Мандри Гуллівера - Джонатан Свіфт

99

Після придушення повстання християн 1637 р. доступ у Японію було заборонено всім, крім голландців і китайців.

100

…звільнити мене від обряду, обов'язкового для моїх земляків, топтати розп'яття… — Після придушення повстання християн у 1637 р. і до 1873 р. в Японії (головним чином в Нагасакі) дійсно існував такий звичай під назвою «ефумі», за допомогою якого викривали навернутих в християнство японців. В японських музеях збереглися спеціальні бронзові пластинки із зображенням розп'яття.

101

Я виразно чув слово «єгу»… Потім каро-гнідий зробив спробу навчити мене нового слова (…) «гуїгнгнм»… — Обидва слова — Yahoo і Houyhnhnm — придумані Свіфтом на основі звуконаслідування і легко асоціюються з іржанням коней.

102

Свіфт, як відомо читачеві, широко узагальнює нехарактерні явища: більшість тварин ті, що живляться рослинною їжею, люблять сіль, у тому числі й коні. (Прим. ред.)

103

Майже те саме відзначив й імператор Карл V… — За історичним переказом, імператор Священної Римської імперії в 1519–1556 pp. Карл V казав, що для розмови з Богом більше пасує іспанська мова, з коханкою — італійська, а з конем — німецька. Релігійним вихованням майбутнього імператора керував Адріан Утрехтський (пізніше папа Адріан IV), і це могло бути ще однією мимовільною підставою для ображеного Свіфта, щоб згадати Карла.

104

Слова Карла V: «Найзручніше звертатися до Бога — іспанською мовою, до коханки — італійською, до коня — німецькою». (Прим. ред.)

105

…розповів йому про революцію, що вибухнула за принца Оранського, про тривалу війну з Францією… — Йдеться про «Славну» революцію, коли 1688 р. на таємне запрошення англійського парламенту штатгальтер Голландії Вільгельм Оранський висадився в Англії з військом «для захисту протестантської церкви» і тим самим змусив правлячого короля Якова II, фанатичного католика, тікати з Англії. В останній день 1688 р. Вільгельм був проголошений королем Англії. У 1701 р. Англія вступила у війну за «іспанську спадщину» проти Франції, що закінчилася в 1713 р. Утрехтським миром.

106

В Європі є навіть особлива категорія монархів-бідаків, які, не маючи сил воювати самі, віддають своє військо в найми… — Звичай віддавати в найми солдат як «гарматне м'ясо» з метою поповнення державної скарбниці існував протягом всього століття і згадується, зокрема, в драмах Ф. М. Клінгера «Буря і навала», Ф. Шиллера «Підступність і кохання» та ін. Пізніше О. Бісмарк напише: «Політика Англії завжди полягала у тому, щоб знайти в Європі такого дурня, який би своїми боками захищав англійські інтереси».

107

Одружуючись, гуїгнгнми беруть дружину такої масті, яка не дала б негарних кольором нащадків. — Іронічна критика надмірно раціоналізованої турботи за підростаючим поколінням продовжує тему виховання, що прозвучала в І, 6. На цей раз ми знаходимо тут нові випади проти Локка, зокрема — проти його ідеї роздільного виховання хлопчиків і дівчаток (яку потім підтримає Ж.-Ж. Руссо). Автор знаходить нові аргументи на користь колективного виховання. Зауваження оповідача, що «молодим гуїгнгнмам не дають ні зернини вівса, їм дозволяють пити молоко у вкрай рідкісних випадках» є глузуванням з відповідного місця у трактаті Локка: «…дітям корисно давати молоко, молочний суп, кашу на воді, вівсянку…»(Локк. Дж. Сочинения: В 3 т. Т. 3. — М: Мысль, 1988. — С. 420.).

108

…єгу… багато років тому… з'явилися на одній горі, причому ніхто не міг сказати, виникли вони з пригрітого сонцем багнища та твані чи з піни та мулу морського. — Подібно Д. Дефо, Свіфт описує людей, що волею випадковості були закинуті на ненаселений острів, проте потім, на відміну від Робінзона Крузо, повністю деградували фізично і морально, що має свідчити про неподоланні вади цивілізації та її шкідливий вплив на людину. Вся четверта книга містить приховану полеміку з автором «Пригод Робінзона Крузо» (1719).

109

Я влаштував свою маленьку оселю цілком собі до вподоби. — Подальший опис побуту Гуллівера нагадує віповідні сторінки «Робінзона Крузо».

110

Голландський географ, що жив у Лондоні в 1698–1732 pp.

111

Якщо доли зробила Сінона нещасним, то зробити його брехуном і безчесним їй не пощастить. (Вергілій, Енеїда, II, 79).

112

Август — Гай Октавіан Август, римський принцепс.

113

Хвицає, бувши завжди напоготові (Горацій. Сатири, II, 1, 20).

114

Див.: Jonathan Swift. Gulliver's Travels. / With an Introduction by Pat Rogers. — London: Everyman's Library, 1991. — P. XX.

115

Ю. Шевельов (Юрій Шерех). Я — Мене — Мені… (і довкруги): Спогади: В 2 т. Т. 1. — Харків; Нью-Йорк: Видання часопису «Березіль», 2001. — С 294.