Американський психопат - Брет Істон Елліс

Ще одна пауза, і я питаю в людей у таксі:

— Хтось це знав?

Тривала, мертва пауза, тоді Кортні ставить інше питання, не закінчивши його:

— Різниця між дистильованою та очищеною водою…

Я не надто прислуховуюся до розмови, навіть до власних реплік, бо насправді я думаю про те, як позбутися тіла Бетані, чи принаймні сперечаюся сам з собою, лишити його в себе у квартирі ще на один день чи ні. Якщо я вирішу викинути його сьогодні, те, що від неї зосталося, можна легко запхати в мішок для сміття і покинути на сходах; чи додати трохи зусиль, витягти його на вулицю і полишити з іншим сміттям на тротуарі. Я навіть можу відвезти його до квартири в Пекельній Кухні й залити вапном, а тоді запалити сигару і дивитись, як воно розчиняється під музику з мого вокмена, але ж я хочу тримати чоловічі тіла окремо від жіночих, і до того ж, я сьогодні взяв у прокаті фільм «Хижий до крові» і хочу його подивитися (рекламний слоган: «Деякі клоуни змушують вас сміятись, а Бобо змусить вас померти й з’їсть ваше тіло»), а опівнічна поїздка до Пекельної Кухні, навіть якщо не зупинятись у «Бельв’ю», щоб поїсти, забере забагато часу. Певно, кістки Бетані, більша частина її нутрощів та плоті опиняться в сміттєспалювачі, який знаходиться через коридор від моєї квартири.

Ми з Кортні та Мак-Дермоттом їдемо з вечірки «Морґан Стенлі», яка проходила біля порту на краю Мангеттену, у новому клубі «Золота картка», схожому на велике людне місто. Там я зустрів Волтера Родза, абсолютного канадця, якого не бачив з часів Екзетеру і який, так само як Мак-Дермотт, смердів «Зер’юсом». Я справді сказав йому:

— Послухай, я намагаюся триматися подалі від людей, навіть говорити з ними не хочу.

Перепросив і пішов, на що трохи ошелешений Родз відповів:

— Так, звісно, я розумію.

На мені двобортний смокінг із шерстяного крепу на шість ґудзиків, картаті штани і шовкова краватка-метелик у рубчик, усе від «Валентіно». Луїс Керрузерс на тиждень поїхав до Атланти. У «Золотій картці» ми з Гербертом Ґітсом нюхнули кокаїну, і поки Мак-Дермотт викликав таксі, щоб їхати «У Нелл», я випив таблетку «Гальціону», щоб позбутися роздратованості від кокаїну, але вона ще не подіяла. Здається, Кортні подобається Мак-Дермотт. Її картка «Кембанку» не працювала сьогодні, принаймні не в банкоматі, біля якого ми зупинялись (бо вона надто часто використовувала її для того, щоб робити доріжки кокаїну, хоча вона в цьому ніколи не зізнається; кокаїновий осад колись і мені зіпсував картку), а от Мак- Дермоттівська — працювала, і вона надала перевагу його картці перед моєю, що, знаючи Кортні, свідчить про те, що вона хоче переспати з Мак-Дермоттом. Але це не має значення. Хоч я і красивіший за Крейґа, ми виглядаємо приблизно однаково. Тварини, що говорять, сьогодні були темою «Шоу Патті Вінтерс». У переносному акваріумі плавав восьминіг із мікрофоном, причепленим до щупальця, і просив (принаймні так стверджував його «тренер», впевнений у тому, що в молюсків є голосові зв’язки) «сиру». Я дивився на це зачарований, доки не почав схлипувати. Жебрак у гавайському одязі схилився над смітником на темному розі Восьмої та Десятої.

— З води очищеної або дистильованої, — говорить Мак- Дермотт, — забрали більшість мінералів. Воду прокип’ятили, а пара конденсувалася в очищену воду.

— Тому в дистильованої води нема смаку і вона, як правило, непридатна для пиття.

Несподівано для себе, я позіхаю.

— А мінеральна вода? — питає Кортні.

— Це не визначено… — хором починаємо ми з Мак-Дермоттом.

— Давай ти, — кажу я і позіхаю, від чого Кортні позіхає теж.

— Ні, краще ти, — байдуже говорить Крейґ.

— Це не визначено Управлінням контролю за продуктами та ліками, — кажу я їй. — Вона не містить хімікатів, солей, цукру, кофеїну.

— А газована вода шипить від вуглекислого газу, так? — питає Кортні.

— Так, — ми з Мак-Дермоттом одночасно киваємо, дивлячись перед собою.

— Я так і знала, — нерішуче каже вона, і з того, як звучить її голос, я й не дивлячись, можу сказати, що вона посміхалася, говорячи це.

— Але купувати слід лише природно газовану воду, — попереджаю я. — Бо це означає, що вуглекислий газ міститься в самому джерелі.

— Наприклад, содова та сельтерська — штучно газовані, — пояснює Мак-Дермотт.

— Але сельтерська «Білий камінь» — виняток, — додаю я, бо мені не подобається блюзнірське одноосібне лідерство Мак-Дермотта. — Газована мінеральна вода «Рамлоза» теж дуже непогана.

Таксі от-от зверне на Чотирнадцяту, але чотири чи п’ять лімузинів теж намагаються туди звернути, тож ми пропускаємо поворот. Я лаю водія, але попереду грає якийсь старий соул шістдесятих, може, група «Сьюпримз» — звук приглушений через склопластикову перегородку. Я намагаюся відсунути її, але вона зачинена і не відсувається. Кортні питає:

— А яку воду краще пити після тренування?

— Ну, — зітхаю я. — Будь-яку, аби холодну.

— Тому що? — питає вона.

— Тому що вона всотується швидше, ніж вода кімнатної температури. — Я відсторонено дивлюся на «Ролекс». — Можна взяти воду «Евіан». Але не в пластику.

— Мій тренер каже, що «Ґаторейд»[133] теж можна, — Мак-Дермотт не згоден.

— Тобі не здається, що вода найкраще відновить баланс рідини, бо вона проникає у кров швидше за будь-які інші рідини? — Я не можу не додати: — Друже?

Я знову дивлюся на годинник. Якщо вип’ю «У Нелл» один скотч, то встигну додому до другої, щоб подивитися «Хижого до крові». У таксі знову панує мовчанка, ми наближаємося до натовпу перед клубом, лімузини висаджують пасажирів та їдуть геть, кожен із нас зосередився на цьому і на небі над містом — воно важке, заповнене темними хмарами. Лімузини сигналять один одному, але це нічого не вирішує. У горлі неприємне відчуття після кокаїну з Ґітсом, я ковтаю слину, намагаючись його змити. Забиті дошками вікна покинутого житлового будинку з того боку вулиці вкриті афішами розпродажу в «Крабтрі енд Евелін». Скажи по буквах слово «магнат», Бейтмене. Як ти напишеш «магнат»? М-а-г-н-а-т. Маг-нат. Ма-гнат. Крига, привиди, прибульці…

— Не люблю «Евіан», — чомусь сумно каже Мак- Дермотт. — Вона надто солодка.

Визнаючи це, він так жалюгідно виглядає, що мені хочеться з ним погодитись. Я дивлюсь на нього в темряві таксі, розумію, що сьогодні він, певно, опиниться в