятдесят найбільших військових ворожих кораблів. — За умовами Утрехтського миру, яким закінчилася війна «за іспанську спадщину» (1713 p.), Франція виплатила Англії величезну контрибуцію, віддала їй свої володіння в Америці (землі навколо Гудзонової затоки) і втратила право на значну кількість своїх кораблів, що в майбутньому підірвало її панування на морях і обмежило колоніальну політику. Англія виграла також за іншими пунктами миру, зокрема одержала від Іспанії Гібралтар, що був уже значно раніше захоплений англійськими каперами, одержала виняткове право торгівлі неграми та ін. Торі вважали укладення миру своєю заслугою, віги — актом державної зради.

28

…за три хвилини вогонь зовсім згас. — Ця воістину «раблезіанська» сцена (згадаймо, як у подібний спосіб Гарґантюа знешкодив армію короля Пікрошоля!) має свій підтекст. В ній виражена образа на королеву Анну, яка, під впливом свого упередження проти «Казочки про бочку», не захотіла гідно оцінити заслуг Свіфта в укладенні Утрехтського миру. Жест Свіфта досить сміливий, проте не незвичний, бо, за його власними словами, «священная особа королевы ежедневно подвергалась оскорблениям в листовках и песенках, которые сеяли раздоры» (Англия в памфлете…, с. 341).

29

їхні погляди на обов'язки батьків і дітей дуже різняться від наших. — Погляди на виховання, що їх розвиває тут Свіфт, в цілому відповідають надзвичайно популярним в Англії і всій Європі «Думкам про виховання» Дж. Локка (1693), але з тією різницею, що Локк найбільшим злом вважав шкідливий вплив на дитину «юрби одноліток, яких школа збирає від різних батьків», а Свіфт — відповідно з його думками про деградацію англійського суспільства — самих батьків, некультурних і розбещених, неспроможних прищепити своїм дітям високі моральні норми. Видатний мислитель-педагог доби Просвітництва Ж.-Ж.Руссо щодо питання колективного чи індивідуального виховання підтримує у своєму трактаті «Еміль, або Про виховання» (1762) Локка, а не Свіфта.

30

Patchwork — щось зроблене з клаптів.

31

…зберегти ваше життя і тільки дав розпорядження вийняти вам обидва ока… — Невдовзі після смерті Анни торі інспірували в палаті общин дебати, спрямовані проти державного секретаря при вігах, віконта Болінброка (1678–1751), друга Свіфта.