Мандри Гуллівера - Джонатан Свіфт

— неминуче зло. Але коли я бачу, що якийсь виродок духовний і фізичний починає ще й величатися, отут мені вже рветься терпець. Ніколи також не буду я здатний зрозуміти, в який спосіб з'єднується така тварина з таким пороком. Мудрі і доброчесні гуїгнгнми, щедро обдаровані всіма досконалостями, що можуть прикрашати розумну істоту, не мають у своїй мові відповідного цьому порокові слова. У них нема виразів для визначення чогось поганого, окрім тих, якими вони описують огидні властивості єгу. А гордощів у єгу вони не помічали, бо зовсім не розуміють натури людської, як вона виявляється по інших країнах, де головує ця тварина. Я ж, маючи більше досвіду, виразно побачив зачатки гордування навіть у диких єгу.

Гуїгнгнми, які слухають тільки голос розуму, пишаються своїми чеснотами не більше, як я пишаюсь тим, що маю руки або ноги. Не пишатиметься ними й жодна розумна людина, хоч без них кожне має почувати себе нещасним. Спиняюся докладніш на цьому питанні через те, що хочу зробити суспільство англійських єгу менш нестерпним, і проситиму тих, хто хоч трохи хибує на цей абсурдний порок, не наважуватися навертатись мені на очі.

Примітки

Нині точно встановлено, що основний текст «Мандрів Гуллівера» — «Travels into Several Remote Nations of the World by Lemuel Gulliver, first a Surgeon, and then a Captain of several Ships. In Four Parts» — був написаний Дж. Свіфтом у 1720–1725 pp.[114], хоча багато важливих ідей зародилося ще під час існування «гуртка Скріблерусів» (починаючи з 1713–1714 pp.). Про це свідчить, зокрема, досить фрагментарна й «уривчаста» манера оповіді в 1-й частині («Подорож до ліліпутів»), що перевантажена політичними алюзіями і відображає гострі особисті переживання автора.

За життя Свіфта перше видання твору було здійснено у 1726 р. видавцем Бенджаміном Моттом, друге — 1735 р. у Дубліні Джорджем Фолкнером у складі 4-томного зібрання творів. До цього видання сам автор вніс цілу низку мовних виправлень, головним чином, архаїчних зворотів та елементів ірландського слововжитку. В пізніших виданнях вже після смерті письменника мова його книги піддавалася ще більшій модернізації.

Серед найважливіших видань творів Дж. Свіфта в пізніші часи слід відмітити видання у 19 томах, здійснене Вальтером Скоттом у 1814 p. і повторене у 1824 р. Йому ж належить ґрунтовне дослідження про Свіфта. Фундаментальне видання листування письменника вийшло у 6 томах 1910 р.

Повний переклад Миколи Іванова, що пропонується читачеві в цьому томі, вийшов друком 1935 р. Перекладацька діяльність М. О. Іванова, видатного філолога з Харкова, — призабута сторінка української культури. Він перекладав з англійської, французької («Ґарґантюа і Пантаґрюель») і іспанської («Дон Кіхот»). За свідченням Юрія Шереха, «кінцева доля його була сумна. По війні він опинився в англійській зоні окупованої Німеччини, і, коли він ішов вулицею Гамбурга, люди з проїжджого радянського авта схопили його, вкинули всередину, і так він зник».[115]

Частина II.

У цій частині Свіфт також широко використовує готові сюжетні схеми і ситуації зі світової літератури. Особливо багато збігів з твором французького письменника Сірано де Бержерака «Комічна подорож на місяць» (1657): Сірано тримають у клітці, показують глядачам за гроші, в нього кидають горіхами, він робиться улюбленцем королеви, його клітку підхоплює велетенський птах тощо.

Вчені намагалися з'ясувати походження слова Бробдінгнег (Brobdingnag), зокрема, припускали, що воно в анаграматичний спосіб складено з трьох слів: grand, big, noble (величезний, великий, шляхетний). Варто звернути увагу на те, що в частині III назва країни Luggnagg має схожий елемент: — gnag. Взагалі, в цій частині небагато «бробдінгнегських» слів, для всіх них характерно одне: фонетично громіздке і незручне для вимови сполучення приголосних в кожному складі (Grildrig — ім'я, яке дали Гулліверу велетні, splacknuck — назва комахи, Glumdalclitch — ім'я дівчинки, grultrud — кликун, Lorbrulgrud — назва столиці,

«Гордощі світу», gladral — двірський пристав, glonglungs — міра довжини у велетнів, Flanflasnic — назва міста). Очевидно, в такий, трохи дитячий, спосіб Свіфт намагався підкреслити величину світу велетнів. Із цієї точки зору питання про сенс назви країни втрачає значення.

Частина III.

У цій частині Свіфт описує подорож до 5 країн, назви чотирьох з котрих — Laputa, Balnibarbi, Luggnagg, Glubbdubdrib — він вигадав сам. На карті, доданій до роману, всі п'ятеро країн, включаючи Японію, розташовані поруч.

Борис Шалагінов

Примітки

1

Яків (Джеймс) II (до 1688), Марія II (до 1694), Вільгельм III (до 1702, спочатку спільно з Марією). Подальші королі за життя Свіфта: Анна (до 1714). Георг І (до 1727), Георг II (до 1760).

2

Сен-Джеймський палац — споруджений у Лондоні Генріхом VIII палац; за часів Свіфта — офіційна резиденція англійських королів (з 1698 року).

3

«Стелла» (лат.) і «Естер» (евр.) означають «зірка».

4

Докладніше див.: Англия в памфлете: Английская публицистическая проза начала XVIII века / Составитель, автор предисловия и комментария И. О. Шайтанов. — М.: Прогресс, 1987.

5

Листа цього, хоч і датованого 1727 p., вперше надруковано в дублінському виданні Фолкнера 1735 p.

6

Відомий англійський мореплавець XVIII ст.

7

Натяком.

8

Площа в Лондоні, де відбувалися прилюдні екзекуції.

9

Ліліпути. — Свіфт сам придумав це слово — Lilliput — як і інші назви країн та їх мешканців. Вважають, що в ньому контаміновані англійські слова lillilittle (маленький) і put, що передає зневажливе ставлення до людей розпусної поведінки (від лат. putidus — зіпсований, гнилий, противний). Можна припустити також контамінацію фонетично близьких puppet — лялька, маріонетка або pet — маленьке створіння, тваринка, любимець.

10

…побувавши на Близькому Сході в інших країнах. — Левант — збірна назва країн Східного Середземномор'я.

11

Ліга — близько трьох англ. миль.

12

Я хотів підвестись, але не спромігся й ворухнутися… — Вся наступна сцена була інспірована схожим епізодом з твору римського письменника Філострата Флавія (178–248) «Образи» («Eikones»), де розповідається, як войовничі пігмеї йдуть штурмом на сплячого Геркулеса. Цю аналогію першим помітив В. Скотт. Тут і далі Свіфт вільно черпає із скарбниці античної і всієї європейської літератури, шукаючи яскравих епізодів.

13

…вздрів чоловічка, дюймів шести на зріст. — 1 дюйм — 2,54 см. Наводимо інші англійські виміри, якими постійно користується Свіфт: 1 фут — 30,48 см; 1 ярд — 91,44 см; кабельтов — 185,2 м;