Українська література » Сучасна проза » Улісс - Джеймс Джойс

Улісс - Джеймс Джойс

Читаємо онлайн Улісс - Джеймс Джойс
Про Ф. МакКерді Аткінсона,

Що дерев‘янкой ся підпер,

А з ним — спідничка-флібустьєр,

Що вбить винцем не сміє спраги,

Без підборіддя себто Магі;

Женитись їм несила! Ет,

Весь виливсь в онанізм секрет. {505}

Викаблучуйся й далі. Пізнай сам себе.

Скалозуб зупинився сходинкою нижче і зирить на мене глумливо. Я теж зупинився.

— Дурник ти похоронний, — жалісливо мовив Красень Мулліган. — Сінг уже перестав одягатися в чорне, бо хоче виглядати по-людському. Чорні тільки ворони, попи та англійське вугілля.

І хихикнув.

— Лонгворта мало грець не побив, — повідомив він, — після того, як ти написав рецензію на писанину тієї старої плетухи Ґреґорі{506}. Ну й штукар же ти, жидоєзуїт на службі пресвятої інквізиції! Вона влаштувала тебе в ту газету, а ти називаєш її витвір базграниною. Хіба не можна було обережніше, як у Єйтса?

І він пострибав далі сходами, кривляючись і картинно вимахуючи руками. І проголосив:

— Найкраща з усіх книжок, які вийшли у нашій країні, відколи я живу. На рівні хіба що Гомера.

Він спинився на останній сходинці.

— Я замислив п’єсу для пантоміми, — урочисто оголосив він.

Колонна зала у мавританському стилі, тіні лягають одна на одну. Дев’ятеро танцівників у капелюхах, де позначено номер кожного, щойно протанцювали мавританський танець.

Змінюючи мелодію і тембр голосу, Красень Мулліган став читати написане на своїй скрижалі:

Кожен сам собі жінка,

або

Медовий місяць у жмені

(національна аморальність у трьох оргазмах)

витвір

Мудака Муллігана

Він самовдоволено оскалився до Стівена, кажучи:

— Може, я й не спромігся приховати своє я. Але послухай-но.

І читав далі marcato[152]:

— Дійові особи:

ТОБІ ДРОЧИНСЬКІ (поляк-імпотент)

МАНДАВОШИК (лісовик-розбишака)

МЕДИК-ПІСЮН

і

МЕДИК-ЛАМПА ДЕВІ (одного поля ягоди)

МАТІНКА ГРОГАН (водоносиця)

НОВЕНЬКА НЕЛЛІ

і

РОЗАЛІ (повія з вугільного причалу)

Він засміявся, похитуючи головою, і рушив далі, а Стівен подався слідом за ним; а він весело озивався до примар, до мертвих душ:

— О, та пам’ятна ніч у Кемден-холі, коли Еріновим дочкам{507} довелося задирати спідниці, щоб переступати через тебе, бо ти лежав у своїй блювотині, червонястій чи різнобарвній та калюжній!

— Найневинніший із усіх Ерінових синів, — заперечив Стівен, — заради якого вони будь-коли задирали спідниці.

На виході з бібліотеки він, відчуваючи, що хтось за ним позаду, відступив убік.

Розійтися. Якраз нагода. А тоді куди? Якщо Сократ вийде сьогодні із свого дому, якщо Юда рушить у мандри. То й що? Мене чекає простір, куди мені неодмінно судилося прийти.

Моя воля, і насупроти — його воля. Між ними неозоре море.

Між ними пройшов чоловік, уклонився, вітаючись.

— Ще раз добридень, — відповів Красень Мулліган.

Портик.

Тут я стежив за птахами, хотів за їхнім летом передбачити своє майбутнє. Енгус із птахами. Вони летять, тоді прилітають. Цієї ночі літав і я. Літав легко, як птах. Люди дивувалися. Потім квартал, де дівки. Він простягав мені скибку солодкої, як мед, дині. Зайди. Сам побачиш.

— Мандрівний жид, — прошепотів із удаваним жахом Красень Мулліган. — Ти бачив, як він глянув на тебе? Подивився на тебе хтивим оком. Я боюсь за тебе, старий мореплавцю{508}. Ой, Кінчику, ти в страшній небезпеці. Вживи застережних заходів. На штани надійний пояс.

Оксенфордські нахили{509}.

День. Тачка сонця над аркою мосту{510}.

Темна спина простувала попереду. Ступає як леопард, униз, до воріт, під гостряками ґрат.

Вони слідом за ним.

То глузуй із мене ще. Не мовчи.

При ясній погоді

Відгуки про книгу Улісс - Джеймс Джойс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: