Помститися iмператору - Тимур Іванович Литовченко

– Уяви, юний мій друже: я не знаю! – Великий Магістр знизав плечима. – Я теж, мабуть, накоїв помилок, і перебування мого народу в солодкому забутті поневолення… Можливо, то є моя провина, мені й покарання.

– Ваша милість надто справедливі… – почав було Пауль.

– Я далеко не святий, отже, не завжди бував і справедливим. Наприклад, я не певен, що заслання сім'ї мого «малого» ворога – це надто справедливо: адже я мусив поквитатися з ним, а не з його нащадками… Крім того, смерть нареченої лежить на моїй совісті такою ж мірою, як і на совісті мого «малого» ворога.

– І що ж далі?

– Правителька, що прийшла до влади після винищення роду володаря, котрий загарбав мою рідну землю, так і не побажала дати волю останній. Правителька вчинила несправедливо, юний мій друже, тому зараз її нащадок нищить все надбання власної матері, до якого тільки може дотягнутись. Отже, її недбалість та невміння дотримуватись даної обіцянки без покарання також не лишились.

Але то не головне. Однією з країн, що так і не побажали допомогти моїй землі вибороти волю, є Франція. Ти пам'ятаєш, що сталося з тамтешньою королівською династією?

– Так… – Пауль здригнувся.

– Отже, тепер до влади у Франції прийшов Наполеон Бонапарт, який невдовзі стисне в кулаці горлянку всієї Європи. Насамкінець він вдарить по країні, що загарбала мою рідну землю. І тоді, можливо, саме Бонапарт визволить її…[40]

– Ваша милість впевнені в тому?

– Впевненість у словах правителів – це все одно, що впевненість у незмінності вранішнього вітерця. Отак, юний мій друже! Хоча…

Великий Магістр розстебнув верхні ґудзики сорочки, витягнув звідти на мить вкритий масонською символікою перстень на тонесенькому золотому ланцюжку, потім сховав персня й мовив:

– Хоча я зробив усе від мене залежне, щоби поставити нового правителя Франції під контроль нашої ложі. Якщо ж він відмовиться звільняти мою землю, то всі сили Небесні повстануть проти нього, – і тоді я не позаздрю його долі…

Після цих слів Великого Магістра у кімнаті надовго запанувала тиша. Та виявилось, що Пауль усе ще не вгамував своєї цікавості:

– Ваша милосте…

– Що, мій друже?

– Ваша милосте, а все-таки… Скажіть, з якої землі родом Ваша милість? Хто Ваша милість насправді? Ну, все-таки…

Великий Магістр лише розсміявся.

– Ну, чом ви ніяк не хочете сказати того? Навіщо ви двічі розповсюджували хибні чутки про свою смерть, коли ви й досі живі?!

– Юний мій друже! Ти ж і сам добре знаєш відповідь.

– Але ж…

– Я – Великий Магістр таємної масонської ложі. Я – принц Ракоці, один із синів Ференца Другого Ракоці, володаря угорського та графині Текелі. Я – граф Сен-Жермен, володар маєтку в італійському Тіролі. Я – син голландського або португальського єврея-торговця. І насамкінець я – Вічний Жид, апостол-зрадник Юда Іскаріот. От хто я такий. Що ж до різних дат смерті… В моїй особі суміщаються одразу декілька персон – отже, мені конче потрібно померти мінімум тричі! Дві смерті були уявними, третя стане справжньою – отак-от, друже.

– Але ж сумістити все це докупи просто неможливо…

– Вірно, друже, цілком слушне зауваження.

– А отже…

– А отже, я не є ніким зі згаданих персон.

– Але ж Ваша милість зараз тут, переді мною, у цій кімнаті…

– Тут я – жива людина, а не мої імена й титули!

Знов помовчали, тоді Пауль зробив останню спробу:

– А може…

– Ні. Я не виконав свою місію до кінця, оскільки рідна моя земля лишилася в рабстві, з якого звільниться невідомо коли. Тому я, Великий Магістр масонської ложі, принц Ракоці, граф Сен-Жермен, син торговця-єврея і Вічний Жид, хочу піти у небуття таким і тим, яким і ким є зараз. Натомість моє справжнє ім'я нехай помре разом зі мною. Я так бажаю, мій юний друже! – І після невеличкої паузи граф суворо повторив ще раз: – Нехай таємниця мого імені й походження лишиться нерозкритою. Я так бажаю…

Розчарований Пауль зрозумів: цього рішення вже не змінити… А Великий Магістр, принц, граф, купецький син і апостол, сидів у своєму кріслі, дивився прямо у вічі спантеличеному учневі… й мовчки всміхався. Було очевидно, що він насолоджується нерозгаданою загадкою, яку лишав по собі. Лишав назавжди.

30.08.2004—27.06.2005рр., Київ

27.12.1595

Народився Богдан (Зіновій-Абданк) Хмельницький.

05.09.1638

Народився майбутній французький король Луї XIV.

20.03.1640

Народився Ян (Іван) Мазепа.

25.01.1648

Починається козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького.

08.01.1654

Переяславська рада: Україна укладає договір з Московією.

27.07.1657

Помирає Богдан Хмельницький.

27.08.1666

Народився російський цар Іоанн V Олексійович.

11.10.1672

Народився Пилип Орлик.

30.05.1672

Народився російський імператор Петро І Великий.

27.03.1676

Народився Ференц II Ракоці.

17.06.1682

У Стокгольмі, в сім'ї короля Карла XI та Ульріки-Елеонори, принцеси Датської, народився майбутній шведський король Карл XII.